Справа № 204/497/24
Провадження № 2/204/1530/24
20 лютого 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
18 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 83 903,00 грн. а також судові витрати у розмірі 20 000,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що позивач працювала у Державному підприємстві «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». 30 листопада 2023 року вона була звільнена за власним бажанням. За період роботи на підприємстві у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та на момент звільнення відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок щодо виплати всіх сум, належних при звільненні. Загальна суму не виплаченої позивачу заробітної плати склала 83 903,00 грн. Такі дії відповідача є неправомірними. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
19 лютого 2024 року від відповідача надійшов відзивна позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі станом на 08.02.2024 року становить 60 229,00 грн. Несвоєчасна виплата заробітної плати обумовлена складною економічною ситуацією та фінансовою кризою, а також розірванням контрактів з РФ, що призвело до великих фінансових збитків. Враховуючи наведені обставини просили у позові відмовити у повному обсязі.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 жовтня 1966 року по 30 листопада 2023 року працювала у Державному підприємстві «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», наказом № 1346-вк від 30 листопада 2023 року звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 11-14).
Звернувшись до суду позивач зазначила, що відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та при звільненні відповідач не провів з ним розрахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану їй заробітну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану їй заробітну плату.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно з Повідомленням, виданим Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» при звільненні позивача з підприємства 30.11.2023 року має перед ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період з травня 2021 року по жовтень 2023 року включно у загальному розмірі 83 903,00 грн., з яких: за травень 2021 року - 8 425,00 грн., за червень 2021 року - 4 694,00 грн., за липень 2021 року - 4 638,00 грн., за серпень 2021 року - 6 300,00 грн., за вересень 2021 року - 4 155,00 грн., за грудень 2021 року - 4 987,00 грн., за січень 2022 року - 7 574,00 грн., за лютий 2022 року - 5 630,00 грн., за липень 2023 року - 2 776,00 грн., за серпень 2023 року - 3 780,00 грн., за вересень 2023 року - 7 270,00 грн., за жовтень 2023 року - 5 531,00 грн., заробітна плата та остаточний розрахунок в місяці звільнення - 18 143,00 грн. (а.с. 17).
Суд враховує, що розмір заборгованості відповідача по заробітній платі станом на 08.02.2024 року становить 60 229,00 грн., з яких: за травень 2021 року - 8 425,00 грн., за червень 2021 року - 4 694,00 грн., за липень 2021 року - 4 638,00 грн., за серпень 2021 року - 6 300,00 грн., за вересень 2021 року - 4 155,00 грн., за грудень 2021 року - 4 987,00 грн., за січень 2022 року - 7 574,00 грн., за лютий 2022 року - 5 630,00 грн., за липень 2023 року - 2 776,00 грн., за серпень 2023 року - 3 780,00 грн., за вересень 2023 року - 7 270,00 грн., що підтверджується довідкою № 18 від 08 лютого 2024 року (а.с. 35).
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 60 229,00 грн., а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом - 60 229,00 грн.; період стягнення дорівнює 11 місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 60 229/ 11 = 5 475,36 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав Центр Правової Допомоги, що підтверджується договором № 20122301 від 20 грудня 2023 року (а.с. 22) .
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
20 грудня 2023 року між Центром Правової Допомоги та ОСОБА_1 було підписано договір про надання правової допомоги № 20122301 (а.с. 21), в якому зазначено що вартість послуг зі збору та аналізу доказів, складання позовної заяви та подання її до суду становить 7 000,00 грн. (а.с. 21).
Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач дійсно отримав правову допомогу, а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
Разом з цим, з урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 20 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими та недоведеними, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.
Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що позивач має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на користь позивача ОСОБА_1 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Оцінюючи у сукупності усі інші докази та аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені частково, а саме на суму 60 229,00 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у мінімальному встановленому законом розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ 14308368) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 60 229,00 грн. (шістдесят тисяч двісті двадцять дев'ять гривень, 00 копійок).
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ 14308368) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ 14308368) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 5 475,36 грн. (п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень, 36 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез