Справа № 214/6019/23
2/214/1646/24
Іменем України
(заочне)
20 лютого 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сіденка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ряснянська І. С., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 39494,68 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а також моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., 3500,00 грн. витрат на проведення оцінки завданої шкоди 3500,00 грн. та 8000,00 грн. витрат на правову допомогу, посилаючись на вину відповідача у скоєнні ДТП, внаслідок якої позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Висновком експерта № 103/23 від 04.07.23 встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля складає 39494,68 грн.
Окрім того позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 5000,00 грн. Зазначає, що він внаслідок ДТП зазнав душевних страждань, що виразилось у негативних почуттях, образі, прикрістю та неможливістю тривалий час користуватися своїм майном.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 25.08.23, розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін.
У поданій до суду заяві представник позивача просив справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Частиною четвертою статті 223 ЦПК України установлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення таких причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути в порядку заочного розгляду цивільну справу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 15.06.2023 року о 17-40 в м. Кривий Ріг, Саксаганський район вул. Співдружності, 43 громадянин ОСОБА_2 керував незареєстрованим електроскутером ОСОБА_4 та не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху своєчасно не почав гальмувати, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Рено Меган, державний номерний знак НОМЕР_1 яким раніше керував ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та спричинено матеріальні збитки.
Винуватцем ДТП визнано відповідача ОСОБА_2 , згідно постанови Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 12.07.23 у справі № 214/4389/23.
Дана постанова набрала законної сили 24.07.2023, а згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч.2 ст. 82 ЦПК України).
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія відповідача ОСОБА_2 застрахована не була.
З метою встановлення розміру збитку, позивач звертався до спеціалізованої експертної установи для проведення судової автотоварознавчої експертизи.
Так, згідно Висновку експерта № 103/23 від 04.07.23, за результатом судової авто-товарознавчої експертизи, що був складений судовим експертом Рейнюк О. В., вартість матеріального збитку заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля Рено Логан, номерний знак НОМЕР_1 , становить 39494,68 грн.
Автомобіль Рено Логан, номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить позивачу ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, звернення потерпілої особи до МТСБУ, а не безпосередньо до заподіювана шкоди, зокрема у разі заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність є правом особи, а не обов'язком.
Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, з врахуванням вищенаведеного, а також результатів проведеної судової авто-товарознавчої експертизи, з відповідача ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, підлягає до стягнення на користь позивача ОСОБА_1 39494,68 грн. матеріального збитку.
Що стосується вимоги про стягнення моральної школи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач мотивує завдання йому моральної шкоди тим, що він, внаслідок ДТП зазнав сильних душевних страждань та переживань, оскільки протягом тривалого часу не міг використовувати пошкоджений автомобіль. Це спричинило значні незручності.
В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачу дійсно були спричинені моральні страждання з приводу пошкодження належного майна, а також душевних страждань перенесених під час ДТП. Судом встановлено, що порушення правил безпеки руху з боку відповідача заподіяло позивачу моральні страждання, однак суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. оцінені ним суб'єктивно і є завищеними, у зв'язку з чим вважає за необхідним задовольнити їх на суму 3000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, до стягнення з відповідача в користь позивача підлягають судові витрати, зокрема, по сплаті судового збору, та витрат на проведення судової авто-товарознавчої експертизи.
Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частина 8 статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 містяться висновки: «Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Позивачем суду надано розрахунок сум гонорару на правову допомогу на загальну суму 8000,00 грн., яка сплачена позивачем відповідно до квитанції № 2 від 11.08.2023.
Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, на переконання суду вимога позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 979, 993, 1194, Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76, 82, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 39494,68 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири грн. 68 коп.) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 (три тисячі грн. 00 коп.) у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3500,00 (три тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) у рахунок відшкодування витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) та у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 8000,00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Сіденко