19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 260/4331/23
адміністративне провадження № К/990/5178/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, Міністерства оборони України про визнання незаконної відмови у звільнені зі Збройних Сил України; зобов'язання відповідачів звільнити зі Збройних Сил України на підставі абзацу 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та статті 24 Конституції України; стягнення з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди завданої відмовою у звільненні 1000000 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, відмовлено в позові.
11 лютого 2024 року позивач за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови у звільнені зі Збройних Сил України.
За правилами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд наголошує, що із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у відповідності до визначення приписами частини четвертої статті 328 КАС України підстав.
Проте дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Суд установив, що у скарзі не зазначено жодної передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України підстави оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу підпунктом «а», «б» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника касаційної скарги, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Проте скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко