апеляційне провадження №22-ц/824/6105/2023
справа №753/11917/23
19 лютого 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Бабікової Олени Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М.О.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У липні 2023 року AT КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 66 435,36 грн заборгованості за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовує тим, що 17 січня 2019 року між сторонами виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальницею анкети-заяви, відповідно до якої остання приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та погодилась, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Згідно із доводами позовної заяви позичальниця отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, в подальшому ліміт збільшено до 75000 грн, при цьому кредитний ліміт може змінюватися за ініціативою банку.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальницею своїх зобов'язань станом на 28 травня 2023 року заборгованість становить 66 435,36 грн, що складається із:
- 66 435,36 грн заборгованості за кредитом.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17 січня 2019 року у розмірі 66 435,36 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн, а всього 69 119,36 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Бабіковою О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Уважає суму нарахованого боргу у розмірі 66 435,36 гривень необґрунтованою, та такою, що нарахована з порушенням Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України" та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану.
Вказує, що АТ КБ "ПриватБанк" не надано до суду акту-звірки із зазначенням типу нарахувань щодо нарахованої суми заборгованості в розмірі 66 435,36 гривень, внаслідок чого суд не перевірив коректність таких нарахувань.
Також при подачі позовної заяви позивачем не врахована та обставина, що відповідачка у справі є матір'ю трьох дітей.
При прийнятті оскаржуваного рішення про подання позовної заяви до суду АТ КБ "ПриватБанк" не була врахована та обставина, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 засвідчено факт настання з 24 лютого 2022 року форс-мажорних обставин, які з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення є надзвичайними невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договорам виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Вказує, що судом не враховано ту обставину, що останній платіж у розмірі 10000,00 гривень внесено відповідачкою 16 травня 2023 року на карту № НОМЕР_1 . Платіж успішно зарахований банком як оплата в рахунок погашення заборгованості.
Вказує, що вчиняла дії спрямовані на погашення простроченої заборгованості та не відмовлялась робити це в подальшому.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, в якому врахувати всі списання та нарахування з/на рахунку, які були здійснені позивачем.
18 січня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ КБ "ПриватБанк" на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву вказує, що позивачем на підтвердження виникнення правовідносин надано належні документи.
Вказує, що згідно довідки про видані карти, ОСОБА_1 17 січня 2019 року видано картку № НОМЕР_2 , тип карти "Універсальна", з кінцевим терміном дії до кінця листопада 2022 року.
Звертає увагу, що не відповідає дійсності твердження скаржниці про погашення заборгованості за картою № НОМЕР_1 , оскільки ця карта не кредитна. Тип вказаної карти "Для виплат", тобто клієнт вносить на карту особисті кошти, якими і користується, однак на неї не встановлюється кредитний ліміт.
Вказує, що факт користування кредитними коштами підтверджується випискою за рахунком.
Вказує, що не дивлячись на незгоду з розміром заборгованості, скаржником не надано доказів невірного розрахунку. Подання акту-звірки не є обов'язковим при поданні позову до суду. Окрім цього, скаржник не заявляє клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності чи відсутності заборгованості відповідача.
Вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язань.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
23 січня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідачки Бабікової О.С. надійшла відповідь на відзив.
Вказує, що ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати виписку по рахунку, оскільки знаходиться за кордоном. Відповідачка надіслала позивачу заяву від 06 листопада 2023 року, в якій просила позивача надати їй банківську виписку для перевірки коректності нарахувань по картковому рахунку у зв'язку із втратою можливістю користуватися додатком "Приват24". Позивач у своєму листі від 21 листопада 2023 року вказав, що ОСОБА_1 повинна самостійно вирішити проблему та замовити виписку надходження та списань.
Просить задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України судапеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що відповідачка порушила умови договору, не повертає вчасно надані їй кредитні кошти, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).
З матеріалів справи убачається, що на підтвердження виникнення між сторонами кредитних правовідносин банком надана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 17 січня 2019 року. Анкета-заява містить інформацію про персональні та контактні дані відповідачки, у відповідності із змістом якої вона погодилась на те, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають договір про надання банківських послуг, із якими клієнт банку ознайомився та згоден з ними, зобов'язується їх виконувати, самостійно стежити за змінами на сайті банку.
Згідно частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З матеріалів справи убачається, що відповідачка не заперечує факту наявності у сторін кредитних правовідносин.
Разом з цим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачка не погоджується із розміром заборгованості.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вказує про таке.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем при зверненні до суду не надано акту-звірки із зазначенням типу нарахувань, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що позивач користуючись своїми правами самостійно обирає докази, якими підтверджуються ті чи інші позовні вимоги.
При цьому, звертаючись до суду із цим позовом позивачем надав анкету-заяву б/н від 17 січня 2019 року, виписку за договором б/н станом на 07 червня 2023 року, розрахунок заборгованості, довідку про видані картки, довідку про зміну умов кредитування.
Згідно частин 1, 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечуючи проти розміру заявлених позовних вимог, відповідачка усупереч положенням частини 1 статті 81 ЦПК України та частини 3 статті 12 ЦПК України не надала суду свій контррозрахунок на спростування розрахунку, доданого до позовної заяви.
При цьому, посилаючись на неможливість надання виписки з рахунку, відповідачкою під час розгляду справи не заявлялось клопотання про витребування доказів в порядку статті 84 ЦПК України.
Натомість позивачем на підтвердження позовних вимог надано виписку за особовим рахунком відповідачки за період з 17 січня 2019 року по 07 червня 2023 року з відображенням проведених операцій ( а.с. 70-86).
Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року №75 ( з відповідними змінами та доповненнями) , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Відповідачкою не надано доказів на спростування наведених у виписці по особовому рахунку даних та в апеляційній скарзі посилання на такі докази відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги в частин внесення відповідачкою 10 000,00 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_1 з метою погашення заборгованості, колегія суддів вказує на таке.
Згідно даних довідки про видані картки убачається, що ОСОБА_1 видано карту з № НОМЕР_2 з терміном дії 11/22. Тип карти "Універсальна" (а.с. 11).
Окрім цього, згідно виписки за договором б/н убачається, що відповідачка користувалась карткою № НОМЕР_2 . Зокрема знімала кошти у банкоматах, розраховувалась в аптеках, ресторанах та магазинах користуючись кредитними коштами.
Відтак, колегією відхиляються доводи апеляційної скарги в частині не зарахування позивачем 10 000,00 гривень в рахунок погашення заборгованості, оскільки поповнення здійснено на іншу карту. При цьому, на підтвердження погашення заборгованості відповідачкою не надано доказів, що зарахована нею сума, врахована банком як оплата в рахунок заборгованості.
Щодо посилань відповідачки на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 яким засвідчено факт настання з 24 лютого 2022 року форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від виконання зобов'язання колегія суддів вказує про таке.
Відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання договору та військовими діями, що відповідачкою, в свою чергу, не доведено.
Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання.
Видами відповідальності за порушення зобов'язання є: 1)припинення зобов'язання; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Саме цих негативних наслідків невиконання зобов'язання можна уникнути внаслідок форс-мажору. Проте, як вже зазначено судом, форс-мажор не звільняє від виконання самого зобов'язання. Предметом же спору у даній справі є стягнення основної заборгованості за договором позики, строк повернення якої настав.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, як такі, що не звільняють відповідачку від зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Бабікової Олени Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова