19 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 500/5506/23 пров. № А/857/21954/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2023р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Осташ А.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17.10.2023р. м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 17.10.2023р.),-
30.08.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Харківській обл. від 05.05.2023р. «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 »; зобов'язати відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до ухвалення Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а також зробити відповідний перерахунок з дня призначення пенсії (з 16.05.2023р.) (а.с.1-3).
Згідно ухвали суду від 04.09.2023р. розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в письмовому провадженні) (а.с.21-22).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 191950020657 від 05.05.2023р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано ГУ ПФ України в Тернопільській обл. призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 16.05.2023р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.39-45).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.49-52).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що з 23.05.2023р. позивачу призначено за його заявою пенсію за вислугу років. Норма п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», є недіючою, а тому не може застосовуватися під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В свою чергу, рішення Конституційного Суду від 23.01.2020р. № 1-р/2020 впливає на право призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що виникло з 11.10.2017р. Тобто, досягнути необхідного віку особі слід до 11.10.2017р. (позивач такого віку станом на 11.10.2017р. не досягнув).
Водночас, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, суд не може підміняти собою пенсійний орган та вирішувати питання щодо призначення пенсії.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку був призначений в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с.71).
Ухвалою апеляційного суду від 26.01.2024р. витребовано від відповідачів з ініціативи апеляційного суду додаткові докази в рамках розглядуваної справи: матеріали звернення ОСОБА_1 від 28.04.2023р. щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах; пенсійну справу ПС № 191950020657 ОСОБА_1 (включаючи матеріали звернення від 16.05.2023р. щодо призначення пенсії за вислугу років) (а.с.79-82).
Витребувані документи надійшли на адресу апеляційного суду в електронній формі 01.02.2024р. (а.с.84-139).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду справи, 28.04.2023р. позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Тернопільській обл. із заявою встановленої форми (з відповідними додатками) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах(Список № 1) (а.с.88-91).
За принципом екстериторіальності за результатом розгляду заяви позивача відповідач ГУ ПФ України в Харківській обл. прийняв рішення № 191950020657 від 05.05.2023р. про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому страховий стаж заявника складає 22 роки 29 днів; позивач не працював на посадах, передбачених Списком № 1, через що у нього відсутній пільговий стаж. При цьому, заявник має право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.101-102).
16.05.2023р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років (з відповідними додатками), за результатами якої позивачу призначена пенсія за вислугу років (а.с.92-95).
Згідно листа ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 4126-4193/В-02/8-1900/23 від 31.05.2023р. позивача поінформовано про те, що 23.05.2023р. йому призначено пенсію за вислугу років із врахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення»; страховий стаж позивача склав 25 років 10 місяців 21 день, в тому числі 17 років 07 місяців 14 днів - на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років (диспетчер по управлінню повітряним рухом) (а.с.9 і на звороті).
Із змісту заявленого позову слідує, що позивач ОСОБА_1 оскаржує відмову відповідача у задоволенні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 191950020657 від 05.05.2023р.), при цьому просить зобов'язати пенсійний орган перевести його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також провести відповідний перерахунок пенсії з дня призначення пенсії (з 16.05.2023р.).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р., виходив з того, що необхідною умовою для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення 50 років, стаж роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років за Списком № 1.
Таким чином, на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у нього був наявний необхідний вік, стаж роботи більше 20 років, з них більше 10 років на пільгових умовах за Списком № 1.
Як наслідок, позивачу належить призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення за пенсією 16.05.2023р.
При цьому, у спірному випадку щодо позивача повною мірою виконуються умови, необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Між тим, наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не у повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Колегія суддів враховує, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 1).
Окрім цього, подана заява від 28.04.2023р. розглянута відповідачем ГУ ПФ України в Харківській обл. в установленому порядку, за результатами її розгляду прийнято рішення № 191950020657 від 05.05.2023р. про відмову в призначенні пенсії.
Також в подальшому позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 16.05.2023р. про призначенні пенсії за вислугу років, яка була задоволена.
Отже, перебуваючи на пенсії за вислугу років, позивач оскаржує попередню відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому згідно заявлених вимог просить перевести його на останню з 16.05.2023р. (тобто, з дати призначення пенсії за вислугу років).
В частині заявлених вимог, які стосуються призначення в порядку п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-XII) та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-ІV).
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною першою ст.26 Закону № 1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
11.10.2017р. набрав чинності Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (надалі - Закон № 2148-VIII), яким Закон № 1058-ІV доповнено Розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними віку, зокрема 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року.
Водночас, до внесення відповідних змін в Закон №1058-ІV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 визначалося Законом № 1788-XII, який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.
За приписами ст.12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (надалі - Закон № 213-VІІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року
Таким чином, зазначена норма передбачає зміст ідентичний п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 регулювали положення двох нормативно-правових актів, а саме: ст.114 Закону № 1058-ІV в редакції Закону № 2148-VIII та ст.13 Закону № 1788-XII в редакції Закону № 213-VІІІ.
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020р. № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення ст.13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (п.1).
Стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2).
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. № 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає ст.13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 01.04.2015р. на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту «а» ч.1 ст.13 Закону № 1788-XII, які з 23.01.2020р. є чинними у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Водночас, Закон № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону № 1058-ІV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.
За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, для жінок після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, в той час, як положення Закону № 1058-ІV визначають таке право для жінок після досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням Рішення №1-р/2020) та Закону № 1058-ІV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи.
Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи викладене, за такого правового регулювання застосуванню у цій справі підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV, оскільки положення пункту «а» ч.1 ст.13 Закону № 1788-XII визначають більш сприятливі умови для жінок при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду заяви позивача від 28.04.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган прийняв рішення № 191950020657 від 05.05.2023р.
Із аналізу вказаного рішення слідує, що відповідач ГУ ПФ України в Харківській обл. розглянув вищевказану заяву позивача без врахуванням відновленої редакції пункту «а» ч.1 ст.13 Закону № 1788-XII, при цьому покликався на приписи п.1 ст.114 Закону № 1058-ІV.
Також зазначений відповідач неправильно визначив страховий стаж позивача, не встановив часу роботи позивача на посадах, передбачених Списком № 1.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про протиправність рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 191950020657 від 05.05.2023р.
Стосовно вирішення вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» колегія суддів враховує наступне.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
В межах розглядуваної справи такі обставини не встановлені, останні належними доказами не підтверджені.
Відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення йому спірної пенсії.
Разом з тим, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні № 191950020657 від 05.05.2023р. про відмову в призначенні пенсії.
Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої пенсії.
Вказані дії (в тому числі перевірка заявленого стажу) належать до повноважень пенсійного органу і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За таких умов колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із врахуванням наведених висновків суду апеляційної інстанції.
Водночас, суд не може застосувати такий спосіб захисту прав позивача як зобов'язання зарахування певних періодів роботи до пільгового страхового стажу позивача, оскільки відповідачами не визначено, які саме періоди трудової діяльності не враховані під час визначення страхового стажу позивача згідно спірного рішення, не наведені причини їх неврахування.
При повторному розгляді заяви позивача також в обов'язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки цього судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.
В частині заявлених вимог, які стосуються зобов'язання ГУ ПФ України в Тернопільській обл. перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах із проведенням відповідного перерахунку пенсії, колегія суддів керується таким.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 44 вказаного Закону визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.45 цього Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 зазначеного Закону).
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. Постановою Правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р.:
п.1.5 - заява про переведення з одного виду пенсії на інший, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
п.2.8 - переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
п.4.1 - орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
п.4.2 - При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Отже, звернення щодо переведення на інший вид пенсії здійснюється шляхом подання заяви до територіального органу ПФ України.
Така заява може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг ПФ України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до матеріалів справи позивач ОСОБА_1 із заявою про переведення на інший вид пенсії до пенсійного органу не звертався.
В аспекті наведеного, позовні вимоги в цій частині слід вважати передчасними.
Водночас, суд першої інстанції в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 16.05.2023р. Із такими вимогами позивач до суду не звертався, що свідчить, із врахуванням висновків суду про повне задоволення позову, про вихід суду за межі позовних вимог.
У свою чергу, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно висновків, викладених у п.5 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі» суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
Будь-яких мотивів для виходу за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст.9 КАС України оскаржуване рішення суду не містить.
Вирішуючи наведений спір, апеляційний суд надає перевагу найбільш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, у зв'язку з чим дійшов до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, з вищенаведених мотивів.
Враховуючи викладене, належить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 191950020657 від 05.05.2023р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати ГУ ПФ України в Тернопільській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ГУ ПФ України в Тернопільській обл. є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню) та порушення норм процесуального права (невмотивований вихід за межі позовних вимог), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки його висновки не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.
Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФ України в Харківській обл. судові витрати в розмірі 1073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви (а.с.4).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача всю суму сплаченого судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірної відмови суб'єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено на користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується виключно із способом захисту порушених прав. Також за таких умов правильним є застосування принципу визначення розміру судових витрат, виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог, який стосується часткового задоволення судом вимог немайнового характеру, за якого визначити у відсотковому відношенні суму судового збору є неможливо.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Тернопільській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2023р. в адміністративній справі № 500/5506/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. № 191950020657 від 05.05.2023р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання іншої апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 19.02.2024р.