Справа № 753/16863/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/7789/2024
14 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Журби С.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 29.01.2024 року відповідач направила апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апелянтом порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважність причин його пропущення. В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що наявність оскаржуваного рішення вона виявила випадково у застсоунку «Дія» 21.12.2023 року, а до вказаної дати про існування даного судового процесу вона не знала. Таким чином відповідач була позбавлена можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження рішення пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Приписами ч. 2 ст. 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що копію тексту оскаржуваного рішення засобами поштового зв'язку апелянт не отримувала. З апеляційною скаргою до суду апелянт звернулася 29.01.2024 року. Відповідач зазначає, що з повним текстом оскаржуваного рішення ознайомилась лише 21.12.2023 року, коли виявила текст рішення в за стосунку «Дія», а до зазначеної дати взагалі не знала про існування даного судового процесу. Вказане на думку апелянта є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вказані доводи апелянта не можуть бути прийняті апеляційним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду ухвалене - 16 жовтня 2023 року. Апелянт зазначає, що з повним текстом оскаржуваного рішення ознайомилася лише 21.12.2023 року, а до вказаної дати взагалі не знала про існування даного судового процесу.
Апеляційний суд не може прийняти вищевказані твердження апелянта стосовно того, що вона не знала про існування даного судового процесу, оскільки в матеріалах справи міститься розписка про ознайомлення ОСОБА_1 з метіралами справи 20.10.2023 року. Окрім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що повний текст рішення складено 16.10.2023 року. Таким чином, враховуючи, що повний текст рішення було складено 16.10.2023 року, а матеріали справи місять докази ознайомлення апелянта з матеріалами справи 20.10.2023 року, ОСОБА_1 знала не лише про наявність даного судового процесу, а і була ознайомлена із текстом оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосереднього, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок про те, що: «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт знала не тільки про наявність даного судового процесу, а і була ознайомлена з текстом оскаржуваного рішення до зазначеної нею дати 21.12.2023 року, що підтверджується наявною у справі розпискою про ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи 20.10.2023 року. Апеляційну скаргу направлено до суду лише 29.01.2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому в апеляційній скарзі апелянтом не було жодним чином обґрунтовано наявність обставин, які об'єктивно перешкоджали йому у поданні апеляційної скарги в період після 20.10.2023 року по 29.01.2024 року.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення.
Вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов'язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Таким чином апеляційний суд позбавлений можливості визнати наведені апелянтом причини пропуску строку поважними та поновити його.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Зважаючи на викладене, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає до задоволення, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку для зазначення підстав для поновлення такого строку.
У відповідності до положень ч. 3 та ч.4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення встановлених законом строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші, відмінні від вже оцінених та відхилених судом, підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року залишити без руху, надавши строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у випадку, якщо протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду не буде подано заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані в ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.О. Журба