справа №369/10670/23 Головуючий у І інстанції - Пінкевич Н.С. апеляційне провадження №22-ц/824/1879/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
08 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
за участю секретаря судового засідання Ольшевського П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Фітоліт-Лаймстоун» про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила витребувати з володіння ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» на її користь земельні ділянки, що розташовані за адресою: с. Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області:
кадастровий номер 3222485800:03:001:5085, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1422839632224, площа 1,695 га;
кадастровий номер 3222485800:03:001:5086, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1422871532224, площа 1,695 га;
кадастровий номер 3222485801:01:036:5087, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1422793932224, площа 0,77 га;
кадастровий номер 3222485800:03:004:5088, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1422757932224, площа 0,77 га.
В обґрунтування позову зазначала, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:004:0028 та 3222485800:03:001:0054, які належали їй на праві приватної власності, 01 листопада 2017 року були незаконно відчужені на користь ТОВ «Будівельна компанія Юніком» та ТОВ «ПМЗ ІНВЕСТ» шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до реєстраційних документів суб'єктів господарської діяльності.
Вказувала, що земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 площею 3,39 га було нібито добровільно передано позивачем протоколом установчих загальних зборів учасників (засновників) №1 від 01 серпня 2017 року як розмір внеску останньої при створенні ТОВ «Будівельна компанія Юніком». Іншим засновником вищевказаної компанії ТОВ «Будівельна компанія Юніком» став ОСОБА_3 , якого було нібито призначено керівником.
Іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 площею 1,54 га було нібито добровільно передано позивачем протоколом установчих загальних зборів учасників (засновників) №1 від 01 серпня 2017 року як розмір внеску нею при створенні ТОВ «ПМЗ Інвест». Іншим засновником вищевказаної ТОВ «ПМЗ Інвест» став ОСОБА_4 , якого було нібито призначено керівником.
Зауважувала, що ніколи не мала жодного відношення до ТОВ «Будівельна компанія Юніком» та ТОВ «ПМЗ Інвест». Права на земельні ділянки вона була позбавлена без жодного волевиявлення, шахрайським шляхом, про що свідчать матеріали кримінального провадження № 12014110200001425 від 22 травня 2014 року, в якому її визнано потерпілою, та висновок експертизи від 23 січня 2019 року №8-4/1944, що була проведена в кримінальному провадженні Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром та відповідно до якого підпис від її імені в Протоколі №1 у графі «Голова зборів учасників ТОВ «Будівельна компанія Юніком» та у графі Голова зборів учасників ТОВ «ПМЗ Інвест» виконано не нею, а іншою особою.
Посилалася на те, що невстановлені особи шляхом підроблення документів вчинили посвідчення у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е.А. підпису позивача на Акті приймання-передачі майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 від позивача до ТОВ «ПМЗ Інвест» та на Акті приймання-передачі майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 від позивача ТОВ «Будівельна компанія Юніком» до статутного капіталу створених товариств.
Вказані акти стали підставою для вчинення державним реєстратором Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області дій щодо реєстрації права власності на вказані земельні ділянок за ТОВ «ПМЗ Інвест» та ТОВ «Будівельна компанія Юніком».
Також зазначала, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року у справі №904/4193/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29 листопада 2022 року, та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року у справі №904/4192/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року, позови ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі та визнано недійсними: рішення загальних зборів учасників ТОВ «Будівельна компанія Юніком», оформлене протоколом №1 від 01 серпня 2017 року; акт приймання-передачі майна від позивача до ТОВ «Будівельна компанія Юніком» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 до статутного капіталу створеного товариства, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. 05 жовтня 2017 року; протокол №1 від 10 серпня 2017 року загальних зборів учасників ТОВ «ПМЗ Інвест»; Акт приймання-передачі майна від позивача до ТОВ «ПМЗ Інвест» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 площею 1,54 га до статутного капіталу створеного товариства, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. від 05 жовтня 2017 року.
Вказала, що, в подальшому, земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 площею 1,5400 га продано ТОВ «ПМЗ Інвест» в особі її директора ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2017 року, серія та номер: 2065, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., у спільну часткову власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при цьому кожний отримав по 0,77 га.
За аналогічною схемою земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 площею 3,39 га продано ТОВ «Будівельна компанія Юніком» в особі директора ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. у спільну часткову власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Вищезазначені земельні ділянки 01 грудня 2017 року було поділено, в результаті чого отримані нові кадастрові номери. Так, земельна ділянка за кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 площею 1,5400 га була поділена на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485801:01:036:5087 (площа 0,77 га) та земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:03:004:5088 (площа 0,77 га), а земельна ділянка за кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 (площа 3,39 га) була поділена на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:03:001:5085 (площа 1,695 га) та земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:03:001:5086 (площа 1,695 га).
Звертала увагу суду, що в межах виконавчого провадження № 61751206 з примусового виконання виконавчого напису № 564, виданого 06 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про звернення стягнення на належні ОСОБА_5 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5086 (площа 1,695 га) та 3222485801:01:036:5087 (площа 0,77 га) відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД «Фітоліт-Лаймстоун».
У межах виконавчого провадження № 61585486 з примусового виконання виконавчого напису № 472, виданого 16 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про звернення стягнення на належні ОСОБА_6 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5085 (площа 1,695 га) та 3222485800:03:004:5088 (площа 0,77 ) відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД «Фітоліт-Лаймстоун».
Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки вибули з її власності за договорами, стороною яких вона не була, без її волі, а на сьогоднішній день власником спірних земельних ділянок є ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун», просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
У мотивування скарги зазначає, що суд першої інстанції ігнорує ту обставину, що відповідач ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» придбав земельні ділянки на електронних торгах, які були проведені за заявкою приватного виконавця на реалізацію арештованого майна у межах двох виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих написів нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки), а не в порядку, встановленому для виконання судового рішення та безпідставно застосовує до таких правовідносин частину другу статті 388 ЦК України.
Вказує, що ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» не є та не може вважатись добросовісним набувачем спірного майна, оскільки воно не могло не знати на час придбання спірного майна на електронних торгах, що ОСОБА_1 як власник майна вживає заходів, спрямованих на захист та відновлення своїх порушених прав на земельні ділянки у судовому порядку та в межах кримінального провадження.
Станом на час розміщення інформаційного повідомлення про лоти на офіційному сайті державної системи електронних торгів «Сетам» та закінчення торгів (з 07 квітня 2020 року по 20 липня 2020 року) спірне майно було обтяжене арештом, накладеним на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року у справі №369/3584/19.
При цьому, зауважує, що ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» не надає підтвердження своїх спроб на отримання відомостей про безспірність земельних ділянок, таких як направлення запитів до слідчих органів та отримання відповідей, документів на спростування відомостей про обтяження або судові рішення з відповідних реєстрів, акти огляду земельних ділянок, спроби налагодити контакт з ОСОБА_1 , в інтересах якої неодноразово обтяжувалось спірне майно.
Уважає, що з огляду на те, що майно набуто відповідачем як недобросовісним набувачем за результатами проведення електронних торгів в порядку здійснення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно, місцевий суд безпідставно зауважив в оскаржуваному рішенні, що позивач має довести недійсність електронних торгів та/або надати докази того, що виконавчі написи нотаріуса, на підставі яких здійснювалась процедура продажу земельних ділянок на електронних торгах, були визнані такими, що не підлягають виконанню.
29 січня 2024 року на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун», в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Зокрема зауважує, що реалізація відповідачу спірних земельних ділянок на електронних торгах була проведена у порядку, встановленому для виконання судових рішень, так як виконавчі написи нотаріусів виконуються саме в цьому порядку.
Вказує, що відповідач є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набуло їх на електронних торгах, що були проведені в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, а тому його права захищені частиною другою статті 388 ЦК України, яка гарантує, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін з огляду на наступне.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, що доводять існування будь-яких обставин на підтвердження недобросовісності ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун», що придбало спірні земельні ділянки на електронних торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень, як особа, яка запропонувала найвищу ціну за лот.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач знав чи міг знати про порушення порядку реалізації майна або знав чи міг знати про набуття майна всупереч закону. З огляду на вказане, ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набуло їх на електронних торгах, що були проведені в порядку виконання виконавчих проваджень, які були відкриті на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріуса.
Таким чином, права такого набувача, як позивач, захищені частиною другою статті 388 ЦК України, яка гарантує, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
При цьому, суду не було надано доказів того, що електронні торги, на яких було реалізовано відповідачу спірні земельні ділянки, були визнані недійсними.
Так само суду не було надано доказів того, що виконавчі написи нотаріуса, на підставі яких здійснювалася процедура продажу спірних земельних ділянок на електронних торгах, були визнанні такими, що не підлягають виконанню.
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Судом установлено, що земельна ділянка площею 1,54 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:0028, на підставі протоколу №1 установчих (загальних) зборів учасників (засновників) ТОВ «Будівельна компанія Юніком» від 01 серпня 2017 року та Акту приймання-передачі майна від 05 жовтня 2017 року була передана позивачем до статутного капіталу ТОВ «Будівельна компанія Юніком». На підставі вказаних документів за ТОВ «Будівельна компанія Юніком» було зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.
Земельна ділянка площею 3,39 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:0054, на підставі протоколу № 1 установчих (загальних) зборів учасників (засновників) ТОВ «ПМЗ Інвест» від 10 серпня 2017 року та Акту приймання-передачі майна від 05 жовтня 2017 року була передана позивачем до статутного капіталу ТОВ «ПМЗ Інвест». На підставі вказаних документів за ТОВ «ПМЗ Інвест» було зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року у справі №904/4193/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29 листопада 2022 року, визнано недійсним:
- протокол № 1 від 10 серпня 2017 року загальних зборів учасників ТОВ «ПМЗ Інвест»;
- Акт приймання-передачі майна від позивача до ТОВ «ПМЗ Інвест» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 площею 1,54 га до статутного капіталу створеного товариства, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. від 05 жовтня 2017 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року у справі №904/4192/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року, визнано недійсним:
- рішення загальних зборів учасників ТОВ «Будівельна компанія Юніком», оформлене протоколом №1 від 01 серпня 2017 року;
- акт приймання-передачі майна від позивача до ТОВ «Будівельна компанія Юніком» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 до статутного капіталу створеного товариства, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. 05 жовтня 2017 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі №369/3584/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року у справі змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Апеляційний суд зазначив з посиланням на правові висновки Верховного Суду, що задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідачів, за якими право власності на спірні земельні ділянки не зареєстровано, не призведе до захисту порушених прав позивача, а тому і в цій частині позовних вимог слід відмовити. Разом з тим, позивач має право заявити вимоги про витребування майна до особи, за якою такі права зареєстровані.
В указаній постанові апеляційним судом установлено наступні обставини:
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:05:004:0028, площею 1,5400 га від 01.11.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., ТОВ «ПМЗ ІНВЕСТ» в особі його директора Думанського О.П. відчужило земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до якого отримано два кадастрові номери земельних ділянок 3222485801:01:036:5087 (площа 0,77 га) та 3222485800:03:004:5088 (площа 0,77 га).
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800-03:001:0054, площею 3,39 га від 01.11.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., ТОВ «Будівельна компанія Юніком» в особі її директора ОСОБА_3 відчужило земельну ділянку у спільну часткову власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до договору отримано два кадастрові номери земельних ділянок 3222485801:01:036:5085 (площа 1,695 га) та 3222485800-03:004:5086 (площа 1,695 га)».
Земельні ділянки, які на праві власності належали позивачу поділені, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в результаті чого отримані нові кадастрові номери: земельна ділянка за кадастровим номером 3222485801:01:036:5087 (площа 0,77 га); земельна ділянка за кадастровим номером 3222485800:03:004:5088 (площа 0,77 га); земельна ділянка за кадастровим номером 3222485800:03:001:5085 (площа 1,695 га); земельна ділянка за кадастровим номером 3222485800:03:001:5086 (площа 1,695 га).
Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з огляду на положення частини четвертої статті 82 ЦП України, обставини, встановлені у справах №904/4193/19, №904/4192/19, №369/3584/19, не підлягають доказування у цій справі.
Також судом першої інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що в межах виконавчого провадження №61751206 з примусового виконання виконавчого напису № 564, виданого 06 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про звернення стягнення на належні ОСОБА_5 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5086 (площа 1,695 га) та 3222485801:01:036:5087 (площа 0,77 га), відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД «Фітоліт-Лаймстоун».
У межах виконавчого провадження № 61585486 з примусового виконання виконавчого напису № 472, виданого 16 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. про звернення стягнення на належні ОСОБА_6 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5085 (площа 1,695 га) та 3222485800:03:004:5088 (площа 0,77 га), відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД «Фітоліт-Лаймстоун».
Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок з кадастровими номера: 3222485800:03:001:5085, 3222485800:03:001:5086, 3222485801:01:036:5087, 3222485800:03:004:5088 є ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун».
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що спірні земельні ділянки вибули з її власності за договорами, стороною яких вона не була, без її волі, а на сьогоднішній день власником спірних земельних ділянок є ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун», стверджуючи, що саме постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі №369/3584/19 підтверджується законність її вимог, у зв'язку з чим уважала обраний нею спосіб захисту належнимпозивач.
Положеннями статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як визначено у статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Положеннями статті 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців потрібно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 викладено правовий висновок про те, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19, перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України. Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.
Потрібно враховувати, що учасник торгів у будь-який спосіб не може впливати ані на визначення стартової ціни предмета продажу, ані на результати продажу, окрім пропозиції найвищої ціни у торгах, у результаті чого він стає переможцем відповідних торгів. Тобто природа торгів виключає будь-який вплив покупця на перебіг процедури продажу. Недобросовісним набувач може бути в торгах лише, якщо він вчинив правопорушення, яке підтверджено відповідним судовим рішенням (Постанова Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №909/171/21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц зроблено висновок про те, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.
Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі №640/14276/17, від 08 грудня 2022 року у справі №352/1690/16.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Як визначено частиною першою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено, що відповідач знав чи міг знати про порушення порядку реалізації майна або знав чи міг знати про набуття майна всупереч закону.
Посилання скаржника щодо недобросовісності відповідача, як набувача спірних земельних ділянок, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу суду, оскільки наявність на час проведення електронних торгів ухвал про обтяження, накладені на земельні ділянки, які є предметом спору, не вказували на те, що вони не належать боржникам, оскільки станом на час проведення електронних торгів рішення суду, що набрало законної сили, яке б констатувало, що ОСОБА_1 є законним власником такого майна, було відсутнє.
Окрім того, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи позивача, що у виконавчих провадженнях №61751206 та №61585486 спірні земельні ділянки було реалізовано в ході виконання виконавчих написів нотаріуса, а не судового рішення, а тому до спірних правовідносин не можливо застосувати частину другу статті 388 ЦК України, з огляду на те, що конструкція цієї правової норми передбачає захист добросовісного набувача, не категорично якщо майно йому було продане у ході виконання судового рішення, а якщо майно йому було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, за яким у межах виконавчого провадження виконуються, поруч з іншим, і виконавчі написи нотаріуса, що і мало місце у цій справі.
Згідно пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
А отже, реалізація відповідачу спірних земельних ділянок на електронних торгах була проведена в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
З огляду на вказане, відповідач ТОВ «Торговий Дім Фітоліт-Лаймстоун» є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набуло це майно на електронних торгах, що були проведені в порядку виконання виконавчих проваджень, які, у свою чергу, були відкриті на підставі виконавчих написів нотаріуса, які є виконавчими документами у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання позивача на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі №369/3584/19 правильно відхилені місцевим судом, оскільки висновків суду в цьому рішенні не спростовує, так як апеляційний суд лише констатував право позивача на звернення до суду з позовом про витребування майна до особи, за якою це право зареєстровано, проте, при цьому, не встановлював та не аналізував обставин, що є відповідно до вимог законодавства та практики Верховного Суду необхідними для задоволення позову в такій категорії справ.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник