08.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/14321/23
Провадження № 2-з/205/65/24
про забезпечення позову
08 січня 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,
розглянувши заяву першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,
В провадженні суду перебуває вищевказана позовна заява.
03 січня 2024 року першим заступником керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Хеменушком К.П. подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1423984400:06:000:0180 площею 0,1014 га, яка знаходиться на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2511271014140), власником якого є громадянка російської федерації ОСОБА_2 , та яка підлягає конфіскації на користь держави шляхом припинення права власності ОСОБА_1 та визнання права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, а також заборони ОСОБА_3 розпоряджатись вищевказаною земельною ділянкою, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об'єднання цієї земельної ділянки.
Фактично вказана заява була передана судді канцелярією суду 08 січня 2024 року у зв'язку з перебуванням у відпустці.
В обґрунтування заяви посилалась на те, що ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 2869 від 24 листопада 2021 року, виданого приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Пахниць Н.В., набула право власності на вищевказану земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 24 листопада 2021 року за №45251465. Встановлено, що ОСОБА_2 громадянство України ніколи не набувала і разом з тим, до закінчення річного строку після державної реєстрації права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, тобто до 24 листопада 2022 року добровільно не відчужила вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у зв'язку з чим, на теперішній час наявні підстави для конфіскації у неї вищевказаної земельної ділянки в судовому порядку шляхом припинення права власності ОСОБА_1 на такий об'єкт з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Вважає, що тимчасове обмеження права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою без обмеження права користування нею, не зашкодить істотним чином правам і охоронюваним законом інтересам відповідача, та враховуючи, що відповідач, як власник, має реальну можливість вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що обумовлює високу вірогідність здійснення її відчуження, зміни конфігурації (об'єднання, поділу) тощо. Отже, з метою запобігання вчинення дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення щодо конфіскації у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, а також з метою забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів держави, існує необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:06:000:0180, площею 0,1014 га., а зазначений вид забезпечення не перешкоджатиме ОСОБА_3 і надалі фактично володіти, користуватись спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, суд дійшов такого висновку.
Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з положенями п. 6 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до змісту роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Також відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК України), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК України (судовий секвестр).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Як зазначено заявником, предметом позову є конфіскація земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:06:000:0180 на користь держави.
Разом з тим, враховуючи вищезазначений предмет спору і співмірність заявленого виду забезпечення позову з позовними вимогами, суд вважає, що вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на вищевказану земельну ділянку не є співмірними із заявленими позовними вимогами, направлені на суттєве обмеження прав відповідача, оскільки арешт є крайнім заходом забезпечення позову, який полягає у проведенні опису майна, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника, та позивач у заяві про забезпечення позову не обґрунтував підстави застосування саме такого заходу забезпечення позову у вказаній цивільній справі, не зазначив обставини, які свідчать про те, що неприйняття саме зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд, з урахуванням предмету позову, а також того, що відчуження вищезазначеної земельної ділянки у разі задоволення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження земельної ділянки, з врахуванням співмірності та адекватності заходу забезпечення позову, балансу інтересів сторін, а також заборони розпорядження земельною ділянкою, зміни її цільового призначення, здійснення перетворення, поділу, та об'єднання.
Таким чином, оскільки забезпечення позову у виді накладення арешту є занадто суворим і у разі його вжиття буде порушувати права власника земельної ділянки, заборони відчуження та розпорядження буде цілком достатньо для запобігання наступного відчуження земельної ділянки, і такий вид забезпечення позову є співмірним заходом забезпечення з огляду на зміст заявлених вимог.
Враховуючи вищевикладене, заява першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 151, 153, 353 ЦПК України, суд
Заяву першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо 1 земельної ділянки площею 0,1014 га (кадастровий номер 1423984400:06:000:0180), яка розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2511271014140), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, а також заборонити ОСОБА_3 розпоряджатись вищевказаною земельною ділянкою, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об'єднання цієї земельної ділянки.
В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Застосувати вказаний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішення суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Т.П. Терещенко