07 лютого 2024 року м. Київ
Справа № 759/6966/22
Провадження: № 22-ц/824/2916/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С.М., Нежури В. А.,
секретар Цуран С. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Святошинського районного суд м. Києва від 25 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шум Л. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Садівниче товариство "Урожай", ОСОБА_4 , про спонукання виконати або припинити певні дії,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він та ОСОБА_3 згідно договору дарування садового будинку від 18.05.2021 року є співвласниками будинку, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:751:0010 на території садівничого товариства «Урожай» за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок побудований його батьками в 1970 році, проведений БТІ з 19.08.1997р. з отриманням права власності на будинок від 10.09.1997 року, в 2014-2015 роках проведена реконструкція будинку, будинок введено в експлуатацію з 11.03.2015р., основна площа будинку 239,1 кв. м, загальна площа земельної ділянки 0,0628 га. Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5000000000:75:751:0009 на території садівничого товариства «Урожай» за адресою: АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.05.2006 р.У 2008 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 самовільно побудували будинок без отримання документів дозвільного та декларативного характеру таексплуатують даний будинок, який не прийнятий в експлуатацію.При будівництві будинку відповідач не дотримав протипожежної відстані від його, позивача, будинку, чим створив загрозу його родині, належному майну та порушив право на безперешкодне користування земельною ділянкою. Також посилався на те, що 19.09.2015 року СТ «Урожай» в особі голови Правління Ольхового Ю.Є., члена Правління Радченко Н.В. вчинило незаконні дії щодо відключення його, ОСОБА_1 , будинку від електропостачання. Вказані дії товариства вважав протиправними, оскільки такі дії порушують його права на вільне володіння власністю, в тому числі, його часткою у майні товариства, яка є в електромережі садівничого товариства «Урожай» (майно товариства придбано за рахунок внесків його членів). Окрім цього, внаслідок незаконного відключення від електромережі було пошкоджено його майно (вийшло з ладу насосне обладнання). Керівництво садівничого товариства «Урожай» в особі Радченко Н.В. та ОСОБА_2 звинуватили його, ОСОБА_1 , в порушенні статуту СТ та правил добросусідства за відсутності будь-яких доказів його вини. Своїми наклепами відповідачі нанесли позивачу та його родині моральної шкоди, посягнувши на його та його родини честь та гідність, підірвали довіру з боку інших членів товариства. У травні 2017 року на загальних зборах СТ «Урожай» керівництво товариства відмовило йому, позивачу, в членстві СТ «Урожай» у зв'язку з грубими та систематичними порушеннями статуту товариства. При затвердженні нової редакції статуту СТ його, ОСОБА_1 , та інших членів товариства змусили написати нову заяву про прийняття в члени СТ «Урожай», не зважаючи на те, що ніякої реорганізації товариства не відбулось. В подальшому 18.06.2017 року керівництво товариства в особі Радченко Н.В. на основі протоколу загальних зборів, у зв'язку з відмовою в членстві, вдруге відключило від електропостачання його, позивача, будинок. У зв'язку з припиненням електропостачання до його будинку позивач та його родина понесли дуже великі матеріальні витрати на придбання єдиного альтернативного джерела енергії (сонячних панелей та електроніки) для забезпечення життєдіяльності свого домогосподарства на суму 206 986 грн. Вказані обставини призвели до передчасної кончини його, позивача, матері. В результаті постійного емоційного та психологічного залякування з боку відповідача він,позивач, та його родина зазнали душевних страждань.
За наведених обставин, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 під'єднати належний йому будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , до електромережі садівничого товариства; зобов'язати відповідача та третіх осіб усунути ризики пожежної небезпеки, що загрожує у зв'язку з недотриманням протипожежної відстані між будинками; стягнути з відповідача на його користь вартість витрат на альтернативні джерела енергопостачання до будинку.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставині щодо незаконного відключення від електропостачання його будинку та взагалі не розглянув вимоги щодо відновлення постачання електроенергії. Також суд не надав жодної оцінки обставинам щодо недотримання відповідачем протипожежної відстані між будинками, що створює загрозу, для нього, позивача, та його родини, необґрунтовано не прийняв в якості доказів висновок судової будівельно-технічної експертизи від 12.05.2008 року № 33/08БЕ, яка міститься в матеріалах справи № 2-1372 /2008 року.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу Радченко Н.В. в інтересах СТ «Урожай», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити.
ОСОБА_2 , Радченко Н.В. , голова правління Садівничого товариства "Урожай", ОСОБА_4 заперечували проти апеляційної скарги, просили рішення першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши думку учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:751:0010 на території садівничого товариства «Урожай» за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками будинку, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:751:0009 на території садівничого товариства «Урожай» за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту суперечить положенням ч.2, ч.3, ч.4 ст.13 ЦК України. Також суд вказав, що позивач не зазначив та не обґрунтував, які саме обставини підтверджують заподіяння йому шкоди , а саме відповідачами, та навіть не зазначив в чому саме полягає завдана матеріальна шкода. Більш того, ОСОБА_1 не є членом СТ «Урожай» та не укладав з СТ «Урожай» договір на користування майном та інфраструктурою, які належать СТ «Урожай», а тому право на користування майном СТ «Урожай», в тому числі, електричними мережами в позивача не виникло.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, саме позивач, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Із змісту зазначених норм права слідує, що залучення у справі співвідповідача і заміна неналежного відповідача належним можливі лише за клопотанням позивача на певній стадії процесу, а саме, до закінчення підготовчого провадження у справі.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178 цс 20), від 21 вересня 2022 року у справі № 757/15333/15-ц (провадження № 61-22611 св 19), а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17(провадження № 12-128 гс 18), від 22 вересня 2022 року у справі№ 125/2157/19 (провадження № 14-40 цс 21).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає. що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб. які мають відповідати за позовом. незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 , звертаючись до суду, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що сусідній будинок, який належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , побудований останніми з порушенням вимог чинного законодавства, а саме з недотриманням протипожежної відстані між будинками. Експлуатація такого будинку створює небезпеку для позивача та його родини та порушує право позивача на безперешкодне користування своєю земельною ділянкою.
Також, ОСОБА_1 посилався на те, що керівництво СТ «Урожай» незаконно відключило його, позивача, будинок від електропостачання, тим самим порушивши його право на користування та володіння своєю власністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 наголошував на тому, що відповідач ОСОБА_2 та треті особи: СТ «Урожай» в особі голови правління Радченко Н.В., яка також є дружиною ОСОБА_2 , ОСОБА_4 є його, позивача, сусідами, які з 2008 року не вводять самочинно збудований будинок в експлуатацію. Радченко Н.В. як голова правління СТ незаконного позбавила його, позивача, членства у СТ «Урожай», а в подальшому у зв'язку зі втратою членства його домоволодіння було відключено від електропостачання. Незаконні дії ОСОБА_2 та СТ «Урожай» в особі голови правління Радченко Н.В. нанесли йому збитків, оскільки він, ОСОБА_1 був вимушений витрачати грошові кошти на закупівлю альтернативних джерел електроенергії.
Однак, ОСОБА_4 , СТ «Урожай» в особі голови правління Радченко Н.В. позивач визначив в якості третіх осів, заяв про залучення останніх до участі у справі в якості співвідповідачів не подав.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що не залучення до розгляду справи в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та СТ «Урожай» є самостійною підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.
Права суду апеляційної інстанції формувати суб'єктний склад учасників справи та, відповідно, залучати співвідповідачів цивільно-процесуальним законом не передбачено.
Слід відмітити і те, що позивач, формулюючи прохальну частину позову, вважав, що відповідати за позовом окрім ОСОБА_2 , повинні й треті особи.
Однак, пред'явлення позовних вимог до третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суперечить положенням ЦПК України. Більше того, згідно прохальної частини позовної заяви, за вказаним позовом повинна відповідати й співвласниця позивача - ОСОБА_3 , яка позивачем також визначена в якості третьої особи.
Перевіряючи доводи апеляційного скарги щодо неприйняття судом першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог, колегія суддів відмічає, що така заява подана позивачем з порушенням процесуальних строків, визначених ст. 49 ЦПК України.
В будь-якому випадку, і в заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 відповідачем у справі визначив лише ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові, проте не звернув уваги на неналежний склад відповідачів, та, як наслідок, помилково відмовив у позові у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суд м. Києва від 25 жовтня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено19 лютого 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура