Справа №761/47461/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1402/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
12 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 7202300041000042 від 22.09.2023 року - прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 січня 2024 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 січня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження №72023000410000042 від 22.09.2023, про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Якова Острянина, буд. 76, за місцем проживання генерального директора ПАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_7 , а саме на мобільний телефон іРhone 14 Pro Max з сім-картою мобільного оператора Kyivstar НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №7202300041000042 та накласти арешт на мобільний телефон іРhone 14 Pro Max з сім-картою мобільного оператора Kyivstar НОМЕР_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також її незаконністю та не вмотивованістю.
Апелянт вказує на те, що в ході обшуку ОСОБА_7 усно надала добровільну згоду на огляд мобільного телефону iPhone 14 Pro Мах з сім-картою мобільного оператора Kyivstar НОМЕР_1 .
Під час огляду мобільного телефону в месенджері «WhatsApp» виявлено документи та зображення, які мають значення для доказування у кримінальному провадженні, а саме повідомлення з абонентом « ОСОБА_7 , номер моб.тел. НОМЕР_2 » файл формату «Word» від 02.11.2023 о з назвою «13.10.docx» в якому 14 аркушів, розміром 39 Кб.
У вказаному файлі містяться відомості, що мають суттєве значення для досудового розслідування, так як в сукупності з іншими доказами можуть мати доказове значення в кримінальному провадженні, щодо доведення вини вчинення кримінальних правопорушень службовими особами ПАТ «Запоріжжяобленерго», тобто зберегли на собі сліди його вчинення.
Таким чином доводи слідчого судді про відсутність достатніх підстав для того, щоб віднести вилучене майно до такого, що відповідає ознакам, передбаченим у ст. 98 КПК України є помилковими.
Постановою т.в.о. заступника керівника відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 від 22.12.2023 вищезазначений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Метою арешту майна у даному випадку прокурором визначено забезпечення збереження речових доказів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України та доведено необхідність такого арешту.
Прокурором у клопотанні належно обґрунтовано наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
В судове засідання представник власника майна не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, з наведених в ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023000410000042 від 22.09.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) у період з 2019 року по теперішній час, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої юридичної особи - ПрАТ «Запоріжабразив» (код ЄДРПОУ 00222226), всупереч інтересам служби, занизили клас тарифу споживання електричної енергії, чим спричинили тяжкі наслідки.
В ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 21.12.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2023 проведено обшук за адресою: м. Дніпро, вул. Якова Острянина, буд. 76, за місцем проживання генерального директора ПАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_7 , в ході якого виявлено та вилучено майно, що є предметом даного клопотання.
22.12.2023 постановою т.в.о. заступника керівника відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 вищевказане майно, а саме мобільний телефон іРhone 14 Pro Max з сім-картою мобільного оператора Kyivstar НОМЕР_1 , визнано речовим доказом.
22.12.2023 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання генерального директора ПАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_7 , а саме на мобільний телефон іРhone 14 Pro Max з сім-картою мобільного оператора Kyivstar НОМЕР_1 .
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що керуючись ст. 98, 99 КПК України, вилучені речі та документи, на думку сторони обвинувачення, можуть бути використанні, як докази у кримінальному провадженні, оскільки могли зберегти на собі сліди злочинів та використовувалися для вчинення кримінальних правопорушень.
02.01.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя послався на те, що не встановлено переконливих доказів причетності саме ОСОБА_9 до протиправної діяльності, що досліджується в рамках кримінального провадження. При цьому на даний момент в судовому засіданні не встановлено наявності розумних підозр, що у даному мобільному телефоні може міститись інформація, яка має доказове значення до кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для того, щоб відносити вилучене майно до такого, що відповідає ознакам, передбаченим у ст. 98 КПК України, а тому існує розумний сумнів щодо необхідності арешту такого майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Разом з тим, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання є формальною та не містить обґрунтування підстав, передбачених ст. ст. 170, 171 КПК України для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Так, як встановлено під час апеляційного розгляду, є достатні підстави вважати, що майно на яке прокурор просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, є речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого від 22.12.2023 року та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки зазначене майно може мати значення для доказування факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім цього, відповідно до абзацу другого частини десятої статті 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Отже, дослідивши зазначені обставини суд апеляційної інстанції не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не встановлено.
Колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.
З урахуванням вказаних обставин для забезпечення проведення всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, колегія суддів апеляційного суду дійшла остаточного висновку, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, в даному кримінальному провадженні необхідно накласти арешт на майно, оскільки необхідність арешту доведена прокурором.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 січня 2024 року,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №7202300041000042, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Якова Острянина, буд. 76, за місцем проживання генерального директора ПАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_7 , а саме на мобільний телефон іРhone 14 Pro Max з сім-картою мобільного оператора Kyivstar НОМЕР_1 .
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4