16 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5884/23 пров. № А/857/20634/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 28.08.2023 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.07.2023 за № 926090171631 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 21.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.07.2023 за № 926090171631 протиправно відмовлено їй у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» з підстав відсутності у позивача права на такий перехід, оскільки відповідно до вказаного закону пенсія по інвалідності не передбачена. Вважає, що ця відмова є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам законодавства.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.07.2023 за № 926090171631.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести з 21.07.2023 ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з проведенням її перерахунку та виплати різниці, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 05.07.2023 за № 9 та № 10.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилися відповідачі та оскаржили його в апеляційному порядку.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області покликається на те, що судом першої інстанції не враховано, що Законом № 889 не передбачено ні такого виду пенсії як пенсія по інвалідності, ні такого виду пенсії як пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а тому оскаржуване рішення про відмову прийнято правомірно.
Враховуючи наведене, просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області покликається на те, що відповідно до записів трудової книжки позивачка в період з 27.08.2002 по 14.06.2023 працювала на різних посадах Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, яка відноситься до категорій посад органів місцевого самоврядування.
Таким чином, станом на 01.05.2016 позивачка не займала посаду державного службовця, а тому рішення про відмову в переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший прийнято згідно норм чинного законодавства.
Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19.10.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивачка, 06.11.2023 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серії 12 ААВ № 414948 від 05.09.2022 та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а. с.13).
Позивачку, 14.06.2023 звільнено з посади головного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської РДА у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
ОСОБА_1 21.07.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення її із пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу».
У зв'язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 24.07.2023 за № 926090171631 (а. с. 10).
Підставою для відмови у переведенні позивача із пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» стало те, що відповідно до вказаного закону пенсія по інвалідності не передбачена.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право на переведення її на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до поданої нею заяви від 21.07.2023 у зв'язку із наявністю правових підстав.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закон № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом розглядуваного спору є переведення позивачки із пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу».
Так, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що стаж ОСОБА_1 на державній службі становить понад 20 років, що підтверджується записами трудової книжки позивачки НОМЕР_1 (а. с. 11-12) і вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 414948 від 05.09.2022 (а. с. 13).
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності, згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічні правові висновки щодо застосування наведених вище правових норм, у подібних правовідносин, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 645/3044/17, від 19.06.2023 у справі № 560/5061/22.
Щодо покликання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в оскаржуваному рішенні, що пенсія по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» № 889 не передбачені, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, до спірних правовідносин необхідно застосовувати статтю 37 Закону № 3723-ХІІ, яка відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, не втратила чинність і частиною 9 якої, прямо передбачено право на призначення пенсії по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 ст. 37 цього Закону.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.07.2023 за № 926090171631 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » підлягає скасуванню.
Щодо покликання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що позивачка в період з 27.08.2002 по 14.06.2023 працювала посадах Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, які відноситься до категорій посад органів місцевого самоврядування, тобто позивачка не займала посади державного службовця, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До набрання чинності Законом № 889-VIII (до 1 травня 2016 року) посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 (чинним до набрання законної сили Закону № 889-VІІІ) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу» (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.
Згідно ст. 25 Закону № 3723-ХІ, установлюються такі категорії посад державних службовців, зокрема, сьома категорія - посади спеціалістів районних державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 (а. с. 11-12) ОСОБА_1 , позивачка 27.08.2002 прийняла присягу державного службовця та призначена на посаду спеціаліста Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківській області.
Наказом Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 21-0 від 14.06.2023, позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій цього управління.
Отже, за встановлених обставин, та враховуючи наведені вище правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період роботи в Управлінні праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області зараховуються до стажу державної служби.
Крім цього, необхідно звернути увагу, що оскільки позивачка працювала у структурному підрозділі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, яка в розумінні Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV, є місцевою державною адміністрацією, тобто місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, а тому покликання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що позивачка працювала посадах в органі місцевого самоврядування є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а належним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправним та скасувати рішення від 24.07.2023 за № 926090171631, яким позивачці відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» та зобов'язання перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» починаючи з 21.07.2023.
Таким чином, апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 300/5884/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. С. Затолочний
В. В. Ніколін