Справа № 216/4353/23
провадження 1-кп/216/294/24
іменем України
20 лютого 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за №12021041230000745 від 16.07.2021 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не має утриманців, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за ч. 2 ст. 186 КК України,
1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
14.02.2021 у вечірній час доби, близько 19:30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи разом із своїм знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тротуарній алеї біля церкви ХВЕ «Філадельфія», розташованої по вулиці Прорізній, 1-в у Центрально - Міському районі міста Кривого Рогу, помітили потерпілого ОСОБА_7 , який стоячи в очікуванні необхідного йому маршрутного таксі для подальшого пересування за місцем власного проживання, вербально звернувся до останніх, із проханням допомоги у виклику таксі за допомогою мобільного телефону.
Тоді, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 , користуючись своєю фізичною перевагою та відсутністю навкруги сторонніх осіб, які б могли завадити їхнім злочинним намірам, розподіливши свою умисну, спільну участь у реалізації свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, із корисливих спонукань, з метою протиправного збагачення, діючи спільно за попередньою змовою в групі із ОСОБА_6 , останній усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер та є очевидними для потерпілого, наніс ОСОБА_7 один удар кулаком в область обличчя, в результаті чого останній втратив рівновагу та разом з цим, одночасно ОСОБА_4 шляхом ривку вирвав із лівої руки потерпілого ОСОБА_7 його мобільний телефон «Iphone 7» imei - НОМЕР_1 , у комплекті із сім-картою, що відповідає абонентському номеру НОМЕР_2 та чохлом-бампером «Otterbox», тим самим відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_7 та з місця вчинення злочину разом із викраденим майном втекли, завдавши потерпілому матеріальної шкоди.
В результаті спільних умисних злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 завдана майнова шкода на загальну суму відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-21/11206 - ТВ від 12.04.2021 - 4500,00 гривень.
1.1 Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаним вище епізодом визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного, із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
2. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.
Судом встановлено, що прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
У цій угоді зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про можливість її укладення, а саме:
1)беззастережне визнання винуватості, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний, із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб;
2)дії, які обвинувачений вчинив (зобов'язується вчинити) з метою співпраці у викритті кримінального правопорушення, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 у ході судового розгляду щиро розкаявся;
3)з обвинуваченим ОСОБА_4 домовленостей щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, не було;
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу ОСОБА_4 , який є раніше не судимим, має позитивну характеристику, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває; має постійне місце проживання, наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , а також наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання.
Сторони погодились на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі. Звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Крім того, до угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_4 долучено письмову згоду потерпілого ОСОБА_7 на укладення вказаної угоди.
3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.
Під час судового засідання у кримінальному провадженні №12021041230000745 від 16.07.2021р. відносно ОСОБА_4 прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з ОСОБА_4 , зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушень. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного, із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини інкримінованого йому правопорушення, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.
Адвокат ОСОБА_5 - захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просив суд затвердити укладену з його підзахисним угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.
Потерпілий ОСОБА_7 , повідомив, що йому роз'яснені та цілком зрозумілі наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України. Повідомив, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням йому відшкодована у повному обсязі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого потерпілий не має. Умови укладеної угоди потерпілому відомі, зрозумілі та він просить її затвердити.
4. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
У зв'язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз'яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК України про обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.
Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.
За приписами ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначено, що якщо суд переконається в тому, що угоду може бути затверджено, відповідно до ст. 475 КПК він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання
Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об'єктивно з'ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням обвинуваченим своєї вини, про що зазначено в угоді, наявності згоди потерпілого на укладення угоди, приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і обвинувачений винний у його вчиненні, так як він своїми умисними діями, вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане, із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а тому підлягає покаранню, визначеному в угоді, за вчинення такого кримінального правопорушення.
5. Призначення покарання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.
Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченої, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
ОСОБА_4 раніше не був судимий та не відбував покарання у виді позбавлення волі.
Суд враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв'язання проблем запобігання злочинності.
З урахуванням наведеного, узгоджені сторонами (прокурором та обвинуваченою) вид та міра покарання за вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є такими, що, згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, та таке покарання є достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обговорюючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України така тривалість може становити від одного до трьох років.
Тому, при призначенні покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 186 КК України суд враховує особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - щире каяття у скоєному, та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Вказана міра покарання відповідає вчиненому злочину та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.
Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
6. Запобіжний захід.
ОСОБА_4 затриманий у даному кримінальному провадженні 12 лютого 2023 року, що підтверджується протоколом затримання (а.с. 224 том 1), рішенням окружного суду в м. Катовиці Республіки Польща від 14.02.2024р. (а.с. 10-12 том 2), ухвалою слідчого судді Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.06.2023р. (а.с. 29-31 том 2) було застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, якій в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 січня 2024 року.
Частиною 1 ст. 377 КПК України встановлено, що якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Оскільки на підставі укладеної угоди обвинувачений має бути звільнений від відбування покарання, то на підставі ч. 1 ст. 377 КПК України його необхідно звільнити з-під варти в залі судового засідання, скасувавши запобіжний захід, а в строк його покарання необхідно зарахувати строк тримання під вартою з 12 лютого 2023 року по 20 лютого 2024 року.
7. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
8. Процесуальні витрати.
Витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз, а саме судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-21/11206 - ТВ від 12.04.2021 - в розмірі 653,80 гривень (згідно вироку Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 27.09.2021 вказані витрати на залучення експерта стягнуто із засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Таким чином, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
9. Вирішення долі речових доказів.
Мобільний телефон «Iphone 7» imei - НОМЕР_1 , у комплекті із сім-картою, що відповідає абонентському номеру НОМЕР_2 та чохлом-бампером «Otterbox», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_7 (згідно вироку Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 27.09.2021 мобільний телефон повернуто власнику - потерпілому ОСОБА_7 )
Таким чином, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 75,76, 186 Кримінального кодексу України, статтями 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 лютого 2024 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12021041230000745 від 16.07.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Застосувати ст.ст. 75, 76 КК України та у відповідності з цими статтями кримінального закону звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного за цим вироком з випробуванням строком на 2 (два) роки.
Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 20 лютого 2024 року.
Скасувати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити його з-під варти в залі судового засідання.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 12 лютого 2023 року по 20 лютого 2024 року.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя ОСОБА_1