Справа № 761/12769/21 Головуючий в суді І інстанції Притула Н.Г.
Провадження № 22-ц/824/4691/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
19 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 та як особа, що не брала участь у розгляді справи, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У квітня 2021 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувало тим, що КП є виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.
Вказував, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, однак, в добровільному порядку кошти за послуги не сплачує.
У зв'язку із викладеним, просило суд стягнути з відповідача заборгованість за надані та спожиті послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у сумі основного боргу - 52 164,53 грн., з врахуванням 3% річних (з 1 березня 2018 року по 1 березня 2021 року), заборгованість за вказаний період складає 15 100,71 грн.) у сумі 1 360,00 грн., інфляційного збільшення (з 1 березня 2018 року по 1 березня 2021 року заборгованість за вказаний період складає 15 100,71 грн.) у сумі 2 991,62 грн., разом сума заборгованості складає 56 516,15 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги - основний борг у сумі 52 164 гривні 53 копійки, 3% річних у сумі 1 360 гривень 00 копійок, інфляційне збільшення у сумі 2 991 гривні 62 копійки, разом 56 516 гривень 15 копійок, та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 , як особа, що не брала участь у розгляді справи, та яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне та неправильне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг посилається зокрема на те, що місцевий суд не врахував, що в квартирі зареєстровані три особи, які є споживачами послуг КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а тому, в порушення вимог законодавства, суд першої інстанції стягнув заборгованість лише з одного співвласника.
ОСОБА_1 вважає, що розглянувши справу без залучення всіх співвласників квартири, суд першої інстанції порушив її права та права ОСОБА_3 , які були позбавлені можливості подати свої заперечення проти позову, оспорити розмір заборгованості за надані послуги.
У зв'язку з викладеним, апелянт просить здійснити розгляд справи в судовому засідання з викликом сторін та залучити до участі у розгляді справи ОСОБА_3 як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Крім цього, апелянт просить здійснити поворот виконання рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконувала належним чином зобов'язань щодо сплати за надані та спожиті послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, розміру заборгованості не спростувала.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 49 т.1).
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відповідно до рішень Київської міської ради від 22 вересня 2011р. №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва» та від 09 жовтня 2014р. №270/270 перейменоване з КП «Керуюча дирекція «Шевченківської районної у м. Києві ради» від 19 лютого 2007 року №187.
Предметом діяльності Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" відповідно до п.п. 2 Статуту, є: утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності м.Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку. Надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням договорів у встановленому порядку.
Згідно із довідкою про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вбачається наявність заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.03.2018 по 28.02.2021, з урахуванням заборгованості, яка виникла до 01.03.2018 року - 37 063,82 грн., загальна сума заборгованості становить 52 164,53 грн (а.с. 42 т.1).
Згідно розрахунку штрафних санкцій, здійсненого позивачем, 3% річних становить 1 360 грн, розмір інфляційних втрат - 2 991,62 грн (а.с. 43-45 т.1).
Частиною 1 статті19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній власності.
Апелянт посилається на те, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 04 липня 1997 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних долях, що встановлено постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі № 761/5653/18 (провадження № 61-46959св18).
Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Крім цього, з довідки про нарахування та сплату заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано та користуються послугами три особи (а.с. 42 т. 1)
Суд першої інстанції, стягуючи заборгованість лише з ОСОБА_2 , не врахував, що стягнення боргу за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території стосується прав, інтересів та обов'язків всіх співвласників, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які не були залучені як співвідповідачі до участі у справі, а тому були позбавлені можливості надати свої заперечення щодо розміру наявної заборгованості або належного/неналежного надання позивачем житлово-комунальних послуг, у зв'язку із чим визначення розміру заборгованості є передчасним.
Крім того, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина четверта статті 544 ЦК України).
Аналіз норм законодавства дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Отже, при виконанні відповідача обов'язку щодо сплати заборгованості за рішенням суду, остання, як один із співвласників житла може звертатись із вимогою про відшкодування понесених витрат до інших співвласників, які в свою чергу не зможуть заперечувати чи оспорювати щодо визначеного судом розміру заборгованості, що призведе до порушення їх прав.
З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову, позаяк не в повній мірі дослідив усі обставини справи, неправильно застосовував норми матеріального права, та прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін відхиляються судом, з огляду на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а ціна позову становить 56 516,15 грн.
Твердження апелянта щодо необхідності залучення до справи ОСОБА_3 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на встановлення обставин належності його до співвідповідачів по справі.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що клопотання про поворот виконання рішення слід задовольнити частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до ч. 1- 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 521/5241/18, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17, «поворот виконання рішення суду як спосіб захисту майнових прав боржника (відповідача) передбачає повернення йому стягувачем (позивачем) лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому рішенням суду.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до конструкції статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження є коштами виконавчого провадження.
Положеннями статті 444 ЦПК України передбачений поворот виконання саме рішення суду, тоді як винагорода виконавця, витрати виконавчого провадження та витрати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження не є сумами, присудженими до стягнення з відповідача за рішенням суду. А тому основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні судового рішення, не можуть бути предметом розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.
Як вбачається з копії платіжної інструкції, з рахунку ОСОБА_2 було примусово списано 42 446 грн. 63 коп. за ВП №73066034 з виконання виконавчого документу. Виконавчий лист №761/12769/21 виданий 24.08.2023 (а.с.114, 117 зворот, т. 1).
Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження №73066034 від 17.10.2023 року, з боржника ОСОБА_2 було стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5 878 грн. 61 коп. (а.с. 115 т.1).
Таким чином, в порядку повороту виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року необхідно стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 36 568 грн. 02 коп., оскільки на рахунок позивача під час примусового виконання рішення надійшли кошти лише в зазначеному розмірі.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та скасуванням судового рішення, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на позивача також витрати апелянта по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 та як особа, що не брала участь у розгляді справи -задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду - задовольнити частково.
В порядку повороту виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 34966254) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в розмірі 36 568 (тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 02 копійки.
В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 34966254) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: