Справа № 214/7224/23
2/214/450/24
Іменем України
20 лютого 2024 року Саксаганським районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді Сіденка С.І.,
за участю секретаря судового засідання Попкової Ю. В.,
розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я. В обґрунтування позовних вимог вказав, що він працює на посаді старшого електромеханіка Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» дільниці Криворізького району електропостачання СП «Криворізька дистанція електропостачання». 27.04.2023 о 08.00 год. чергова по станції Рокувата ОСОБА_2 заявила старшому енергодиспетчеру СП «Криворізька дистанція електропостачання» ОСОБА_3 про те, що на фідері № 1 КТП-33 завищена напруга, яка складає 410 В. О 08.02 год. ОСОБА_3 повідомила цю інформацію телефоном електромонтеру з ремонту повітряних ліній електропередач Криворізького району електропостачання ОСОБА_4 , яка в свою чергу повідомила про це позивача. ОСОБА_1 після прибуття на станцію Рокувата здійснив вимірювання напруги в розподільчому пристрої РУ-0,4 кВ КТП-33фідера № 1 та виявив, що напруга була завищена, про що повідомив головного інженера СП «Криворізька дистанція електропостачання» ОСОБА_5 , який вказав, що старший електромеханік ОСОБА_6 може виконати регулювання положення КТП-33 станції Роковута. Також ОСОБА_5 попросив позивача подивитися на положення анцапфи. О 11.56 год. позивач зателефонував ОСОБА_3 з проханням короткочасного зняття напруги з лінії повздовжнього електропостачання ПЕ-6 кВ з метою подивитись у якому положенні знаходиться перемикач анцапф трансформатора КТП-33. О 11.57 год. ОСОБА_3 відключила ВМ ПЕ-1 ЕЧЕ-31, чи був позивач сам на станції Рокувата вона не запитувала. Залишаючись на зв'язку ОСОБА_3 повідомила, що напруга знята. ОСОБА_1 почув, що трансформатор перестав працювати, перевірив відсутність напруги спеціальним покажчиком на усіх прохідних ізоляторах КТП-33. Після чого ОСОБА_1 зняв напругу з низької сторони КТП-33 задля унеможливлювання зворотної трансформації та піднявся на конструкцію КТП-33, став ногами на шафу розподільчого щита, яка знаходилась на висоті 1,8 м. від поверхні землі, відкрив дверцята високовольтного відсіку та побачив перемикач анцапф у забрудненому стані. Положення перемикача анцапф побачити було неможливо. Змінювати положення перемикача анцапф позивач не збирався та з метою усунення забруднення, правою рукою та животом оперся на корпус КТП, а лівою рукою потягнувся в середину високовольтного відсіку та був уражений електричним струмом, впав на землю з шафи розподільчого щита, втратив свідомість. Перебував без свідомості біля 5 - 7 хв. Нещасний випадок стався о 12.05 год.
Після цього позивач перебував у реанімаційному та опіковому відділеннях лікарні. На підставі висновку лікарської експертної комісії №966 від 28.04.2023 та на теперішній час отримані травми за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких.
Згідно висновку комісії, оформленого Актом форми Н-1 від 10.07.2023, нещасний випадок, який стався з позивачем, вважається пов'язаним з виробництвом.
Ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 55 %, він визнаний інвалідом третьої групи.
Вказані та підтверджені документально обставини свідчать про вину підприємства у завданні позивачу моральної шкоди. Підприємство мало забезпечити належні та безпечні умови праці, чого зроблено не було.
Позивач вказує, що внаслідок нещасного випадку йому були заподіяні моральні та фізичні страждання, що мало наслідком погіршення реалізації професійних можливостей, відносин з оточуючими. Нещасний випадок став причиною порушення та втрати зв'язків з рідними, друзями, знайомими, його наслідки змушують звертатись до лікарів. Стан здоров'я вимагає від позивача прикладення значних зусиль для реалізації свого життя на відновлення та встановлення нових порядків спілкування з оточуючими, позивач змушений вести достатньо замкнутий спосіб життя, постійно пов'язаний з лікарнями. Усвідомлення безпорадності перед хворобою призводить у відчай та викликає сильний душевний біль. Завдану відповідачем позивачу моральну шкоду останній оцінює в 500000,00 (п'ятсот тисяч грн.), яку просить стягнути на його користь з відповідача.
Ухвалою від 25 вересня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.
19 січня 2024 року представник відповідача подав до суду відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнав, позовні вимоги вважає безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що для відшкодування шкоди у зв'язку із каліцтвом працівника або іншим ушкодженням його здоров'я, поряд з іншим, має встановлюватися вина особи, тобто позивачу при відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановити винні дії відповідача.
Так, згідно згідно п. 8 Акту 05.07.2023 року про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом було встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а саме допустили порушення: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .. Також, у зазначеному Акті встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3.1.2 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів НПАОП-40.1-1.21-98, п. 1.5 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті НПАОП 0.00-1.15-07, п.1.6 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті НПАОП 0.00-1.15-07, п.п. 1.19, 2.1, 2.2, 2.7, 2.9, 3.9, 4.2, 4.10, 4.14 Інструкції з охорони праці №33 Для електромонтерів (електромеханіків), старшого електромеханіка, району електропостачання та п. 2.4 Посадової інструкції старшого електромеханіка дільниці, затвердженого керівником підприємства 01.07.2020, а саме в частині забезпечення безпечних умов праці під час обслуговування електроустановок.
Відповідач не заперечує проти наявності у позивача професійного захворювання, але зазначений акт не може бути взято як доказ заподіяння моральних страждань, оскільки він підтверджує виявлення у позивача професійного захворювання для встановлення у зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності.
В даному випадку ОСОБА_1 порушив п.14 Закону України «Про охорону праці» та інструкцій про охорону праці. Статтею 14 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що саме на працівника покладено обов'язок дбати про особисту безпеку та здоров'я, користуватися засобами індивідуального та колективного захисту. Саме безвідповідальне ставлення ОСОБА_1 до свого здоров'я в результаті призвело до встановлення йому професійного захворювання, погіршення самопочуття та встановлення 55% втрати працездатності.
Із наведених позивачем обставин не вбачається, яким саме чином Акціонерне товариство «Українська залізниця» порушило законні права та інтереси позивача і, як наслідок, він отримав моральні страждання. Звертає увагу суду, що позивач був ознайомлений з наявністю шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці та, усвідомлюючи їх можливий негативний вплив на здоров'я, все одно реалізував своє право на працю саме в шкідливих умовах праці.
Настання нещасного випадку сталася тому, що потерпілий, ОСОБА_1 зняв напругу з низької сторони КТП-33, задля унеможливлювання зворотної трансформації, піднявся по конструкцію КТП-33 став ногами на шафу розподільчого щита 380 В, яка знаходиться на відстані 1,8 м. від рівня поверхні землі, при цьому не здійснивши заходи, що запобігають падінню з висоти, відчинив дверцята восоковольного відсіку РУ-6 кВ КТП-33, які були зачинені на саморобний запірний пристрій, та побачив перемикач анцапф в забрудненому стані. Положення перемикача анцапф побачити було неможливо. Не виконавши міри безпеки і не отримавши наряд-допуск ОСОБА_1 самостійно прийняв рішення витерти позначки положення перемикача анцапф, щоб побачити в якому положенні перемикач.
При розслідуванні нещасного випадку було встановлено, що положення перемикача анцапф ОСОБА_1 не збирався змінювати і з метою усунення забруднення, він правою рукою і животом оперся на корус КТП, а лівою потягнувся в середину високовольтного відсіку до анцапф силового трансформатора та був травмований електричним струмом. При цьому потерпілий, не маючи стійкої опори, впав з РЩ-380 В висотою 1.8 м. та втратив свідомість.
Відповідач в даному випадку не повинен був заздалегідь виходити із того, що потерпілим буде порушуватися вимоги Інструкції з охорони праці №33 Для електромонтерів (електромеханіків), старшого електромеханіка, району електропостачання, яка затверджена наказом начальника дистанції № 194 від 15 червня 2023 р м. Кривий Ріг Криворізька дистанція електропостачання, а тому не повинен нести відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, а тому не може бути покладено обов'язок на Відповідача з її відшкодування.
Також вказує, що позивач, пред'явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсації за заподіяну ним моральну шкоду не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її розміру. Поряд з тим, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Позивачем не надано доказів, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Зазначає, що позивачем не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн., а тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості на думку відповідача розмір моральної шкоди в такому розмірі є надто завеликий. Позивачем не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн., а тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості на думку відповідача розмір моральної шкоди в такому розмірі є надто завеликий. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив, який надійшов на адресу суду 16.02.2024 позивач вважає, що його позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом ОСОБА_1 був працевлаштований старшим електромеханіком дільниці криворізького району електропостачання регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 10.06.2020 згідно з наказом начальника дистанції від 10.06.2020 № 72/ос.
Відповідно Акту форми Н-1/П від 10.07.2023 року про розслідування нещасного випадку, нещасний випадок із ОСОБА_1 стався під час виконання ним трудових обов'язків за режимом роботи підприємства, нещасний випадок є таким, що пов'язаний з виробництвом, вид події - ураження електричним струмом.
Згідно виписки із історії хвороби № 23П10280 стаціонарного хворого ОСОБА_1 , останній перебував на стаціонарному лікуванні з 27.07.2023 по 29.06.2023, діагноз клінічний основний: Електротравма. Ураження електричним струмом. Електроопіки 2-3А,Б-4ст. обох передпліч, правої кисті, тулуба 1,5% (1) п.т. Пошкодження променевої артерії зліва, внаслідок електротравми. Стан після лігірування променевої артерії зліва. Стан після шкіряної пластики в ділянці обох передпліч, передньої черевної стінки (СПО: 30.04.23 - Некректомія в ділянці лівого передпліччя, лігірування променевої артерії зліва, 11.05.23 - Некректомія в ділянці передпліч, тулуба, 08.06.23 - Аутодермопластика в ділянці обох передпліч, тулуба). Ускладнення: післяопікові рубці лівого передпліччя в стадії формування. Післятравматична нейропатія променевого (частково ліктьового) нервів ліворуч з порушенням функцій захвата та утримання лівої кисті.
Відповідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №065587 від 23.08.2023 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 , останньому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 55%, встановлено третю групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному, санаторно-курорному лікуванні.
Відповідно до довідки до акта огляду мндико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 551609 від 23.08.2023 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з датою чергового переогляду - 10.08.2024.
Згідно ч.4 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.
Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається роботодавця.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Суд не бере до уваги доводів представника відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій та щодо відсутності у зв'язку з цим правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки нещасний випадок із позивачем стався саме під час виконання ним трудових обов'язків, а ст.13 ЗУ «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Проте особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Як убачається з Акту форми Н-1/П від 10.07.2023 року про розслідування нещасного випадку, ОСОБА_1 , перед оглядом положення перемикача анцапф, про шо його попросив ОСОБА_5 , вжив запобіжних заходів, зокрема зняв напругу з низької сторони КТП-33 задля унеможливлювання зворотної трансформації.
Поряд з тим, із-за забрудненого стану перемикача анцапф, візуально його положення визначити не вдалося. З метою усунення забруднення ОСОБА_1 потягнувся лівою рукою в середину високовольтного відсіку, внаслідок чого був уражений електричним струмом.
За таких обставин, суд не вбачає одноособової вини позивача у настанні нещасного випадку. Невикористання ОСОБА_1 пасків безпеки при роботі на висоті не виключало в даному випадку ураження його електричним струмом.
Крім того, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, судом встановлено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці, що призвело до настання нещасного випадку на виробництві, крім позивача були ОСОБА_7 - старший енергодиспетчер структурного підрозділу «Криворізька дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_5 - виконуючий обов'язки начальника структурного підрозділу «Криворізька дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Крім того, як убачається з листа регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» № НЗІ-3-3/223 від 09.10.233 на нараді під головуванням заступника директора регіональної філії з інфраструктури регіональної філії «Придніпровська залізниця» розглянуто причини та обставини випадку травмування та прийнято рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера Криворізької дистанції електропостачання ОСОБА_5 за невиконання своїх обов'язків. Наказом від 09.08.2023 № 331/Н директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_5 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд, беручи до уваги глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок ушкодження здоров'я, приходить до висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Свої моральні страждання, пов'язані з ушкодженням здоров'я на АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 оцінює в розмірі 500 000,00 гривень.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, а також те, що нещасний випадок стався у робочий час під час виконання потерпілим трудових обов'язків внаслідок порушення нормативних актів з охорони праці, суд вважає, що є правові підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у 500 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазнав ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, у зв'язку з чим отримав 55% втрати професійної працездатності та встановлено ІІІ групу інвалідності. При вказаних обставинах суд вважає, що внаслідок нещасного випадку порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров'я, тяжкість нещасного випадку, настання у зв'язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності у наслідок нещасного випадку. При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тому суд вважає, що сума компенсації від АТ «Українська залізниця» спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди повинна складати 120000,00 гривень.
Щодо вимоги про стягнення 500 000,00 грн. моральної шкоди, то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Визначена судом сума моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2023 року, тобто року, у якому мали місце події, які спричинили позивачу моральну шкоду, тому ця сума підлягає стягненню з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня року подання позовної заяви, що становить 1200 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 274, 275, 278, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 120000,00 гривень (сто двадцять тисяч грн. 00 коп.), з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір на користь держави в сумі 1200,00 гривень (одна тисяча двісті грн. 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Сіденко