19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 520/12550/21
адміністративне провадження № К/990/4962/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 520/12550/21 за позовом Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,
09.02.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій скаржник, посилаючись як на підстави касаційного оскарження судового рішення на пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (з урахуванням пункту 1 частини другої статті 353 цього ж Кодексу), вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень підпунктів 14.1.13 і 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, статей 185, 188 Податкового кодексу України, а також підпункту 4.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 зазначеного Кодексу, пунктів 1 - 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415, пункту 4 Міжнародного стандарту фінансової звітності 23 «Витрати за позиками» у подібних правовідносинах; недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Так, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою ж поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, позивач не аргументував переконливо, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, щодо яких, на його переконання, необхідні висновки Верховного Суду, та як такі відповідні норми права повинні були застосовуватись виходячи із встановлених судом обставин справи; крім того, не визначив як таку необхідність висновків Верховного Суду (наприклад, з метою усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми тощо) щодо застосування перелічених норм у подібних правовідносинах.
Натомість зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів у справі - тобто, до їх переоцінки, що у свою чергу не узгоджується із нормативним визначенням пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та водночас знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як підставу касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, зазначає про недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів (що відповідає нормативному визначенню пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).
У контексті наведеного Суд звертає увагу позивача на те, що посилання на порушення судом першої та (або) апеляційної інстанції норм процесуального права як умови для скасування судових рішень можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Таким чином, застосування пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України слід вважати прийнятним за умови обґрунтованості підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
А втім, у даному випадку, Акціонерне товариство не довело наявність підстави подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак касаційна скарга Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
До того ж як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", заявник раніше вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, однак ухвалою Верховного Суду від 22.01.2024 касаційну скаргу повернуто скаржнику з тієї причини, що вона не містила підстав касаційного оскарження.
За результатами проведеного аналізу змісту вдруге поданої касаційної скарги, судом з'ясовано, що вона не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Повернути касаційну скаргу Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 520/12550/21 за позовом Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень.
2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.С. Пасічник