Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/1396/2024
м. Київ Справа № 753/15498/23
19 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г..
- Болотова Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гончарова Михайла Сергійовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Арапіної Н.Є. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обгрунтвоно тим, що між позивачем та відповідачем 10.06.2021 року укладено Договір про споживчий кредит №1585686 та перераховано відповідачу суму позики в розмірі 6 500 грн, що підтверджується повідомленням №02/09 від 01.09.2023 року ТОВ «Платежі онлайн». Таким чином позивачем належним чином виконано умови договору про споживчий кредит в той час, як відповідач отримані кошти в передбачені договором строки не повернув, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів, та прострочених процентів.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором споживчого кредиту.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07 грудня 2023 року до Дніпровського районного суду міста Києванадійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про прийняття зустрічної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання договору споживчого кредиту недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Договір про споживчий кредит №1585686 від 10.06.2021 року є недійсним, а її права як споживача порушені оскільки вона не підписувала договір електронним ідентифікатором. Вказує, що не отримувала жодних повідомлень, в тому числі на електронну пошту які б складали одноразовий ідентифікатор. Зазанача, що її електронні підписи не могли використовуватись у червні 2021 року, бо на той час вони або втратили свою чинність, або взагалі ще не були оформлені. Просила визнати Договір споживчого кредиту №1585686 від 10.06.2021 року недійсним.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про прийняття зустрічного позову відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним, застосування наслідків недійсності правочину повернуто заявнику.
Не погоджуючись з ухвалою суду, 27 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Гончаров Михайло Сергійович подавапеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не навів аргументів, що обидва позови не взаємопов'язані, виникають з різних правовідносин або що задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Крім того, вказує, що прийняття судом зустрічного позову та об'єднання його з первісним позовом дасть можливість досягти процесуальної економії та ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Просив суд, скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак суд першої інстанції прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.
В обгрунтування ухвали по повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що предмет позовних вимог по первісному та зустрічному позову не є однорідними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін цивільного процесу, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, тому спільний розгляд цих позовів є недоцільним, а тому у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про прийняття зустрічного позову слід відмовити.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими ст.ст.123 - 126 ЦПК України 2004 року.
Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до або під час попереднього судового засідання (ч.1 ст.123 ЦПК України 2004 року, а треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу шляхом пред'явлення позову до однієї чи обох сторін до закінчення судового розгляду (ч.1 ст. 34 ЦПК України 2004 року).
Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.
Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).
Роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів).
У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.
Враховуючи вищевикладене, можна прийти до висновку, що умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Таким чином, вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову суд з'ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю чи частково задоволення зустрічного позову.
Згідно зі ст.193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.
Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд первісного позову взаємопов'язаний з розглядом зустрічного позову, оскільки вони виникли з одних правовідносин, що стосуються їх прав та обов'язків які виникли на підставі договору про споживчий кредит №1585686 від 10.06.2021 року.
Правовий аналіз змісту позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання договору споживчого кредиту недійсним, свідчить про те, що обидва позови взаємопов'язані та поєднані спільним предметом спору, який виник з одних правовідносин, а отже спільний їх розгляд є доцільним, сприятиме об'єктивному вирішенню спору.
При цьому, прийняття судом зустрічного позову та об'єднання його з первісним позовом дасть можливість досягти процесуальної економії та ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однаковими обставинами.
Крім того, задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Проте суд першої інстанції на наведене не звернув уваги, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку що ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічного позову постановлена з порушенням норм процесуального права і таке порушення норм процесуального права перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гончарова Михайла Сергійовича задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий: Судді