07 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 607/20629/23 пров. № А/857/23539/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),
на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року (суддя - Кунець Н.Р., час ухвалення - 09:00 год., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 23.11.2023),
в адміністративній справі №607/20629/23 за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області,
про скасування постанови,
встановив:
У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ПН МТР №001351 від 11.10.2023 за ст.203-1 КУПАП та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи такі безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду першої інстанції є помилковими і такими, що не відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.203-1 КУпАП вчинено апелянтом умисно, зсилаючись на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.03.2021 у справі №720/426/21, в якій ОСОБА_4 (попереднє ім'я ОСОБА_5 ) обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332-2 КК України, тобто у незаконному перетинанні державного кордону України особою, якій заборонено в'їзд на територію України. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покликання апелянта на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а саме відсутність умислу, так як про рішення відповідача від 25.11.2021 року апелянту не було відомо, копії такого рішення останній не отримував, а протилежне не було доведено відповідачем. Вважає передчасним і посилання суду першої інстанції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі 607/20786/23, оскільки таке рішення не набрало законної сили та на даний час оскаржується в суді апеляційної інстанції.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.11.2023 та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
11.10.2023 уповноваженою посадовою особою Тернопільського відділу №1 Державної міграційної служби у Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР №001352 відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 ( ОСОБА_2 ) (а.с. 47).
Згідно даного протоколу 11.10.2023 о 17 год. 10 хв. за адресою: вул. Коновальця, 6, м. Тернопіль виявлено громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в Україні, а саме умисно не виконав рішення УДМС у Тернопільській області від 25.11.2021 про заборону в'їзду в Україну (змінив прізвище з ОСОБА_8 / ОСОБА_9 ), за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.203-1 КУпАП.
Вказаний протокол було складено в присутності позивача та примірник протоколу останньому вручено, що стверджується підписом позивача, проставленим у протоколі.
Постановою Тернопільського відділу №1 Державної міграційної служби у Тернопільській області про накладення адміністративного стягнення ПН МТР №001351 від 11.10.2023 на громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень передбачена за ч.1 ст.203-1 КУпАП (а.с. 5, 49).
Із змісту оскаржуваної постанови видно, що 11.10.2023 о 17 год. 10 хв. за адресою: вул. Коновальця, 6, м. Тернопіль виявлено громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в Україні, а саме умисно не виконав рішення УДМС у Тернопільській області від 25.11.2021 про заборону в'їзду в Україну (змінив прізвище з ОСОБА_8 / ОСОБА_9 ), що є порушенням ч.3 ст.13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ч. 1, 3 ст.3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.203-1 КУпАП. При розгляді справи встановлено обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Обставини, що пом'якшують відповідальність: щире каяття особи. Обставини, що обтяжують відповідальність: вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення. Вказано, що постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня винесення в порядку, визначеному статтями 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова ПН МТР №001351 від 11.10.2023 була складена в присутності позивача та примірник постанови вручено останньому, що підтверджується підписом позивача, проставленим у постанові.
Даний штраф оплачено позивачем, що вбачається із квитанції №812825 від 24.10.2023 (а.с. 51).
Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення ПН МТР №001351 від 11.10.2023, позивач звернувся із даним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова Тернопільського відділу №1 Державної міграційної служби у Тернопільській області про накладення адміністративного стягнення ПН МТР №001351 від 11.10.2023 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).
Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 13 Закону №3773-VI визначено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Згідно з ст.23 Закону №3773-VI, нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Частиною 1 ст.203-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за умисне невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на невиконання рішення уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну.
За змістом ч. 1 ст. 30 Закону №3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в'їзд в Україну строком на п'ять років. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в'їзду в Україну, який особа мала до цього.
Порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначено Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 946 від 05.12.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1564/20302 (далі - Інструкція №1564).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №1564, рішення про заборону в'їзду в Україну відповідно до частини другої статті 14 і частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» приймається строком на п'ять років в тому числі стосовно іноземців щодо яких адміністративним судом прийнято рішення про примусове видворення з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на десять років приймається відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» стосовно іноземців, яких уповноваженою посадовою особою органу (підрозділу) охорони державного кордону притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 203-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за умисне невиконання рішення уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону, рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Згідно оскаржуваної постанови від 11.10.2023 позивачу ОСОБА_10 ( ОСОБА_2 ) ставиться у вину те, що він порушив правила перебування в Україні, а саме умисно не виконав рішення УДМС у Тернопільській області від 25.11.2021 про заборону в'їзду в Україну (змінив прізвище з ОСОБА_8 / ОСОБА_9 ), що є порушенням ч.3 ст.13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ч.1,3 ст.3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.203-1 КУпАП.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує, що згідно ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 73 - 76 КАС України).
За визначенням положень КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на відповідача покладається обов'язок довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення. При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.
Згідно частин 4, 6 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд встановив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2017 у справі №607/13963/17, яке набрало законно сили 02.01.2018 (https://reestr.court.gov.ua/Review/71174332) примусово видворено громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України (а.с. 52).
У вказаному рішенні судом встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їхав на територію України 08.12.2015 у безвізовому порядку в'їзду на підставі Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки через КПП «Харків» за паспортним документом серії НОМЕР_1 , виданим 12.10.2011, терміном дії до 10.10.2021, з приватною метою. Також, на підставі відміток про перетин державного кордону в паспортному документі ОСОБА_11 , судом встановлено, що він прибув в Україну 08.12.2015, відтак перебуває на території України понад дозволений термін, тобто більше 90 днів протягом 180 днів. Відповідач, перебуваючи на території України без законних підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вжив, продовжував знаходитись на території України без законних на те підстав. Крім того, відповідач не виконав в установлений строк без поважних причин рішення Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області від 13.09.2017 про примусове повернення його з України, що свідчить про ухилення відповідача від виїзду за її межі.
Відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.10.2019 у справі №607/22853/19, задоволено у повному обсязі клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Тернопільській області Вигонного А.М. про тимчасовий доступ до речей та документів в рамках кримінального провадження №22019210000000009 від 05.09.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 332-2 КК України. Клопотання старшого слідчого мотивовано тим, що 21.12.2017 Тернопільським міськрайонним судом у справі № 607/13963/17 прийнято рішення про примусове видворення за межі України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цього ж дня, УДМСУ в Тернопільській області прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на п'ять років та 26.12.2017, вказана особа покинула територію України. У подальшому, посадовими особами УДМСУ в Тернопільській області при здійсненні перевірок законності перебування іноземців та осіб без громадянства на території м. Тернополя було виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який візуально схожий з громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_17 . Відповідно до пояснень вказаної особи, перебуваючи в Азербайджанській Республіці та знаючи про те, що йому заборонено в'їзд в Україну, ним було змінено свої анкетні дані із ОСОБА_14 на ОСОБА_18 та в подальшому використано нові документи, як підставу для перетинання державного кордону України. Згідно з даними Державної прикордонної служби України, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , перетинав державний кордон України 27.07.2019 через пункт пропуску «Мамалига», що на кордоні з Республікою Молдова. У зв'язку з викладеним, з метою підтвердження факту примусового видворення громадянина Азербайджанської Республіки Мірзоєва Арзу за межі України та заборони його в'їзду на українську територію, старший слідчий просив надати тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до матеріалів справи про вчинення громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_17 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та особової справи про примусове повернення та видворення з України громадянина Азербайджанської Республіки Мірзоєва Арзу, які знаходяться у володінні Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, будинок 10 (а.с. 90).
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.03.2021 у справі №720/426/21 затверджено угоду про визнання винуватості від 24.04.2021 по кримінальному провадженню №2201921000000009 від 05.09.2019, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Чернівецької обласної прокуратури Шелегон Б.Я. та обвинуваченим ОСОБА_4 за власною ініціативою з іншого боку та з участю захисника - адвоката Олар Ельвірою Михайлівною. Визнано винним ОСОБА_4 (попереднє ім'я ОСОБА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332-2 КК України та призначено йому за ч. 1 ст. 332-2 КК України узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн (а.с. 56).
Із змісту вказаного вироку видно, що суд прийшов до висновку про вірну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 332-2 КК України, а саме у незаконному перетинанні державного кордону України особою, якій заборонено в'їзд на територію України, у пункті пропуску через державний кордон України за документами, що містять недостовірні відомості.
25.11.2021 начальником УДМС у Тернопільській області затверджено рішення про заборону в'їзду на території України громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 (попереднє ім'я ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким заборонено в'їзд на території України громадянину Республіки Агавердієва ОСОБА_19 (попереднє ім'я ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 10 років. Враховано при обчисленні строків заборони в'їзду в Україну наявність у громадянина Азербайджан ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборони в'їзду, встановленої рішенням УДМС у Тернопільській області від 21.12.2017 про примусове повернення з України (а.с. 19, 61).
Як вбачається із змісту рішення, посадовою особою УДМС у Тернопільській області встановлено, що 21.12.2017 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було прийнято рішення № 607/13963/17 щодо примусового видворення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_13 , 14.04.1986, рішення набрало законної сили, не оскаржувалось та фактично було виконано 26.12.2017. Враховуючи ч.3 п. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посадовими особами УДМС у Тернопільській області 21.12.2017 прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 21.12.2022. Новоселицьким районним судом Чернівецької області встановлено, що дії ОСОБА_4 (попереднє ім?я ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 332-2 КК України, а саме незаконно перетнув державний кордон України за документами, що містять недостовірні відомості. Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.03.2021 №720/426/21 затверджено угоду про визнання винуватості від 24.02.2021 по кримінальному провадженню № 2201921000000009 від 05.09.2019 укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Чернівецької обласної прокуратури Шелегон Б.Я, та обвинуваченим ОСОБА_4 за власною ініціативою з іншого боку та з участю захисника - адвоката Олар Ельвірою Михайлівною та визнано винним ОСОБА_4 (попереднє ім'я ОСОБА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України та призначено йому за ч. 1 ст. 332-2 КК України узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн..
Також встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 19.06.2018 зареєстрував шлюб із ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис № 993, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00042161675 від 06.11.2023 (а.с. 63).
Листом №4/KYV/223/23 від 05.09.2023 Посольство Азербайджанської Республіки в Україні підтверджено факт звернення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу зміни установчих даних з ОСОБА_4 ( ОСОБА_21 ), паспортний документ НОМЕР_2 , на ОСОБА_22 ( ОСОБА_23 ), паспортний документ серії НОМЕР_3 (а.с. 60).
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.04.2023 отримав паспорт громадянина Азербайджанської Республіки для виїзду за кордон НОМЕР_3 , терміном дії до 20.04.2033 (а.с. 43).
07.05.2023 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України через ПП «Старокозаче» за закордонним паспортним документом серії НОМЕР_3 , що вбачається із інформації інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» (а.с. 46).
Листом №63/30-1622 від 17.08.2023 Управління Служби безпеки України в Тернопільській області для вжиття заходів реагування згідно з чинним законодавством України повідомило УДМС у Тернопільській області про те, що в межах виконання визначених чинних законодавством завдань із забезпечення державної безпеки, отримано інформацію щодо порушення іноземним громадянином встановленого порядку перебування на території України. Так, за наявними даними, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їхав в Україну 07.05.2023 через ПП «Старокозаче» з використанням паспортного документа НОМЕР_3 . На даний час він перебуває на території нашої держави понад 90 днів протягом 180 денного терміну, порушуючи строки, визначені ч.2 ст.2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб громадянства на території України», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 150 від 15.02.2012. Документи, які б давали законні підстави на продовження терміну перебування чи тимчасового проживання згідно зі статтею 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вказана особа не оформляла (а.с. 45).
На підставі вказаного судом встановлено та підтверджено матеріалами справи факт умисного невиконання позивачем ОСОБА_3 рішення УДМС у Тернопільській області від 25.11.2021 про заборону його в'їзду в Україну на 10 років та відповідно вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-1 КУпАП.
Колегією суддів відхиляються доводи апелянта, що у ОСОБА_3 не було умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-1 КУпАП, оскільки йому було не відомо про винесене відносно нього рішення про заборону в'їзду в Україну на 10 років від 25.11.2021, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності, з врахуванням такого.
Як видно з матеріалів справ, позивач рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2017 у справі № 607/13963/17 був примусово витворений з України, під іменем ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), у зв'язку із чим йому було заборонено в'їзд у Україну на 5 років рішенням УДМС у Тернопільській області від 21.12.2017.
Проте, в подальшому позивач змінив прізвище та ім'я з ОСОБА_11 на ОСОБА_4 та незважаючи на заборону йому в'їзд у Україну на 5 років перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Мамалига», що на кордоні з Республікою Молдова 27.07.2019.
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.03.2021 у справі №720/426/21 ОСОБА_4 (попереднє ім'я ОСОБА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України, тобто у незаконному перетинанні державного кордону України особою, якій заборонено в'їзд на територію України, у пункті пропуску через державний кордон України за документами, що містять недостовірні відомості, у зв'язку із цим, йому було заборонено в'їзд в Україну на 10 років рішенням УДМС у Тернопільській області від 25.11.2021.
Однак, позивач повторно змінив прізвище та ім'я з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), отримав новий паспорт громадянина Азербайджанської Республіки для виїзду за кордон НОМЕР_3 та незважаючи на заборону йому в'їзд у Україну на 10 років 07.05.2023 прибув на територію України через ПП «Старокозаче».
В сукупності встановлене дає підстави вважати, що дії ОСОБА_1 щодо невиконання рішення УДМС у Тернопільській області від 25.11.2021 про заборону його в'їзду в Україну на 10 років носили умисний характер, про що свідчить неодноразова зміна ним своїх ідентифікуючих даних, а саме прізвища та імені та подальший перетин кордону України.
Крім того, 11.10.2023 заступником начальника Тернопільського відділу № 1 УДМС у Тернопільській області затверджено рішення №56 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_7 , яким позивача ОСОБА_6 зобов'язано покинути територію України до 04.11.2023 (а.с. 6).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №607/20786/23, відмовлено в позові ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 25.11.2023 про заборону в'їзду ОСОБА_4 в Україну строком на 10 років та визнання протиправним та скасувати рішення завідувача сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області ОСОБА_24 від 11.10.2023 щодо громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове повернення до країни походження або до третьої країни (а.с. 93).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №607/20786/23 залишено без змін (https://reestr.court.gov.ua/Review/116396404).
Таким чином, безпідставними є доводи апеляційної скарги про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а саме відсутність умислу на невиконання рішення уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, обов'язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб'єкта владних повноважень, яким у цій справі є відповідач Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова відповідача про накладення на позивача адміністративного стягнення ПН МТР №001351 від 11.10.2023 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року в адміністративній справі №607/20629/23 за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування постанови - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 19.02.2024 року