29 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 10 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.01.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 08.03.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
26.01.2024 від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник вказувала на те, що підозрюваному продовжено строк тримання під вартою поза межами строку досудового розслідування.
Справа № 761/67/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1467/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Зокрема, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2023 продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №1202311105000351 до 15.01.2024 включно. Строки досудового розслідування в даному кримінальному провадженні більше не були продовжені. 05.01.2024 в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів сторонами кримінального провадження. 10.01.2024 сторона захисту, в особі адвоката ОСОБА_7 , відкрила зібрані докази під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні стороні обвинувачення. 15.01.2024 складено та затверджено обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та вручено стороні захисту 15.01.2024.
Таким чином, слідчий суддя, продовживши ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.03.2024, вийшов за межі своїх повноважень.
Також апелянт звертала увагу на те, що слідчим суддею не враховано зменшення ступеня ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, 05.01.2023 слідчим повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту, що свідчить про вичерпання ризиків знищення, приховування або спотворення підозрюваним речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які разом із іншими ризиками враховувались при застосуванні запобіжного заходу.
Захисник зазначала, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Стороною обвинувачення не надано доказів наявності зазначеного ризику.
Крім того, 24.02.2023 в Україні запроваджено воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, а тому на період дії воєнного стану підозрюваний позбавлений можливості виїхати за межі України. При цьому ОСОБА_6 здав на зберігання органу досудового розслідування свій закордонний паспорт.
ОСОБА_6 раніше не судимий, до затримання вів сталий спосіб життя, мав постійне місце роботи, а саме двірником в КП «Микуличі», а також має дружину та малолітню доньку на утриманні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги із поданими доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023111050003351 від 15.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 146 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 15.08.2023, цього ж дня о 01 год. 10 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
15.08.2023 о 21 год. 05 хв. у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та іншого предмета, вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди (зґвалтування), з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.08.2023 задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 58 днів, а саме до 13.10.2023, без визначення розміру застави.
Ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 09.10.2023, 08.11.2023, 26.12.2023 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 15.01.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023111050003351 до п'яти місяців.
05.01.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 152 КК України, а також у незаконному позбавленні волі, вчиненому щодо малолітньої особи, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 146 КК України.
05.01.2024 за дорученням прокурора у кримінальному провадженні підозрюваному ОСОБА_6 повідомлено про завершення досудового розслідування та відповідно до вимог статей 283, 290 КПК України надання права на доступ до матеріалів досудового розслідування.
08.01.2024 старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 05.01.2024, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, із утриманням останнього в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.01.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 08.03.2024 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 146 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 146 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно ознайомити підозрюваного та його захисника із матеріалами досудового розслідування, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, скерувати його до суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочинів, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, малолітню (неповнолітню) потерпілу, законного представника малолітньої (неповнолітньої) потерпілої у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, зміст підозри та вимоги п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, доводи захисника в апеляційній скарзі з доповненнями про відсутність наміру у підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також наявність обмежень на його виїзд, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою. Дія на території України воєнного стану не спростовує можливість ОСОБА_6 переховуватись від органів досудового розслідування та суду на підконтрольній Україні території.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілу, законного представника потерпілої у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань останніх безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Слідчий суддя також дійшов обґрунтованого висновку про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , зокрема можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Наведені стороною захисту дані про особу підозрюваного, зокрема про те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, до затримання вів сталий спосіб життя, мав постійне місце роботи, а також має дружину та малолітню доньку на утриманні, не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апелянта про те, що підозрюваному продовжено строк тримання під вартою поза межами строку досудового розслідування, є безпідставними.
Колегією суддів переглядається рішення суду першої інстанції виходячи з тих обставин, які існували на час постановлення оскаржуваної ухвали.
Так, як убачається із матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2023 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023111050003351 до п'яти місяців /т. 2 а.с.47/.
Тобто, кінцевою датою строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023111050003351 було визначено 15.01.2024.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 05.01.2024 прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 надано доручення старшому слідчому в особливо важливих справах Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 або іншому слідчому групи слідчих у провадженні відкрити сторонам кримінального провадження матеріали кримінального провадження в повному обсязі, відповідно до ст. 290 КПК України /том 2 а.с. 165-166/.
Цього ж дня старшим слідчим в особливо важливих справах Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 вручено підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_7 у порядку ст. 290 КПК України повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023111050003351 та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, що підтверджується особистими підписами ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про вручення їм вказаного повідомлення /том 2 а.с. 167-168/.
Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК, не включається у строки досудового розслідування.
Таким чином, у даному судовому провадженні, з моменту вручення підозрюваному та його захиснику повідомлення в порядку ст. 290 КПК до закінчення строку досудового розслідування залишалося 10 днів (з 05.01.2024 по 15.01.2024), які у відповідності до ч. 5 ст. 219 КПК України не включаються у строк досудового розслідування, та розпочнуть свій перебіг з моменту закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
Ураховуючи, що станом на день звернення слідчого із клопотанням про продовження ОСОБА_6 строку запобіжного заходу, та станом на день розгляду слідчим суддею такого клопотання, судове провадження не містило відомостей про закінчення ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування, та, відповідно про продовження перебігу строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, то слідчий суддя, врахувавши доводи прокурора про значний об'єм зібраних під час досудового розслідування матеріалів та необхідність значного часу для завершення процедури ознайомлення з ним, дійшов обґрунтованого висновку про продовження підозрюваному строку запобіжного заходу на 08.03.2024.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не спростовують.
Крім того, згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно наданих прокурором відомостей, 16.01.2024 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні направлено до місцевого суду для розгляду по суті.
З урахуванням наведеного, із закінченням стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023111050003351 припиняється і судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та питання про обґрунтованість, наявність підстав та доцільність продовження тримання під вартою є предметом оцінки того суду, який розглядає кримінальне провадження по суті обвинувачення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 10 січня 2024 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3