Київський апеляційний суд
13 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали cудового провадження щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого вироком Шевченківського районного суду м. Києва
від 4 листопада 2020 року,
за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 6 вересня 2023 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2023 задоволено подання в.о. начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у місті Києві та Київській області про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що згідно з ч.2 ст.165 КВК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання. Недотримання цих умов вказує на порушення засудженим вимог ст.75 КК України і не дає підстав для звільнення від призначеного покарання навіть у разі закінчення визначеного судом іспитового строку.
З особової справи ОСОБА_6 вбачається, що він на виклики Шевченківського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у місті Києві та Київській області не з'явився, у зв'язку з чим оголошувався його розшук. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2022 у задоволенні аналогічного подання уповноваженого органу з питань пробації було відмовлено і після повернення справи вжито додаткових заходів для встановлення місцезнаходження засудженого. З огляду на викладене прокурор стверджує, що ОСОБА_6 не виконав обов'язки, покладені на нього вироком суду, а тому висновки в ухвалі суду про звільнення його від відбування покарання не відповідають фактичним обставинам провадження.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи засудженого, який повідомив, що не був обізнаний про покладені на нього обов'язки, і в той час, коли викликався до органу пробації, проживав у м. Харкові; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Задовольняючи подання уповноваженого органу з питань пробації, суд виходив з того, що іспитовий строк закінчився 04.11.2020, протягом іспитового строку ОСОБА_6 не вчинив нового кримінального правопорушення і до адміністративної відповідальності не притягувався. Також суд дійшов висновку, що фактів умисного невиконання засудженим обов'язків, покладених на нього вироком суду, не доведено, оскільки ОСОБА_6 не був ознайомлений з порядком та умовами перебування на обліку та обов'язками, покладеними на нього вироком суду.
З такими висновками колегія суддів погоджується і доводи апеляційної скарги прокурора їх не спростовують.
Як встановив суд, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2020 ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, за сукупністю яких йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
На неодноразові виклики, надіслані на адресу місця реєстрації та проживання засудженого, він до органу пробації не з'явився. Виходом інспектора за вказаною адресою було встановлено, що у квартирі ніхто не проживає, першочерговими розшуковими діями та оголошенням ОСОБА_6 у загальнодержавний розшук місце його проживання встановлено не було.
Згідно з ч.3 ст.165 КВК України звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу.
Згідно з ч.1 ст.78 КК України, яка узгоджується з приписами ч.2 ст.165 КВК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.
У той же час, за приписами ч.1 ст.164 КВК України уповноважений орган з питань пробації, серед іншого, веде облік засуджених протягом іспитового строку, роз'яснює засудженим порядок виконання обов'язків, покладених на них судом, організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме, звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме, тощо.
Обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних проступків розглядався у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, і відомості про отримання засудженим копії вироку, що б давало підстави вважати, що він обізнаний з покладеними на нього обов'язками, відсутні. Не було йому роз'яснено порядок виконання обов'язків і органом пробації.
А тому висновки суду першої інстанції, який з урахуванням подальшої поведінки засудженого, який протягом іспитового строку протиправних діянь не вчинював, дійшов переконання, що не доведено фактів умисного невиконання засудженим обов'язків, покладених на нього судом, а також дій, які б свідчили про його небажання стати на шлях виправлення, є правильними.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, і підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 6 вересня 2023 року, якою задоволено подання в.о. начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у місті Києві та Київській області і ОСОБА_6 звільнено від покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 4 листопада 2020 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3