Постанова від 13.02.2024 по справі 902/171/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Справа № 902/171/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

ініціюючого кредитора: ОСОБА_1 адвоката ТОВ "Суффле Агро Україна" , довіреність від 14.02.23

боржника: Аваєвої Н. В. адвоката, ордер серія АІ №1473819 від 05.10.23

кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС": Шевцова П.В. адвоката, ордер серія ВІ №1182686 від 30.11.23

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 28.09.23р. суддею Міліціановим Романом Валерійовичем у м.Вінниці, повний текст складено 02.10.23р. у справі № 902/171/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Фермерського господарства "Лемешівка-Агро"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023, зокрема, визначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог конкурсних кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) Плесюком О.С. до реєстру вимог кредиторів Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" у справі №902/171/23:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" у розмірі: 8 344 162,62 грн (не забезпечені вимоги (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 31 284,75 грн судового збору (перша черга), 60 300,00 грн - авансування винагороди арбітражного керуючого (перша черга), 2 120 700,57 грн пені (шоста черга задоволення);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА" у розмірі: 1 754 691,91 грн (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 183 014,47 грн - пені (шоста черга задоволення) та 5 368,00 грн - судового збору (перша черга задоволення).

- Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" у розмірі: 1 186 035,49 грн (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 99 350,37 грн - штрафу (шоста черга задоволення), 161 667,64 грн - пені (шоста черга задоволення), 5 368,00 грн - судового збору (перша черга задоволення);

- ОСОБА_2 у розмірі: 105 000,00 грн (четверта черга реєстру вимог кредиторів з правом вирішального голосу), 296,30 грн - судового збору (перша черга задоволення).

Розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна": 30 132,73 грн - інфляційних втрат, 1 017 936,27 грн - 48% річних, 2 010 062,22 грн - штрафу, 2 120 700,56 грн - пені; 923,25 грн - судові витрати зі сплати судового збору;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" - 90 533,88 - 28% річних, 99 350,37 грн - штрафу, 161 667,64 грн - пені;

- ОСОБА_2 1 797 257,90 грн заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги; 5 071,70 грн судові витрати зі сплати судового збору.

Зобов'язано арбітражного керуючого (розпорядника майна) Плесюка О.С. організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 КУзПБ та надати суду пропозиції (протокольне рішення) щодо подальших судових процедур у справі №902/171/23.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що ухвалою суду від 18.09.2023 розглянуто заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 11 867 562,97 грн. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023) про визнання додаткових грошових вимог до боржника задоволено частково. Визнано додаткові конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Суффле Агро Україна” (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309) до боржника Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" (вул. Академічна, буд. 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 21000, код - 38309199) у розмірі: 4 562 662,62 грн (354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020 року; 1 154 139,07 грн - інфляційних втрат, 3 053 808,81 грн - 48% річних) - вимоги не забезпечені заставою (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 2 120 700,57 грн - пені (шоста черга задоволення) та 4 444,75 грн - судового збору (перша черга задоволення). Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) в частині визнання грошових вимог до боржника в сумі 30 132,73 грн - інфляційних втрат, 1 017 936,27 грн - 48% річних, 2 010 062,22 грн - штрафу, 2 120 700,56 грн - пені.

Так, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 530, 610, 612, 629, 655, 662, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 45, КУзПБ, умови Договору поставки № 1300035703 від 29.10.2020, докази, що підтверджують факт поставки товару, вказав, що непогашена заборгованість ФГ “Лемешівка - Агро” перед ТОВ "Суффле Агро Україна" становить 354 714,74 грн (5 136 214,74 грн - 3 781 500,00 грн -1 000 000,00 грн).

Крім того, з посиланням на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2022 у справі 902/698/21, від 27.01.2022 у справі № 924/233/21, від 23.06.2022 у справі № 910/430/21 суд врахував наявність окремої заборгованості боржника за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022 року в сумі 3 781 500,00 грн, а також, що матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022 в сумі 3 781 500,00 грн. А тому, суд вважає правомірною вимогу кредитора про визнання додаткових грошових вимог в сумі 354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020.

Також, суд зазначив, що при відкритті провадження у справі про банкрутство судом визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в сумі 3 781 500,00 грн - основного боргу (четверта черга), які не є забезпеченими заставою майна боржника.

Разом з тим, суд з посиланням на ст. ст. 546-550, 625 ЦУ України, умови договору поставки, умови аграрної розписки суд прийшов до висновку, що видача боржником фінансових аграрних розписок змінює строки виконання грошових зобов'язань, порівняно зі строками, визначеними у специфікаціях або положеннях Договору. При цьому, суд вважає, що положення договору про можливість нарахування штрафних санкцій за попереднього погодженими строками у специфікаціях суперечить нормам законодавства, оскільки штрафні санкції є акцесорним зобов'язанням. Їх застосування можливе виключно у випадку прострочення виконання основного зобов'язання. На основі викладеного вище, суд вважає помилковими первісні розрахунки відсотків річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, які проведені без урахування п. 4.3.1. Договору та строків розрахунку, котрі узгоджені сторонами у фінансових аграрних розписках.

Крім того, суд вказав, що боржник помилково зменшує суму основного зобов'язання за договором поставки на суму виданих фінансових аграрних розписок, оскільки такі правила погашення боргу за договором поставки не узгоджено сторонами.

А тому прийшов до висновку, що правомірним є нарахування штрафних санкцій та мір цивільної відповідальності відповідно до детального розрахунку ТОВ “Суффле Агро Україна” від 18.09.2023 (вх. №01-34/8639/23), який складено з урахуванням положень п. 4.3.1. Договору та виданих боржником фінансових аграрних розписок.

Водночас, вказав, що розрахунок від 18.09.2023 містить більший розмір інфляційних втрат, пені, штрафу та відсотків річних порівняно із сумою заявлених до визнання додаткових грошових вимог згідно заяви від 19.07.2023 року (вх. №01-34/798/23).

Разом з тим, суд зауважив, що процесуальний закон не передбачає можливості збільшення розміру вимог конкурсного кредитора у процесі розгляду поданої заяви. Тобто, суд не може виходити за межі вимог, первісно визначених кредитором у заяві про визнання додаткових конкурсних вимог. Тому, суд вважає правомірним нарахування 4 115 003,06 грн 48% річних, однак можливою до визнання є сума 4 071 745,08 грн (у межах вимог кредиторської заяви).

Також, суд прийшов до висновку, що кредитором правомірно нараховано інфляційні втрати за період з 21.07.2022 по 15.06.2023 рр. в сумі 1 154 139,07 грн, що відповідає розрахунку від 18.09.2023, який є меншим від розміру інфляційних втрат згідно заяви кредитора у розмірі 1 184 271,80 грн.

А тому у задоволенні заяви в частині визнання 30 132,73 грн інфляційних втрат відмовив.

Крім того, суд з посиланням на ст.ст.546, 549, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України, умови договору поставки, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ГК України, вважає правильно обчисленою суму пені - 4 286 461,52 грн (згідно розрахунку від 18.09.2023 вх. №01-34/8639/23), однак можливою до визнання у межах первісно заявлених додаткових грошових вимог 4 241 401,13 грн.

Щодо нарахування штрафу суд вказав, що при дослідженні розміру та термінів заборгованості, судом визначено правомірним розрахунок кредитора від 18.09.2023 (вх. №01-34/8639/23), який містить нарахування штрафу за жовтень 2022 року в сумі 2 216 232,52 грн, за прострочення оплати суми основного боргу у розмірі 14 744 883,49 грн.

Однак, суд позбавлений можливості самостійно змінити період нарахування штрафу (протягом іншого, ніж вересень місяця 2022 року), а також визначити суму основного зобов'язання, за прострочення якого кредитор бажає нарахувати штраф.

Нарахування штрафу за вересень 2022 року здійснено з недотриманням вимог п. 4.3.1. Договору та строків погашення основного зобов'язання за виданими боржником фінансовими аграрними розписками, тому є необґрунтованим.

Отже, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви в частині вимог про визнання 2 010 062,22 грн штрафу, нарахованого за вересень 2022 року слід відмовити.

Також, суд з посиланням на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанову від 06.06.2023 у справі №911/682/21, докази наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 50 % та відсотків річних на 25%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

За наведеного, суд прийшов до висновку, про часткове задоволення заяви та визнання додаткових конкурсних грошових вимог у розмірі 3 053 808,81 грн - 48% річних (4 черга реєстру вимог кредиторів) та 2 120 700,57 грн - пені (6 черга).

А тому у задоволенні заяви в частині визнання 1 017 936,27 грн - 48% річних та 2 120 700,56 грн - пені відмовив.

Крім того, судом враховано, що формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Тому, суми відсотків річних та інфляційних втрат підлягають віднесенню разом із сумою основного боргу до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою попереднього засідання від 28.09.2023 та ухвалою від 18.09.2023, скаржник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити Фермерському господарству "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" строк на подання апеляційної скарги. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати нижче наведений розмір вимог конкурсних кредиторів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" у розмірі: 3 781 500,00 грн - основного боргу (вимоги не забезпечені заставою майна боржника з правом вирішального голосу - четверта черга), 26 840,00 грн судового збору (перша черга), 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого (перша черга), додатково за додатковими вимогами: 354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020 року (вимоги не забезпечені заставою четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 4 444,75 грн - судового збору (перша черга задоволення);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА" у розмірі: 1 548 709,21 грн основного боргу, 31 340,70 грн витрат зі сплати судового збору у справі №902/348/23 (вимоги не забезпечені заставою четверта черга задоволення з правом вирішального голосу) та 5 368,00 грн - судового збору (перша черга задоволення);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" у розмірі: 781 310,04 грн основного боргу, 21 707,58 грн - витрат на сплату судового збору та 25 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/163/23 (вимоги не забезпечені заставою четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 5 368,00 грн - судового збору (перша черга задоволення);

- ОСОБА_2 у розмірі: 105 000,00 грн (четверта черга реєстру вимог кредиторів з правом вирішального голосу) та 296,30 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга).

У інших вимогах кредиторів - відмовити. Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року стягнути з кредиторів пропорційно на користь Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" .

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на підставі клопотання поданого в суді 11.09.2023 року у задоволенні якого боржнику було відмовлено, а саме: належним чином завірені виписки по рахункам бухгалтерського обліку за період починаючи з дати першої поставки договору поставки № 1300035703 від 29.10.2020 року до моменту останньої оплати боржником коштів на рахунок ТОВ “Суффле Агро Україна” на яких відображається облік заборгованості ФГ “Лемешівка-Агро”; належним чином завірені виписки по всім рахункам, на яких обліковується заборгованість ФГ "Лемешівка-Агро" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" за договором поставки № 1300035703 від 29.10.2020 року та всіма аграрними розписками, виданими ФГ "Лемешівка-Агро", виданими в порядку п. 1.1.3. зазначеного договору.

Вважає, що суд дійшов помилкового погодження розрахунку Кредитора про додаткові вимоги до Боржника без врахування і аналізу п. 1.1.3., п.4.3.1. Договору поставки №1300035703 від 29.10.2020, не врахував всі фінансові аграрні розписки, які були видані в рамках цього договору, включаючи їх умови, можливість «задвоєння» зобов'язання та фактичного його обліку у Кредитора.

Зокрема, вказав, що суд не встановив як обліковувалась заборгованість по договору поставки та аграрним розпискам на балансі чи поза балансом у Кредитора, що впливає на розрахунок і застосування штрафних санкцій, викладений Кредитором в заяві про додаткові грошові вимоги.

Заявляючи вимоги по Договору поставки, Кредитор не здійснив припинення зобов'язань Боржника за аграрними розписками.

Аграрні розписки повністю покривали заборгованість по договору поставки.

Боржник не погодився з розрахунками кредитора та надав свій розрахунок, який суд оцінив критично.

Суд не надав оцінки заяві Боржника від 14.09.2023, в якій було зазначено, що карантинний стан та військова агресія російської федерації проти України вплинули майже на всі сфери життєдіяльності людини в Україні, в тому числі на можливість виконання договірних зобов'язань належним чином. Так, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У п.8 розділу IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Господарського Кодексу України зазначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/ та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Боржник вважає, що договір поставки № 1300035703 від 29.10.2020 включає в себе майнові елементи договорів комерційного, товарного кредитів, тому є підстави для застосування у правовідносинах між боржником та кредитором положень п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та п.8 розділу IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Господарського Кодексу України, а саме щодо звільнення від обов'язків сплатити на користь кредитора неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов'язань та відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного у заяві, боржник просив суд зменшити суму грошової вимоги до розміру основної заборгованості договору № 1300035703 від 29.10.2020, яка обрахована у розмірі 354 714,74 грн.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував природи походження боргу - або цей борг виник по Договору поставки або він виник за аграрною розпискою, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/430/21, видана позивачем аграрна розписка та договір поставки є за своєю правовою природою двома окремими правочинами.

Щодо ухвали суду від 28.09.2023 скаржник вказує таке.

На думку скаржника, судом при визначенні розміру усіх визнаних судом вимог конкурсних кредиторів, не враховано положення п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та п.8 розділу IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Господарського Кодексу України, а саме щодо звільнення від обов'язків сплатити на користь кредитора неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов'язань та відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України з урахуванням ч.1 ст. 1057 ЦК України.

Боржник вважає, що з урахуванням викладених вище норм законів, розмір усіх визнаних судом вимог конкурсних кредиторів має бути наступним:

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" у розмірі: 3 781 500,00 грн - основного боргу (вимоги не забезпечені заставою майна боржника з правом вирішального голосу - четверта черга), 26 840,00 грн судового збору (перша черга), 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого (перша черга), додатково за додатковими вимогами: 354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020 року (вимоги не забезпечені заставою четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 4 444,75 грн - судового збору (перша черга задоволення);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА" (вул. Островського, 13, кв. 42, м. Київ, 03035, код - 41139447) у розмірі: 1 548 709,21 грн основного боргу, 31 340,70 грн витрат зі сплати судового збору у справі №902/348/23 (вимоги не забезпечені заставою четверта черга задоволення з правом вирішального голосу) та 5 368,00 грн - судового збору (перша черга задоволення);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" (вул. Путивльська, буд. 3, м. Суми, 40009, код - 40015185) у розмірі: 781 310,04 грн основного боргу, 21 707,58 грн - витрат на сплату судового збору та 25 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/163/23 (вимоги не забезпечені заставою четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 5 368,00 грн - судового збору (перша черга задоволення);

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) у розмірі: 105 000,00 грн (четверта черга реєстру вимог кредиторів з правом вирішального голосу) та 296,30 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга).

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду. Просить апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лемешівка-Агро» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 у справі № 902/171/23 залишити без змін.

Крім того, від скаржника надійшли додаткові пояснення у яких наводить додаткові доводи щодо своєї позиції та незаконності оскарженої ухвали.

Зазначає, що господарським судом Вінницької області при винесенні ухвали від 18 вересня 2023 року не враховано позицію ФГ «Лемешівка Агро», щодо дій пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п.8 розділу IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Господарського Кодексу України.

Крім того, при винесені вищевказаної ухвали Господарським судом Вінницької області були безпідставно визнані додаткові конкурсні грошові вимоги ТОВ "Суффле Агро Україна" у розмірі 4 562 662,62 грн, які включають в себе: 354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020; 1 154 139,07 грн - інфляційних втрат, 3 053 808,81 грн - 48% річних) - вимоги не забезпечені заставою (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 2 120 700,57 грн - пені (шоста черга задоволення); 4 444,75 грн - судового збору (перша черга задоволення).

За умовами Договору поставки №1300035703 від 29.10.2020 боржником ТОВ "Суффле Агро Україна" були видані аграрні розписки, які повністю покривали заборгованість по договору.

Зауважує, що проведення ТОВ "Суффле Агро Україна" розмежування зобов'язань за аграрною розпискою та договором поставки вочевидь призводить до подвійного стягнення заборгованості, що є неприйнятним.

Разом з тим, 09.02.2023 від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшли додаткові пояснення у справі, у яких наводить додаткові обґрунтування щодо спростування доводів скаржника, зокрема, звертає увагу, що кредитор ніколи не надавав боржнику кредит чи позику, зобов'язання боржника виникли, а несплата боржником заборгованості з оплати вартості отриманого товару є звичайним невиконанням зобов'язань по договору поставки.

Крім того, з посиланням на ст. 617 ЦК України, ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України, вказує, що якщо за договорами позики позичальник автоматично звільняється від будь-якої відповідальності у випадку прострочення, незважаючи на те, чи вплинули на нього безпосередньо військові дії, то за іншими договорами стороні необхідно буде доводити факт невиконання зобов'язання саме у зв'язку з введенням воєнного стану. Зауважує, що апелянт ніколи не звертався до Кредитора з заявами про неможливість виконання зобов'язань в наслідок непереборних обставин, які б були підтверджені належними доказами.

Ухвалою суду від 30.01.24 закрито апеляційне провадження у справі №902/171/23 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА", Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.23 з підстав викладених в ухвалі. Продовжено розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.23 у справі № 902/171/23 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна". Розгляд апеляційної скарги відкладено на "13" лютого 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

13.02.2024 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи/оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості боржнику час для надання додаткових пояснень та підготування (за необхідності) інших процесуальних документів, які можуть вплинути на розгляд апеляційної скарги. Вказує, що представник скаржника отримав додаткові пояснення лише після закінчення робочого часу та не мав достатньо часу для ознайомлення із додатковими поясненнями, формування позиції та узгодження її з ФГ «Лемешівка Агро».

Скаржник підтримала подане клопотання про відкладення.

Представник ТОВ "Суффле Агро Україна" заперечила проти задоволення поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" залишив вирішення поданого клопотання на розсуд суду.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про його відхилення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Згідно із ч.2 ст. 202 ГПК України, визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Смірнов проти України”, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Крім того, судова колегія зауважує, що як убачається із матеріалів справи додаткові пояснення від 08.02.24 надійшли через систему Електронний суд та були зареєстровані в Північно-західному апеляційному господарському суді 09.02.2024. Вказані додаткові пояснення також були доставлені через систему Електронний суд і ФГ «Лемешівка Агро» і їхньому адвокату Аваєвій Н.В. 09.02.2024 об. 11:52 згідно довідки про доставку електронного листа.

При цьому, згідно квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС долученої до додаткових пояснень, вони були надіслані представником ТОВ "Суффле Агро Україна" - Стеценко А.І. 08.02.2024 об. 16:50 год. ФГ «Лемешівка Агро».

Таким чином, скаржник - ФГ «Лемешівка Агро» і його адвокат Аваєва Н.В. не були позбавлені права ознайомитися із поданими додатковими поясненнями вчасно, до початку судового засідання, зокрема, в робочі дні, як 09.02.2024, так і 12.02.2024.

Отже, оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, скаржник з'явився в судове засідання, виклав свою позицію у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Таким чином, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними у справі доказами.

Щодо клопотання про витребування доказів, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 81 ГПК України встановлено право учасника справи у разі неможливості самостійно надати докази подати клопотання про витребування доказів судом.

Зокрема, приписи ч. 2 статті 81 ГПК України містять вимоги щодо змісту клопотання про витребування доказів. Так, у клопотанні повинно бути зазначено:

1)який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4)заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5)причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Як убачається із матеріалів справи, скаржник звертався із вказаним клопотанням про витребування доказів у суді першої інстанції та протокольною ухвалою від 11.09.2023 було відмовлено у задоволенні поданого клопотання.

Крім того, з аналогічним клопотанням скаржник звернувся і до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зауважує, що згідно із п.2 ч.2 ст. 81 ГПК України заявник має вказати обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що у витребуваних виписках по рахункам бухгалтерського обліку за період починаючи з дати першої поставки по договору поставки № 1300035703 від 29.10.2020 до моменту останньої оплати боржником коштів на рахунок ТОВ «Суффле Агро Україна» на яких відображається облік заборгованості ФГ «Лемешівка Агро» та виписках по всім рахункам, на яких обліковується заборгованість ФГ "Лемешівка Агро" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" за договором поставки № 1300035703 від 29.10.2020 та всіма аграрними розписками, виданими ФГ "Лемешівка Агро", виданими в порядку п. 1.1.3. зазначеного договору буде відображатися інформація чи обліковувалася заборгованість боржника у ТОВ «Суффле Агро Україна» по аграрним розпискам чи по договору поставки, що впливає на застосування штрафних санкцій, оскільки на думку боржника аграрні розписки повністю покривали заборгованість по договору поставки.

Слід вказати, що додаткові вимоги ТОВ "Суффле Агро Україна", що переглядаються заявлялися по договору поставки та товариством було надано всі первинні документи на підтвердження заборгованості та надано розрахунок штрафних санкцій та з цих документів можна вирахувати суму боргу та штрафних санкцій.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявленого клопотання, а тому в його задоволенні слід відмовити.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити в повному обсязі.

Представник ТОВ "Суффле Агро Україна" заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС" вказав, що він не підтримує, ні боржника, ні кредитора ТОВ "Суффле Агро Україна" , а взяв участь у справі, оскільки скаржник в скарзі оскаржував і вимоги його, як кредитора.

Заслухавши пояснення представників боржника, кредиторів ТОВ "Суффле Агро Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП ІНКРІС", обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалах місцевого господарського суду від 18.09.2023 та від 28.09.2023, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржених ухвал, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/171/23 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" до ФГ "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" про банкрутство.

Ухвалою суду від 16.06.2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С., призначено попереднє засідання на 05.09.2023.

22.06.2023 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" на офіційному веб-порталі судової влади України та надано строк кредиторам для пред'явлення до суду заяв з грошовими вимогам до боржника 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

19.07.2023 до суду від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшла заява б/н від 13.07.2023 про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 11 867 562,97 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2023 прийнято заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023) про визнання додаткових грошових вимог до боржника у справі № 902/171/23 новим складом суду до свого провадження, а також призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.08.2023.

Розглянувши заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 11 867 562,97 грн було встановлено наступне.

29.10.2020 між ТОВ "Суффле Агро Україна" (Продавець) та ФГ "Лемешівка-Агро" (Покупець) укладено Договір поставки № 1300035703 (т. 1, а.с. 118-127).

Відповідно п. 1.1 Договір направлений на забезпечення Продавцем Покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону 2021 року.

У відповідності до умов, зазначених у даному Договорі, Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (Товари): насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення (п. 1.1.1 Договору).

Оформлення забезпечення згідно даного пункту здійснюється за рахунок Покупця (якщо Сторони окремо не погодять іншого) та можливе як до, так і в процесі поставки Продавцем Товарів, однак, у разі недосягнення згоди щодо забезпечення у спосіб, прийнятний для Продавця, він матиме право в будь-який момент призупинити чи припинити свої зобов'язання з подальшої поставки за даним Договором на цілковито власний розсуд без будь яких штрафних санкцій чи зобов'язання відшкодування збитків, оскільки таке припинення не вважатиметься порушенням умов Договору.

Оформлення забезпечення "у спосіб прийнятний для Продавця" для даного Договору означатиме, що вирішення питання щодо достатності забезпечення здійснюється Продавцем одноособово, спори сторін щодо цього не допускаються. Дане положення, однак, не виключає право Покупця у разі надання забезпечення отримати від Продавця (у разі, коли він визнає це за можливе) гарантійний лист щодо достатності забезпечення, після того як Продавець не матиме права призупиняти чи зупиняти поставки з підстав недостатності забезпечення (п. 1.1.3 Договору).

У випадку, коли поставка товару відбулася до надання Покупцем забезпечення, передбаченого п. 1.1.3. Договору, Покупець зобов'язаний надати таке забезпечення протягом 5 робочих днів з моменту звернення до нього Продавця (якщо інше не погоджено Сторонами додатково). Таке звернення може бути надане електронною поштою. У разі невиконання даної вимоги, строк оплати поставленого товару вважатиметься таким, що настав, на шостий робочий день після отримання звернення (п. 1.1.4 Договору).

Поставка здійснюється шляхом самовивозу Покупцем Товару власним автомобільним транспортом та за власний рахунок з одного чи кількох із наступних складів Продавця:

- ТОВ “Суффле Агро Україна”. 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Я. Мудрого, 7.

- ТОВ “Суффле Агро Україна”. 11762, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с. Ярунь. вул. Юрківська, буд. 14-Т

- ПрАТ “Жашківський елеватор”. 19200, Черкаська область, м. Жашків, вулиця Вокзальна, 1.

- ПрАТ “Городоцький Елеватор Суффле”. 32002, Хмельницька обл., м. Городок, вул. Зелена, 1.

- ТОВ “Каролінський елеватор”. 22850, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Кароліна, вул. Привокзальна, 7.

- інші склади за погодженням Сторін.

Адреси конкретних складів Продавця вказуються в Специфікаціях (п. 3.1 Договору).

Право власності на товар переходить до Покупця в момент відвантаження, якщо інше не погоджено сторонами додатково (п. 3.1.1. Договору).

Специфікації можуть містити інші умови поставки, як із посиланням на Інкотермс, так і без нього. При посиланні на базис поставки "ЕХW", мова йтиме про Інкотермс 2010 (п. 3.1.2 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору під час поставки Продавець зобов'язаний передати Покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. Покупець повинен повідомити про відсутність усіх необхідних товаросупровідних документів завчасно, до прийняття поставки. Претензії про відсутність документів після поставки не беруться до уваги. При поставці Продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Рахунок-фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено в Договорі. Свідоцтво на насіння/сертифікат якості надається на вимогу Покупця.

Рахунок-фактура є дійсним для оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його виставлення Продавцем. У випадку, якщо Продавець не отримав від Покупця передплату протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури, Покупець зобов'язаний звернутися до Продавця за новим рахунком-фактурою (п. 3.5.1 Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до даного Договору. При оплаті товару Покупець обов'язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі Продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості Покупця.

Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству (п. 4.2 Договору).

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов'язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2021 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2021 рік. Дане положення не застосовується, якщо в специфікаціях або інвойсах зазначена умова “підлягає оплаті негайно” або “підлягає оплаті протягом _ днів”, або інше аналогічне формулювання.

У зв'язку із відсутністю у бланках Специфікацій на поставку товару (що формуються Продавцем виключно з системі SАР) зазначення року біля дати оплати Товару, вважатиметься, що для визначення дати оплати Товарів, що поставляються на умовах товарного кредиту на підставі Специфікацій, застосовуватиметься відповідна дата 2021 року (п. 4.3 Договору).

У разі поставки товару Продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від Покупця, кінцевою датою розрахунків (в т.ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) Сторони домовилися рахувати день підписання видаткової накладної (п. 4.4 Договору).

Сторони домовляються, що в разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна Товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (Комерційний Курс) на кінець банківського дня/закритгя торгів: показник “ПРОДАЖ” згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує:

- даті виставлення рахунку фактури, при попередній оплаті, АБО

- даті виставлення рахунку фактури, при частковій оплаті, АБО

- даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки.

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені cторонами в додатку до договору, відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України оплаті Покупцям підлягатиме гривневий еквівалент вартості товару, вираженої в іноземній валюті, встановлений згідно Комерційного Курсу або в рахунку-фактурі, або у видатковій накладній, як зазначено вище. При цьому, сторони погоджуються, що зазначення ціни виключно у валюті не буде розцінюватися ними як порушення чинного законодавства, оскільки вони чітко та однозначне усвідомлюють механізм обчислення гривневого еквіваленту ціни відповідне до даного пункту Договору (п. 4.5.1 Договору).

При повному фактичному закритті заборгованості Покупцем Продавець матиме право на власний розсуд застосувати середньоарифметичний Комерційний курс якщо розрахунки здійснювалися Покупцем кількома банківськими переказами/фактами зарахування.

Незакрита заборгованість може бути перерахована за Комерційним Курсом станом на момент вимоги/позову чи фактичної оплати (п. 4.5.2.1 Договору).

Договір діє з моменту підписання до 31.12.2021, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.6 Договору).

Між сторонами були підписані Додатки до договору поставки від 29.01.2020 № 1300035703 (т. 1, а.с. 128-130)

30.10.2020 між сторонами підписано Додаток № 2 до Договору поставки № 1300035703 від 29.10.2020.

Так, згідно п. 1 Додатку № 2 від 30.10.2020 року до договору поставки від 29.10.2020 № 1300035703, сторони погодили продовження строку дії Договору на 2021 рік (до 31/12/2021 включно, а в частині невиконаних зобов'язань-до повного їх виконання).

У зв'язку із відсутністю у бланках Специфікацій на поставку Товару (що формуються Продавцем виключно в системі SАР) зазначення року біля дати оплати Товару, вважатиметься, що для визначення дати оплати Товарів на підставі Специфікацій, укладених після даного Додатку, застосовуватиметься відповідна дата 2021 року (п. 2 Додатку).

27.10.2021 між сторонами підписано Додаток № 5 до Договору поставки № 1300035703 від 29.10.2020 .

Відповідно до Додатку № 5 від 27.10.2021 до договору поставки від 29.10.2020 № 1300035703, сторони погодили продовження строку дії Договору на 2022 рік (до 31.12.2022 року включно, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання). Незалежно від інших умов Договору чи Специфікацій, відстрочення платежу по Договору не повинно перевищувати строк 270 календарних днів з моменту поставки. Умови оплати за специфікаціями, що встановлюють більші строки поставки, повинні вважатися Сторонами помилковими, натомість строки оплати вважатимуться такими, що настали, на 270-й календарний день, починаючи від дня поставки (включно).

На підставі договору поставки ТОВ "Суффле Агро Україна" здійснило поставку сільськогосподарських товарів на користь ФГ "Лемешівка - Агро" на загальну суму 30 266 879,70 грн.

Обставини поставки товару підтверджуються наступними доказами:

- специфікаціями № 2500758016 від 25.10.2021; № 2000758019 від 25.10.2021; № 2500758781 від 27.10.2021; № 2500762471 від 15.11.2021; № 2500762541 від 15.11.2021; № 2500764113 від 22.11.2021; № 2500793215 від 24.03.2022 №2500797137 від 12.04.2022 ; № 2500797143 від 12.04.2022; № 2500814283 від 15.06.2022 (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог);

- видатковими накладними: від 29.10.2020 року № 5190050488; від 30.10.2020 № 5190050485, № 5190050486, № 5190050540; від 09.12.2020 № 5190051385; від 29.12.2020 № 5190051763; від 30.12.2020 № 5190051951; від 12.01.2021 № 5190052292; від 25.02.2021 року № 5190052908; від 09.04.2021 № 5190055785, № 5190055786, № 5190055788; від 16.04.2021 № 5190056385, № 5190056387, № 5190056392, № 5190056386, № 5190056390; від 18.05.2021 № 5190059310; від 31.08.2021 № 5190062628; від 14.09.2021 № 5190063112, № 5190063114; від 21.09.2021 № 5190063464; від 29.09.2021 року № 5190063501; від 26.10.2021 № 5190063964, № 5190063966, № 5190063986, № 5190064041, № 5190064045; від 04.11.2021 № 5190064496, № 5190064620; від 10.11.2021 № 5190064500; від 11.11.2021 № 5190064521; від 16.11.2021 № 5190064619, № 5190064779; від 17.11.2021 № 5190064780; від 22.11.2021 № 5190064782; від 23.11.2021 № 5190064783; від 24.11.2021 № 5190064784; від 03.12.2021 № 5190064968; від 13.12.2021 № 5190065234; від 28.03.2022 № 5190066387; від 29.04.2022 № 5190067046, № 5190067047; від 17.05.2022 № 5190067558; від 15.06.2022 № 5190068438 (т. 1 а.с. 131-179);

- розрахунками коригування № 5190051930 від 30.12.2020 року; № 5190056929 від 22.04.2021; № 5190056927 від 22.04.2021 (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог);

- виписками з рахунку Кредитора за період 01.10.2020 по 31.12.2022 (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Зменшення заборгованості здійснено на підставі підписаних сторонами розрахунків коригування вартості внаслідок повернення товару на загальну суму 3 920 659,47 грн, а саме: №5190051930 від 30.12.2020 на суму 207 427,43 грн до видаткової накладної №5190050488; (№5190056927 від 22.04.2021 на суму 2 641 546,79 грн до видаткової накладної №5190050540; (№5190056929 від 22.04.2021 на суму 1 071 685,25 грн до видаткової накладної №5190051763 (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Боржник частково погашав заборгованість грошовими коштами, що підтверджується випискою із банківського рахунку Кредитора, у жовтні 2021 року Боржником сплачено на погашення заборгованості 7 894 971,53 грн, зокрема № 1051 від 20.10.2021 на суму 1 700 000,00 грн, № 1054 від 21.10.2021 на суму 5 000 000,00 грн, № 1058 від 26.10.2021 на суму 900 000,00 грн, № 1060 від 28.10.2021 на суму 294 971,53 грн.

Оплата, здійснена 28.10.2021 була проведена на суму 295 001,53 грн, що, помилково, на 30 грн. більше за суму існуючої на той час заборгованості за Договором поставки, тож, в рахунок оплати боргу було враховано 294 971,53 грн.

Однорідні грошові зобов'язання між сторонами погашались шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, таким чином заборгованість ФГ “Лемешівка - Агро” було зменшено на суму 13 315 033,96 грн.

Зокрема, шляхом підписання Актів зарахування №1000008640 від 29.04.2022; № 1000009442 від 17.05.2022; № 1000009727 від 15.06.2022 ; № 1000003068 від 26.11.2022; № 1000004491 від 01.02.2023 на загальну суму 11 479 070,38 грн (копії долучено за заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Зарахування зустрічних однорідних вимог Кредитором також здійснено в односторонньому порядку, що підтверджується Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.05.2023 на суму 1 835 963,58 грн (копія долучена за заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Так, заборгованість ФГ “Лемешівка - Агро” перед ТОВ "Суффле Агро Україна" зі сплати основного боргу за договором поставки № 1300035703 від 29.10.2020 , за видатковими накладними № 5190064521 від 11.11.2021 року, № 5190064620 від 04.11.2021, № 5190064779 від 16.11.2021, № 5190064780 від 17.11.2021, № 5190064782 від 22.11.2021 в розмірі 1 765 403,09 грн вважається погашеною (припиненою) (п. 4.2 Заяви).

Заборгованість ФГ "Лемешівка - Агро" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" зі сплати основного боргу за договором поставки № 1300035703 від 29.10.2020 року, за видатковою накладною № 5190064783 від 23.11.2021 року в розмірі 513 039,91 грн вважається погашеною частково на суму 70 560,49 грн та складає після зарахування 442 479,42 грн (п. 4.3 Заяви).

Таким чином, загальна сума заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором поставки складає 5 136 214,74 грн (30 266 879,70 - 3 920 659,47 - 7 894 971,53 - 13 315 033,96).

Окрім того, 29.06.2022 ФГ "Лемешівка-Агро" (Боржник) було видано на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку (засвідчена копія наявна в матеріалах справи), яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрована у реєстрі за № 751 (у Реєстрі аграрних розписок - за № 8484) (т. 1, а.с.12-20).

За умовами пунктів 1, 2 згаданої вище фінансової аграрної розписки, остання встановлює безумовне грошове зобов'язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20 липня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 4 781 500 грн 00 коп.

Кредитором зменшено розмір наявної основної заборгованості за Договором поставки на суму основного боргу за Аграрною розпискою від 29.06.2022 , який складає 3 781 500,00 грн (визнаних судом кредиторською заборгованістю) та 1 000 000,00 грн (оплата на погашення Аграрної розписки).

Таким чином, непогашена заборгованість ФГ “Лемешівка - Агро” становить 354 714,74 грн. (5 136 214,74 грн - 3 781 500,00 грн -1 000 000,00 грн), яка апелянтом не оскаржується.

Як зазначалося вище, ухвалою попереднього засідання Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023, зокрема, визначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог конкурсних кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) Плесюком О.С. до реєстру вимог кредиторів Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" у справі №902/171/23, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" у розмірі: 8 344 162,62 грн (не забезпечені вимоги (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 31 284,75 грн судового збору (перша черга), 60 300,00 грн - авансування винагороди арбітражного керуючого (перша черга), 2 120 700,57 грн пені (шоста черга задоволення). В зазначену суму включено вимоги, які було визнано судом при відкритті провадження у справі про банкрутство, які також, апелянтом не оскаржуються.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо визнання додаткових грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", які визначені судом згідно ухвали від 18.09.23р. та додатково продубльовані в ухвалі попереднього засідання, з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За наведеного, на переконання суду апеляційної інстанції, боржником не спростовано наявність основної суми заборгованості, заперечення проти визнання додаткових грошових вимог зведено до наявності фінансових аграрних розписок, а також помилкового розрахунку мір відповідальності, враховуючи внутрішньобухгалтерський облік фінансових аграрних розписок.

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2022 у справі 902/698/21, аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки".

Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю.

Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 924/233/21.

Висновки судів, що Аграрна розписка не є окремим правочином, а видавалась на вимогу позивача у якості забезпечення за Договором поставки і є складовою Договору поставки, зроблені з неправильним застосуванням норм статей 1, 5 Закону України "Про аграрні розписки" і не відповідають вищенаведеним висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 910/430/21, видана позивачем аграрна розписка та договір поставки є за своєю правовою природою двома окремими правочинами, а тому внесення певних змін до договору поставки не впливає на юридичну силу самої аграрної розписки та зобов'язання позивача щодо виконання такої аграрної розписки на умовах, які в ній визначені, до внесення змін до такої аграрної розписки.

Отже, наведені висновки Верховного Суду свідчать, що аграрна розписка є окремим самостійним правочином.

Судом апеляційної інстанції, береться до уваги наявність окремої заборгованості боржника за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022 в сумі 3 781 500,00 грн.

При визначенні суми додаткових грошових вимог кредитором зменшено розмір заборгованості на суму визнаних вимог на стадії відкриття провадження у справі.

Тому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що боржником не доведено порушення його інтересів при визначенні суми основного боргу.

Також, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості за фінансовою аграрною розпискою від 29.06.2022 в сумі 3 781 500,00 грн.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає правомірною вимогу кредитора про визнання додаткових грошових вимог в сумі 354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020 .

Щодо доводів скаржника відносно статусу додаткових вимог кредитора, як забезпечених, то вони не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки у державному реєстрі обтяжень наявні відомості щодо фінансової аграрної розписки. При цьому, оцінку даним обставинам було надано судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство.

Зокрема, у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, ініціюючий кредитор заявив про відмову від забезпечення за вимогами згідно фінансової аграрної розписки.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Слід зауважити, що положеннями КУзПБ не встановлено особливих вимог щодо форми відповідної заяви, строків її подачі, необхідності вчинення підготовчих дій до її подачі шляхом внесення відомостей до державних реєстрів щодо припинення забезпечувальних обтяжень, тощо.

За наведеного, судова колегія зауважує, що врахування відмови забезпеченого кредитора від забезпечення своїх вимог носить для суду безумовний та імперативний характер, волевиявлення щодо відмови від забезпечення може бути вчинено на будь якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Як наслідок, при відкритті провадження у справі про банкрутство Господарським судом Вінницької області визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в сумі 3 781 500,00 грн - основного боргу (четверта черга), які не є забезпеченими заставою майна боржника.

Невчинення кредитором дій стосовно припинення обтяжень майнових активів боржника, з урахуванням прийнятої судом заяви про відмову від забезпечення, може бути предметом окремого судового розгляду, оскільки господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності (ч. 6 ст. 44 КУзПБ).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань, кредитором ТОВ "Суффле Агро Україна" заявлено до стягнення 1 184 271,80 грн інфляційних втрат та 4 071 745,08 грн - 48 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 7.1 Договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 % на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Відносно правомірності визначення кредитором періодів прострочення основного зобов'язання та нарахування відсотків річних, суд виходив з наступного.

Відповідно п. 4.1 Договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов'язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2021 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2021 рік. Дане положення не застосовується, якщо в специфікаціях або інвойсах зазначена умова “підлягає оплаті негайно” або “підлягає оплаті протягом _ днів”, або інше аналогічне формулювання.

Згідно наданих сторонами доказів строки оплати поставленого товару узгоджено сторонами у обопільно підписаних специфікаціях (т. 1 а.с. 208-222, т. 2 а.с. 34-45, які також долучено до заяви про визнання додаткових грошових вимог).

Згідно п. 4.3.1 Договору у разі забезпечення зобов'язань Покупця із оплати аграрною розпискою незалежно від умов специфікацій/додатків до Договору, вважатиметься, що датою оплати товару за даним Договором у розмірі, зазначеному в аграрній розписці, є дата сплати, зазначена в такій аграрній розписці.

Якщо сума аграрної розписки буде меншою, аніж загальна вартість поставки (та, відповідно, зобов'язань Покупця із оплати) за даним Договором, то заборгованість погашається у хронологічному порядку, тобто за аграрною розпискою погашається заборгованість із більш ранніми строками оплати.

Дане правило може застосовуватися до необмеженої кількості аграрних розписок.

З метою застосування штрафних санкцій за даним Договором до Покупця застосовуватимуться початково погоджені строки оплати, зазначені у специфікаціях/додатках до Договору або 31 жовтня 2021 року (відповідно до правил, визначених у п. 4.3.).

Отже, з аналізу вказаного пункту договору колегія суддів приходить до висновку, що видача боржником фінансових аграрних розписок змінює строки виконання грошових зобов'язань, порівняно зі строками, визначеними у специфікаціях або положеннях Договору.

При цьому, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що положення договору про можливість нарахування штрафних санкцій за попереднього погодженими строками у специфікаціях суперечить нормам законодавства, оскільки штрафні санкції є акцесорним зобов'язанням.

Їх застосування можливе виключно у випадку прострочення виконання основного зобов'язання.

Початок обчислення штрафних санкцій раніше за момент прострочення, в тому числі узгоджений шляхом видачі фінансових аграрних розписок не відповідає вимогам ст. ст. 546-550 ЦК України.

Також останнє речення п. 4.3.1. Договору стосується нарахування виключно штрафних санкцій, а не відсотків річних.

На основі викладеного вище, суд апеляційної інстанції, погоджується із висновком суду першої інстанції про помилковість первісних розрахунків відсотків річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, які проведені без урахування п. 4.3.1. Договору та строків розрахунку, котрі узгоджені сторонами у фінансових аграрних розписках.

З аналогічних підстав судом першої інстанції і було відхилено розрахунок, наданий боржником, який крім того не містять посилань на строки оплати, визначені специфікаціями, а також обчислений на основі окремих поставок, без урахування усього періоду дії договору поставки.

Визначена боржником сума основного боргу станом на 31.10.2022 (16 421 543,37 грн) не співпадає з наведеними вище розрахунками, не відображає коригування вартості 07.06.2022.

Також, боржник помилково зменшує суму основного зобов'язання за договором поставки на суму виданих фінансових аграрних розписок, оскільки такі правила погашення боргу за договором поставки не узгоджено сторонами.

Положення п. 4.3.1. Договору лише передбачають зміну строків розрахунків, а не повного погашення боргу за договором поставки.

Видача фінансової аграрної розписки, яка містить окремі види відповідальності за прострочення, не обмежує нарахування відповідальності також і за основним договором до моменту оплати за відповідною аграрною розпискою.

ФГ “Лемешівка - Агро” (Боржник) на користь ТОВ “Суффле Агро Україна” (Кредитор) видано чотири фінансові розписки, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком ІО.Д. за № 751 зокрема:

- фінансова аграрна розписка від 29.06.2022 року, яка встановлює безумовне грошове зобов'язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20 липня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 4 781 500,00 грн (т. 1 а.с 12-20);

- фінансова аграрна розписка від 29.06.2022 року, яка встановлює безумовне грошове зобов'язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 02 серпня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 1 782 162,00 грн;

- фінансова аграрна розписка від 29.06.2022 року, яка встановлює безумовне грошове зобов'язання Боржника сплатити Кредитору у строк до 20 вересня 2022 року (включно) грошову суму у розмірі 3 174 400,00 грн (копії долучені боржником до заперечень щодо заявлених вимог кредитора від 15.08.2023 вх. №01-34/7522/23).

З урахуванням наведеного вище, у боржника виникла заборгованість в сумі 9 818 321,49 грн станом на 20.07.2022, за видатковим накладними № 5190067046 від 29.04.2022, № 5190067047 від 29.04.2022, № 5190067558 від 17.05.2022, № 5190068438 від 15.06.2022, № 5190063964 від 26.10.2021, № 5190063966 від 26.10.2021, № 5190063986 від 26.10.2021, № 5190064041 від 26.10.2021, № 5190064045 від 26.10.2021, № 5190064968 від 03.12.2021, № 5190065234 від 13.12.2021, № 5190064496 від 04.11.2021 та частково за видатковою накладною № 5190064500 від 10.11.2021, оскільки проведено зарахування по Актам № 1000008640, № 1000009442, № 1000009727 на суму 1 800 178,51 грн (тому 11 618 500,00 грн (загальна сума по накладним) - 1 800 178,51 грн (зарахування) = 9 818 321,49 грн).

Період прострочення, з урахуванням видачі фінансових аграрних розписок, на суму 9 818 321,49 грн: з 21.07.2022 по 02.08.2022 рр.

Прострочена сума станом на 02.08.2022 становила 11 600 483,49 грн, оскільки додатково виникла заборгованість за видатковими накладними № 5190064500 від 10.11.2021, № 5190064780 від 17.11.2021 (частково) та повністю за видатковими накладними № 5190064619 від 16.11.2021, № 5190064521 від 11.11.2021, № 5190064620 від 04.11.2021, № 5190064779 від 16.11.2021 на загальну суму 1 782 162,00 грн.

Тому, 9 818 321,49 грн + 1 782 162,00 грн = 11 600 483,49 грн, період прострочення, з урахуванням видачі фінансових аграрних розписок, з 03.08.2022 по 20.09.2022 рр.

Прострочена сума станом на 20.09.2022 становила 14 774 883,49 грн, оскільки додатково виникла за видатковими накладними № 5190064780 від 17.11.2021, № 5190066387 від 28.03.2022 (частково) та повністю за видатковими накладними № 5190064782 від 22.11.2022, № 5190064783 від 23.11.2022, № 5190064784 від 24.11.2022, на загальну суму 3 174 400,00 грн.

Тому, 11 600 483,49 грн + 3 174 400,00 грн = 14 774 883,49 грн, період прострочення, з урахуванням видачі фінансових аграрних розписок, з 21.09.2022 по 31.10.2022 рр.

Прострочена сума станом на 31.10.2022 становила 16 651 070,19 грн, оскільки додатково виникла за видатковою накладною № 5190066387 від 28.03.2022 та повністю за видатковою накладною № 5190068136 від 07.06.2022 (з урахуванням коригування вартості).

Тому, 14 774 883,49 грн + 1 876 186,70 грн = 16 651 070,19 грн, заборгованість, котра не була забезпечена фінансовими аграрними розписками, отже період прострочення: 01.11.2022 по 25.11.2022 рр.

Заборгованість станом на 26.11.2023 складала 8 217 110,19 грн, з урахуванням часткового погашення внаслідок підписання Акту зарахування № 1000003068 від 26.11.2022 на суму 8 433 960,00 грн.

Тому, 16 651 070,19 грн - 8 433 960,00 грн = 8 217 110,19 грн, період прострочення: 26.11.2022 по 31.01.2023 рр.

Заборгованість станом на 01.02.2023 складала 6 972 178,32 грн внаслідок часткового погашення шляхом підписання Акту зарахування № 1000004491 від 01.02.2023 на суму 1 244 931,87 грн.

Тому, 8 217 110,19 грн - 1 244 931,87 грн = 6 972 178,32 грн, період прострочення: 01.02.2023 по 02.05.2023 рр.

Заборгованість станом на 03.05.2023 становила 5 136 214,74 грн внаслідок зарахування в односторонньому порядку за Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.05.2023 на суму 1 835 963,58 грн.

Тому, 6 972 178,32 грн - 1 835 963,58 грн = 5 136 214,74 грн, період прострочення: 03.05.2023 по 15.06.2023 рр. (дата ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування штрафних санкцій та мір цивільної відповідальності відповідно до детального розрахунку ТОВ “Суффле Агро Україна” від 18.09.2023 (вх. №01-34/8639/23), який складено з урахуванням положень п. 4.3.1. Договору та виданих боржником фінансових аграрних розписок.

Водночас, розрахунок від 18.09.2023 містить більший розмір інфляційних втрат, пені, штрафу та відсотків річних порівняно із сумою заявлених до визнання додаткових грошових вимог згідно заяви від 19.07.2023 (вх. №01-34/798/23).

Процесуальний закон не передбачає можливості збільшення розміру вимог конкурсного кредитора у процесі розгляду поданої заяви.

В силу ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Тобто, суд не може виходити за межі вимог, первісно визначених кредитором у заяві про визнання додаткових конкурсних вимог.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування 4 115 003,06 грн - 48% річних, однак можливою до визнання є сума 4 071 745,08 грн (у межах вимог кредиторської заяви).

Щодо нарахованих інфляційних втрат в сумі 1 184 271,80 грн суд апеляційної інстанції зазначає, що в разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна Товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (Комерційний Курс) на кінець банківського дня/закритгя торгів: показник “ПРОДАЖ” згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує:

- даті виставлення рахунку фактури, при попередній оплаті, АБО

- даті виставлення рахунку фактури, при частковій оплаті, АБО

- даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки.

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені cторонами в додатку до договору, відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України оплаті Покупцям підлягатиме гривневий еквівалент вартості товару, вираженої в іноземній валюті, встановлений згідно Комерційного Курсу або в рахунку-фактурі, або у видатковій накладній, як зазначено вище. При цьому, сторони погоджуються, що зазначення ціни виключно у валюті не буде розцінюватися ними як порушення чинного законодавства, оскільки вони чітко та однозначне усвідомлюють механізм обчислення гривневого еквіваленту ціни відповідно до даного пункту Договору (п. 4.5.1 Договору).

У випадку: зростання на 5% та більше Комерційного Курсу гривні до долару США (у разі зазначення ціни в еквіваленті до доларів 4.5.2.1. США) чи ЄВРО (у разі зазначення ціни в українській гривні чи в еквіваленті до ЄВРО) станом на переддень підписання видаткової накладної до Комерційного Курсу гривні до долару США/ЄВРО на переддень фактичного закриття заборгованості Покупцем (п. 4.5.2.1 Договору), чи прострочення оплати заборгованості Покупцем, - Продавець залишає за собою право здійснити перерахунок ціни/вартості поставленого Товару відповідно до фактичного Комерційного Курсу (за правилами пункту (п. 4.5.2.2 Договору) в розрізі валют), що діяв на переддень фактичного закриття заборгованості Покупцем. Під фактичним закриттям заборгованості Сторони вважатимуть:

- або оплату вартості Товару, коли датою закриття заборгованості є дата банківського переказу (зарахування коштів на банківський рахунок Продавця);

- або зарахування зустрічних однорідних вимог, коли датою закриття заборгованості є дата видаткової накладної на поставку продукції Покупцем Продавцю, вимоги з оплати за яку зараховуються Сторонами із зобов'язаннями Покупця за даним Договором.

Отже, нарахування курсової різниці не має автоматичного характеру, залежить від наявності еквіваленту у видаткових накладних чи специфікаціях.

Однак, слід зауважити, що досліджені апеляційним господарським судом видаткові накладні та специфікації не містять застережень щодо перерахунку вартості поставленого товару на курс іноземної валюти.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ “Суффле Агро Україна” не скористалось правом здійснити перерахунок ціни/вартості поставленого Товару відповідно до фактичного Комерційного Курсу, за правилами пункту п. 4.5.2.2 Договору.

Тому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ст. 533 ЦК України.

Відтак, кредитором правомірно нараховано інфляційні втрати за період з 21.07.2022 по 15.06.2023 рр. в сумі 1 154 139,07 грн, що відповідає розрахунку від 18.09.2023 року, який є меншим від розміру інфляційних втрат згідно заяви кредитора у розмірі 1 184 271,80 грн.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що у задоволенні заяви в частині визнання 30 132,73 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Також, кредитором було заявлено вимоги щодо визнання 4 241 401,13 грн пені та 2 010 062,22 грн штрафу, з приводу яких колегія суддів вказує таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 Договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 % на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Судом першої інстанції було правомірно відхилено заперечення відповідача про порушення термінів нарахування пені з посланням на положення ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки сторонами в укладеному договорі продовжено строки нарахування штрафних санкцій.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ГК України).

Карантин введено в Україні з 12.03.2020 та припинено з 01.07.2023, що підтверджується відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

За наведених вище мотивів стосовно вірних періодів нарахування штрафних санкцій, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що правильно обчислена суму пені є 4 286 461,52 грн (згідно розрахунку від 18.09.2023 року вх. №01-34/8639/23), однак можливою до визнання у межах первісно заявлених додаткових грошових вимог 4 241 401,13 грн.

Щодо вимог про визнання штрафу в сумі 2 010 062,22 грн, нарахованого у вересні 2022 року за порушення грошових зобов'язань обсягом 13 400 414,79 грн, судова колегія зауважує наступне.

Відповідно до п. 7.2 Договору Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.

При дослідженні розміру та термінів заборгованості, судом визначено правомірним розрахунок кредитора від 18.09.2023 (вх. №01-34/8639/23), який містить нарахування штрафу за жовтень 2022 року в сумі 2 216 232,52 грн, за прострочення оплати суми основного боргу у розмірі 14 744 883,49 грн.

Однак, визнання таких вимог виходить за межі підстав та предмету заяви про визнання додаткових конкурсних вимог, яка містить нарахування штрафу за інший період та на іншу суму основного боргу, тому суперечить приписам ч. 1 ст. 14 ГПК України.

Суд позбавлений можливості самостійно змінити період нарахування штрафу (протягом іншого, ніж вересень місяця 2022 року), а також визначити суму основного зобов'язання, за прострочення якого кредитор бажає нарахувати штраф.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви в частині вимог про визнання 2 010 062,22 грн штрафу, нарахованого за вересень 2022 року.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано положення п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та п.8 розділу IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Господарського Кодексу України, а саме щодо звільнення від обов'язків сплатити на користь кредитора неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов'язань та відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України з урахуванням ч.1 ст. 1057 ЦК України, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

На переконання суду апеляційної інстанції, скаржник помилково прирівнює прострочення ним оплати за поставлений товар по договору поставки під визначення «грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем)».

Як убачається із матеріалів справи та договору поставки Кредитор - ТОВ “Суффле Агро Україна” не надавав Боржнику кредит чи позику, а зобов'язання Боржника виникли, за несплату Боржником заборгованості з оплати вартості отриманого товару та є невиконанням зобов'язань по договору поставки.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині є власною позицією скаржника є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, при вирішенні питання щодо остаточної суми визнання грошових вимог в частині 48% річних та пені, судом першої інстанції було враховано наступне, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 у справі №911/682/21 відзначив, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3), частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

При зменшенні пені та % річних, судом першої інстанції було враховано:

- погашення суми основного боргу (30 266 879,70 грн) на рівні більше 83%;

- термін прострочення, який перевищує 1 рік та є тривалим;

- надмірний загальний розмір штрафних санкцій та відсотків річних, які перевищують суму основного боргу (з урахуванням визнаних вимог ініціюючого кредитора при відкриття провадження у справі).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення 48 % річних та пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

А тому, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 50 % та відсотків річних на 25%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати кредитора від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Відносно різного відсоткового відношення зменшення відсотків річних та пені, судом першої інстанції правомірно було враховано, що розмір визнаних відсотків річних додатково впливає на розмір вимог 4 черги реєстру вимог кредиторів, кількість голосів кредитора та обсяг його прав вирішального голосу протягом усього провадження у справі про банкрутство, а також суми, яка може бути задоволена боржником на стадії розпорядження майном боржника. Тобто, зменшення відсотків річних у значному розмірі негативно вплине на процесуальний статус ініціюючого кредитора при прийнятті рішень протягом провадження у справі про банкрутство.

З приводу можливості вирішення питання про зменшення відсотків річних та штрафних санкцій у межах справи про банкрутство при розгляді заяв з конкурсними вимогами до боржника, судова колегія зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 2 ст. 7 КУзПБ, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, при розгляді заяв у межах справи про банкрутство суд уповноважений застосовувати процесуальні інструменти, які притаманні для справ позовного провадження.

На можливості такого підходу звернув також увагу Верховний суд при винесенні Постанови від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15, якою підтверджено можливість застосування позовної давності при розгляді заяв з кредиторськими вимогами до боржника.

Тобто, незважаючи на правову природу позовної давності, сплив якої є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України), визнано можливість її застосування у межах справи про банкрутство.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, зважаючи на визначення розміру остаточного розміру конкурсних кредиторських вимог, які підлягатимуть задоволенню на користь кредитора за рахунок коштів та майна боржника, суд вважає за можливе при розгляді заяв з кредиторськими вимогами у межах справи про банкрутство застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України, а також правових висновків Верховного Суду, котрі визначають критерії зменшення відсотків річних та штрафних санкцій.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про часткове задоволенні заяви та визнання додаткових конкурсних грошових вимог у розмірі 3 053 808,81 грн - 48% річних (4 черга реєстру вимог кредиторів) та 2 120 700,57 грн - пені (6 черга). Водночас, у задоволенні заяви в частині визнання 1 017 936,27 грн - 48% річних та 2 120 700,56 грн - пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 64 КУзПБ визначено черговість погашення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.

Судом враховано, що формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанови КГС ВС від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 30.01.2019 року у справі № 922/175/18).

Також, визнанню підлягають вимоги зі сплати судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання додаткових грошових вимог, пропорційно суми обґрунтованих кредиторських вимог (ст. 129 ГПК України) в розмірі 4 444,75 грн, які відшкодовуються у першу чергу (п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ).

Зменшення штрафних санкцій та відсотків річних не впливає на розподіл судових витрат.

За наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) про визнання додаткових грошових вимог до боржника; визнання додаткових конкурсних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Суффле Агро Україна” до боржника Фермерського господарства "ЛЕМЕШІВКА-АГРО" у розмірі: 4 562 662,62 грн (354 714,74 грн основного боргу за Договором поставки №1300035703 від 29.10.2020 року; 1 154 139,07 грн - інфляційних втрат, 3 053 808,81 грн - 48% річних) - вимоги не забезпечені заставою (четверта черга задоволення з правом вирішального голосу), 2 120 700,57 грн - пені (шоста черга задоволення) та 4 444,75 грн - судового збору (перша черга задоволення); відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (б/н від 13.07.2023 року) в частині визнання грошових вимог до боржника в сумі 30 132,73 грн - інфляційних втрат, 1 017 936,27 грн - 48% річних, 2 010 062,22 грн - штрафу, 2 120 700,56 грн - пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника щодо незаконності вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 18.09.2023, якою розглядалися додаткові конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та ухвала Господарського суду Волинської області від 28.09.23 у справі №902/171/23 в частині перегляду вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.23 у справі № 902/171/23 щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.23 у справі № 902/171/23 в частині перегляду вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Матеріали справи № 902/171/23 щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "19" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Попередній документ

117103213

Наступний документ

117103215

Інформація про рішення:

№ рішення:	117103214
№ справи:	902/171/23
Дата рішення:	13.02.2024
Дата публікації:	22.02.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; банкрутство юридичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Закрито провадження (15.10.2024)
Дата надходження:	07.02.2023
Предмет позову:	банкрутство

Розклад засідань:

Минулі засідання (69)

27.02.2023 11:00	Господарський суд Вінницької області
06.03.2023 11:30	Господарський суд Вінницької області
05.04.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
26.04.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
11.05.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
08.06.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
15.06.2023 15:00	Господарський суд Вінницької області
15.08.2023 11:00	Господарський суд Вінницької області
15.08.2023 11:30	Господарський суд Вінницької області
15.08.2023 11:50	Господарський суд Вінницької області
17.08.2023 10:00	Господарський суд Вінницької області
17.08.2023 11:00	Господарський суд Вінницької області
29.08.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
29.08.2023 12:30	Господарський суд Вінницької області
30.08.2023 10:00	Господарський суд Вінницької області
30.08.2023 10:40	Господарський суд Вінницької області
30.08.2023 12:30	Господарський суд Вінницької області
05.09.2023 10:00	Господарський суд Вінницької області
05.09.2023 10:20	Господарський суд Вінницької області
05.09.2023 11:00	Господарський суд Вінницької області
11.09.2023 12:30	Господарський суд Вінницької області
12.09.2023 09:30	Господарський суд Вінницької області
18.09.2023 11:00	Господарський суд Вінницької області
18.09.2023 11:40	Господарський суд Вінницької області
18.09.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
18.09.2023 12:10	Господарський суд Вінницької області
26.09.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
27.09.2023 14:00	Господарський суд Вінницької області
28.09.2023 09:30	Господарський суд Вінницької області
28.09.2023 12:40	Господарський суд Вінницької області
03.10.2023 09:30	Господарський суд Вінницької області
11.10.2023 11:00	Господарський суд Вінницької області
18.10.2023 09:30	Господарський суд Вінницької області
30.10.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
09.11.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
16.11.2023 14:00	Господарський суд Вінницької області
23.11.2023 14:00	Господарський суд Вінницької області
27.11.2023 10:15	Господарський суд Вінницької області
28.11.2023 14:00	Господарський суд Вінницької області
04.12.2023 12:00	Господарський суд Вінницької області
05.12.2023 12:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
07.12.2023 14:30	Господарський суд Вінницької області
10.01.2024 10:00	Господарський суд Вінницької області
30.01.2024 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
13.02.2024 10:00	Господарський суд Вінницької області
13.02.2024 11:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
13.03.2024 11:30	Господарський суд Вінницької області
02.04.2024 10:30	Господарський суд Вінницької області
17.04.2024 12:00	Господарський суд Вінницької області
02.05.2024 12:10	Господарський суд Вінницької області
07.05.2024 11:00	Господарський суд Вінницької області
08.05.2024 09:30	Господарський суд Вінницької області
10.05.2024 14:00	Господарський суд Вінницької області
15.05.2024 14:00	Господарський суд Вінницької області
20.05.2024 09:20	Господарський суд Вінницької області
23.05.2024 16:00	Господарський суд Вінницької області
03.06.2024 12:20	Господарський суд Вінницької області
06.06.2024 10:15	Касаційний господарський суд
06.06.2024 14:40	Господарський суд Вінницької області
17.06.2024 09:30	Господарський суд Вінницької області
18.06.2024 14:00	Господарський суд Вінницької області
19.06.2024 12:30	Господарський суд Вінницької області
03.07.2024 14:00	Господарський суд Вінницької області
09.07.2024 12:00	Господарський суд Вінницької області
11.07.2024 10:45	Касаційний господарський суд
02.09.2024 15:30	Господарський суд Вінницької області
20.09.2024 12:30	Господарський суд Вінницької області
08.10.2024 11:00	Господарський суд Вінницької області
15.10.2024 12:00	Господарський суд Вінницької області