465/736/24
1-кс/465/352/24
19.02.2024 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 від розгляду судової справи №465/736/24 за його скаргою на бездіяльність прокурора-
Заявник ОСОБА_5 подав до суду заяву про відвід про відвід слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 від розгляду судової справи №465/736/24 за його скаргою на бездіяльність прокурора.
Заяву мотивує тим, що в провадженні слідчого судді ОСОБА_4 перебуває його скарга. Вважає, що слідчий суддя ОСОБА_4 не може брати участь у розгляді такої справи і підлягає відводу, оскільки сумнівається у його неупередженості та професійно-юридичній компетентності так як розглядав справи за його участю. Зазначає, що усі його скарги на бездіяльність слідчого та прокурора у кримінальному провадженні №12024141370000127 від 27 січня 2024 року всупереч приписам статті 35 КПК України суддя розподіляє на себе. Разом з тим, 23.01.2024 року постановив ухвалу в якій зазначив, що така підлягає апеляційному оскарженню, чим відповідно затягнув час для внесення відомостей до ЄРДР та те, що у згаданій ухвалі зазначив «про те, що заява про злочин містить усі формальні дані, що дають підстави пропускати наявність ознак складу кримінального правопорушення, тобто крадіжки частина 4 статті 185 КК України. Звертає увагу, що відповідно до приписів частини 4 статті 185 КК України крадіжка - це таємне викрадення чужого майна, тобто в будь-якому випадку особі щонайменше завдається майнова шкода. Натомість 13 лютого 2024 року всупереч приписам частини 1 статті 55 КПК України, п.2 частини 1 статті 372 КПК України суддя ОСОБА_4 постановив чергову на його думку свавільну ухвалу, з огляду лише на те, що така не підлягає апеляційному оскарженню. Звертає увагу, що мотивувальна частина згаданої ухвали викладена одним реченням, а також мотиви слідчого у постанові є аналогічні мотивувальній частині ОСОБА_4 , тобто викладені також одним реченням. Таким чином заявник прийшов до висновку, що суддя ОСОБА_4 разом із слідчим та процесуальним керівником загаданого кримінального провадження вступивши змову свідомо приховує злочин. На підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України просить відвести суддю ОСОБА_4 як головуючого суддю від участі у розгляді справи.
Заявник у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце слухання заяви, про причини неявки суд не повідомив.
Слідчий суддя ОСОБА_4 , якому заявлено відвід в судове засідання також не з'явився, пояснень щодо заявленого йому відводу не надав.
За змістом ч. 3 ст. 81 КПК України, присутність осіб, які беруть участь у справі, при розгляді заяви про відвід, не є обов'язковою, а тому вважаю за можливе проводити судове засідання за відсутності вказаних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Розглянувши та вивчивши подану заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 та дослідивши матеріали судової справи №465/736/24 в їх сукупності, вважаю, що заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді в кримінального провадженні, передбачені ст.75 КПК України.
Відповідно до ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Крім того, частиною 1 статті 76 КПК України визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Нормами ст. 80 КПК України передбачено, що заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Також згідно із частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зокрема в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В пункті 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Отже, для вирішення питання щодо відводу судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.
При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується доки на підставі доказів не буде встановлена наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.
Разом з тим, заявлений відвід не містить будь-яких належних та підтверджених даних, які б свідчили про існування вказаної заявником підстави для відводу.
Так, заявник не посилається на конкретні дії чи висловлювання слідчого судді, які б могли викликати обґрунтовану недовіру чи свідчити про неприйнятну поведінку з його боку, а фактично містить власні припущення особи, яка заявила заяву, щодо упередженості слідчого судді ОСОБА_4 .
Сумніви заявника щодо наявності у слідчого судді ОСОБА_4 можливості неупереджено розглянути його скаргу та прийняти законне та обґрунтоване рішення мають суб'єктивний, а не об'єктивний характер, жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються.
Той факт, що заявник внаслідок суб'єктивних міркувань сумнівається в неупередженості слідчого судді, не свідчить про його реальну упередженість та необ'єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду судової справи.
Крім того, заявник посилається на підставу для відводу прийняття слідчим суддею ОСОБА_4 судових рішень за результатами розгляду інших судових справ за участю заявника. Суддя в межах розгляду заяви про відвід не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості постановлених слідчим суддею рішень, а тому відповідні доводи не можуть бути покладені в основу рішення про відвід.
Незгода заявника з прийнятим судовими рішеннями не на його користь не може бути підставою для відводу від розгляду інших судових справ та жодним чином не породжує об'єктивних сумнівів у неупередженості слідчого судді і не може слугувати доказом будь-якого неприязного його відношення до учасників судового засідання.
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Статтею 8 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд) встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
З урахуванням наведеного, приходжу до переконання, що в задоволенні заяви про відвід слідчого судді слід відмовити, оскільки у заяві відсутні обставини, передбачені ст. 75 КПК України для відводу слідчого судді ОСОБА_4 , такий є необґрунтований, безпідставним та надуманим, тобто не містить підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст.75, 80-82, 107, 369, 371, 372 КПК України -
у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 від розгляду судової справи №465/736/24 за його скаргою на бездіяльність прокурора- відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1