вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6442/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 170 058,65 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 170 058,65 грн, з яких 140 842,00 грн - основна заборгованість, 23 537,98 грн - пеня, 1 412,28 грн - 3 % річних, 4 266,39 - інфляційні втрати та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", в частині оплати виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
В межах строків, передбачених частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, 18.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» усунуло недоліки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 була надіслана всім учасникам справи завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
04.01.2024 відповідач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у задоволенні клопотання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розгляд справи в порядку загального провадження відмовлено.
Під час розгляду справи судом залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін.
04.01.2024 відповідач надав відзив на позов.
15.01.2024 позивач надав відповідь на відзив.
22.01.2024 відповідач надав заперечення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.
Узагальнена позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", в частині оплати виконання грошового зобов'язання.
У зв'язку із невиконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", позивач нарахував до стягнення з відповідача 140 842,00 грн - основна заборгованість, 23 537,98 грн - пеня, 1 412,28 грн - 3 % річних, 4 266,39 - інфляційні втрати.
Позивач заперечує щодо тверджень відповідача та вказує, що документи направлялись відповідачеві як поштовим зв'язком, так і електронним. Електронним шляхом були направлені рахунок за січень 2023 року від 10.02.2023 року та інформація щодо закриття обсягів споживання в січні 2023 року.
Щодо настання форс-мажорних обставин позивач зазначив, що Відповідач не повідомляв про настання таких обставин та не підтвердив доказами, передбаченими Договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зобов'язання зі своєчасної оплати за поставлений в січні 2023 природний газ мало бути виконано Відповідачем до кінця лютого 2023 року. Крім того, посилання Відповідача на відсутність бюджетне фінансування не звільняє його від відповідальності за прострочення здійснення розрахунків.
Узагальнена позиція відповідача
Відповідач не погоджується з позовом та зазначає, що на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) рахунок на оплату природного газу не був направлений в обумовлений договором термін, але була направлена вимога про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» від 03.05.2023.
З наведених вище причин відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими.
Також відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України.
З огляду на настання форс-мажору відповідач звільняється від відповідальності у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за Договором.
Також відповідач вказав, що він є бюджетною установою та фінансується виключно з державного бюджету України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Відповідачем за січень 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Позивачем.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого Відповідачем до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з ЕІС-кодом споживача; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято Постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»). Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відтак, Позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 14.07.2023 № ТОВВИХ-23-9522; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205. 633. 634. 641. 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою піна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.
З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті.
Відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Документи направлялись Відповідачеві як поштовим зв'язком, копія списку згрупованих відправлень від 13.02.2023 року -доказ направлення Типового договору наявний в матеріалах справи, так і електронним (скрін копія -доказ направлення Договору також є в матеріалах справи.)
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відповідно до п.4.5 Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За січень 2023 року Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 140 842,00 грн, в той час як Відповідачем не було здійснено оплати спожитого газу, що і стало причиною спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу;.
26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (далі- Постанова КМУ № 1102).
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;
Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_mail_plr.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки природного газу.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого природного газу. Відповідно до пункту 4.4 договору, строк оплати поставленого природного газу є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідачем суду не надано.
Стосовно посилань відповідача на те, що він є бюджетною установою, а тому відсутність бюджетних коштів унеможливлює вчасне та повне виконання зобов'язань за договором господарський суд зазначає таке.
Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, що пов'язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.
Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.
Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за договором перед позивачем.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Стосовно посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Як випливає із наведеного, сам по собі факт існування обставини форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов'язань.
Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 140 842,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.4.5 Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач нарахував пеню за період прострочення з 01.03.2023 по 30.06.2023 на суму 23 537,98 грн.
Враховуючи що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого природного газу, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним. Тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 23 537,98 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 412, 28 грн за період з 01.03.2023 по 30.06.2023 та інфляційні втрати у розмірі 4 266, 39 грн за той же період .
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 412, 28 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 266, 39 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А, код 43315529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 40121452) основний борг у розмірі 140 842,00 грн, пеню у розмірі 23 537, 98 грн, 3% річних у розмірі 1 412, 28 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 266, 39 грн та судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя Я.С. Золотарьова