19 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10404/23 пров. № А/857/16391/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Матковської З.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року (головуючий суддя Мричко Н.І., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідача-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідача-2) в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.11.2022 № 913180122232 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за спеціальне звання (ранг), надбавка за вислугу років) №266/7.4-22/37 від 08.11.2022, виданої Львівською митницею Державної митної служби України та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №267/7.4-22/37 від 08.11.2022, виданої Львівською митницею Державної митної служби України з дня звернення за перерахунком такої пенсії -14.11.2022 з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що вона є отримувачем пенсії за віком та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області,
Згідно її трудової книжки у періоди з 25.05.1973 по 01.02.2001 (27 роки, 8 місяців, 8 днів) вона працювала на посадах державної служби в органах митного контролю з присвоєнням персональних звань, зокрема посадової особи митної служби, а саме: радник митної служби III рангу(17.01.1990). У вказаній трудовій книжці також зафіксовано, що 15.06.1995 вона прийняла присягу державного службовця.
14.11.2022 звернулася до відповідача-1 із заявою за перерахунком пенсії відповідно до п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 та Закону України «Про державну службу» №3723 як держаному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років. До вказаної заяви нею долучено довідку №266/7.4-22/37 від 08.11.2022, видану Львівською митницею Держаної митної служби України про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку №267/7.4-22/37 від 08.11.2022 Львівською митницею Державної митної служби України про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, про що свідчить розписка-повідомлення від 14.11.2022.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV «Порядку подання та оформлення документів для (перерахунку) пенсій», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/1184 за принципом екстериторіальності було визначено відповідача-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.11.2022 №913180122232 їй відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України від 10.12.2015 р. № 889-УІІІ «Про державну службу» визначене коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону. Працівники Державної фіскальної служби даною статтею не передбачені.
При цьому, апелянт зазначає, що відповідно до частини першої етапі 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої етапі 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З наведеного вбачається, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої етапі є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої етапі 28 та статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 12.2015 № 889-7111) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до етапі 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до етапі 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у етапі 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889А/ІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІ11) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-Х/ІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж
Як вбачається із записів з трудової книжки з 25.05.1973 по 01.02.2001 (27 роки, 8 місяців, 8 днів) вона працювала на посадах державної служби в органах митного контролю, у тому числі й з присвоєнням персональних звань посадової особи митної служби, а саме: радник митної служби III рангу (17.01.1990), 15.06.1995р. прийняла присягу державного службовця.
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.11.2022 № 913180122232 вбачається, що підставою для відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889А/ІІІ визначене коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону, а працівник працівники Державної фіскальної служби (митниці) даною статтею не передбачені.
Як вбачається з оскаржуваного рішення суду підстави відмови у задоволенні позову, відмінні від тих підстав з яких відмовив відповідач-2.
Таким чином, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби чи державної фіскальної служби на посадах, а період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІ11
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889А/ІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №-283 (далі Порядок №283). с
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзвґязку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Згідно положень статті 569 Митного кодексу України, яка у частині пенсій передбачає, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 вказаного Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
З аналізу наведених положень Митного кодексу України та пункту 2 Порядку №283 можна дійти висновку про те, що період проходження служби посадовими особами митних органів служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, на час звернення до відповідача-1 вона досягнула визначеного віку понад 62 роки, мала передбачений законодавством страховий стаж; набула стаж роботи на посадах державного службовця - понад 20 років, що підтверджується записами у моїй трудовій книжці. Відтак, у відповідача-2 були наявні правові підстави для перерахунку її пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723, з урахуванням п. п. 10.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові у справі №822/524/18 від 13.02.2019р.
Порядок призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 889 визначено Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 (далі - Порядок № 622).
Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Місцем її роботи на державній службі є Мостиська митниця Державної митної служби України. Частиною 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1993 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-Х1І «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ст. 41 Закону № 1058-17 до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плазу (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - ст. 41 Закону № 1058-17.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017р. № 1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка з ранг, надбавка за вислугу років) та форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Згідно з довідкою №266/7.4-22/37від 08.11.2022 про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданою Львівською митницею Державної митної служби України та довідкою №267/7.4-22/37 від 0811.2022, виданою Львівською митницею Державної митної служби України про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби на всі види оплати праці нараховано єдиний внесок на обов'язкове державне соціальне страхування. Із зазначених довідок вбачається, що вони складені за формою затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017р. № 1-3, видані належним державним органом, їх зміст відображає всі належні складові оплати праці.
Таким чином, апелянт вважає, що має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на обов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на вказане, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.11.2022 № 913180122232 не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ у Львівській області як отримувач пенсії державного службовця за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 07.05.2001 Мостиським пенсійним фондом (номер пенсійної справи 122232).
Згідно із відомостями трудової книжки позивач з 25.05.1973 по 01.02.2001 працювала на посадах державної служби в органах митного контролю, 15.06.1995 прийняла присягу державного службовця.
14.11.2022 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням зарплати. До вказаної заяви позивач долучила довідки Львівської митниці: від 08.11.2022 №266/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за спеціальне звання (ранг), надбавка за вислугу років), від 08.11.2022 №267/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до ГУ ПФУ в Полтавській області, яке прийняло рішення від 21.11.2022 № 913180122232 (далі - оскаржене рішення). Вказане рішення обґрунтоване тим, що статтею 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ визначено коло осіб, на яких поширюється дія цього Закону. Працівники Державної фіскальної служби цією статтею не передбачені.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на це, суд підставно зауважив, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд слушно зауважив, що законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що позивачу у 2001 році призначено пенсію за віком як державному службовцю. Тобто позивач станом на момент звернення до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою вже отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, що унеможливлює повторне призначення пенсії за віком як державному службовцю. Відтак правильним є висновок суду, що підстави цього позову не можуть бути визнані обґрунтованими.
При цьому суд слушно зауважив, що законодавством, чинним на час звернення позивача, не було передбачено можливості перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, а тому у пенсійного органу не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, що відповідно вказує на правомірність оскарженого рішення.
Також суд першої інстанції при розгляді справи вірно врахував і висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.01.2021 у справі №242/3360/17.
Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області провести перерахунок пенсії позивача відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за спеціальне звання (ранг), надбавка за вислугу років) №266/7.4-22/37 від 08.11.2022, виданої Львівською митницею Державної митної служби України та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №267/7.4-22/37 від 08.11.2022, виданої Львівською митницею Державної митної служби України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі №380/10404/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді З. М. Матковська
О. І. Мікула