19 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9606/23 пров. № А/857/24618/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до НОМЕР_1 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення (суддя суду І інстанції: Гаврилко С.Є., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.11.2023р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
06.11.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача НОМЕР_1 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби /ДПС/ України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 15.06.2023р.; зобов'язати відповідача НОМЕР_1 прикордонний загін імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 15.06.2023р. (а.с.1-4).
Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.22-23).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати; зобов'язано 27 прикордонний загін імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати (а.с.31-34).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач 27 прикордонний загін імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ), який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.38-43).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що основною умовою для виплати передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів; компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» умов присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Таким чином, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
15.06.2023р. на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. у справі № 260/5244/22 позивачу виплачено заборгованість із грошового забезпечення у сумі 56783 грн. 01 коп.
Судом першої інстанції не було досліджено питання строку звернення позивачки до суду.
Так, позивачка звернулась до суду 06.11.2023р., при цьому виплата на рішення суду була здійснена їй 15.06.2023р. Разом з тим, позивач повинна була звернутися до суду з цим позовом у місячний строк з дня, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, оскільки спірні відносини, пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивачка ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України, зокрема, у НОМЕР_1 прикордонному загоні імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ).
Згідно наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України № 588-ОС від 23.11.2021р. сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп.«а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу (а.с.12).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України № 649-ОС від 24.12.2021р. сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх виді забезпечення (зворот а.с.112).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. у справі № 260/5244/22 визнано протиправними дії 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні з 01.01.2020р. та з 01.01.2021р. розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; зобов'язано 27 прикордонний загін імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020р. та з 01.01.2021р. грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р. та на 01.01.2021р. відповідно (а.с.14-16).
Вказане рішення суду було оскаржене відповідачем 27 прикордонним загоном імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі № 260/5244/22 апеляційну скаргу 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) задоволено частково; рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. у справі № 260/5244/22 змінено в частині дати, з якої дії НОМЕР_1 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо застосування у 2020 році для розрахунку грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань прожиткового мінімуму встановленого станом на 01.01.2018р., необхідно визнати протиправними та в частині дати, з якої необхідно зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату у 2020 році грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого станом на 01.01.2020р.; визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із 29.01.2020р. розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020р. грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р.; у іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. у справі № 260/5244/22 залишено без змін. (а.с.17-19).
15.06.2023р. на картковий рахунок позивача на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. (із врахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023р.) у справі № 260/5244/22 відповідачем перераховано кошти в загальній сумі 56783 грн. 01 коп., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.7).
03.08.2023р. представник адвокат Каверін С.М., діючий від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до відповідача з запитом щодо здійснення нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення у справі № 260/5244/22 за період із січня 2020 року по день фактичної виплати (а.с.6).
Листом 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) № 11/8778-23-Вих від 18.08.2023р. відмовлено у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення в справі № 260/5244/22 (а.с.9).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема на суму індексації грошових доходів громадян.
При цьому, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на його нарахування та виплату відповідно в повному обсязі.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. (із врахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023р.) у справі № 260/5244/22 відповідачем 15.06.2023р. нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення у сумі 56783 грн. 01 коп.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум грошового забезпечення та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв'язку з неправомірним обчисленням такого грошового забезпечення відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.
Отже, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення є протиправною, відтак наявні підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору в цій справі є виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого позивачу на виконання судового рішення у справі № 260/5244/22 за період із січня 2020 року по день фактичної виплати - 15.06.2023р.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» /надалі - Закон № 2050-ІІІ/ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р. /Порядок № 159/.
Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021р. у справі № 465/322/17.
У постанові від 05.03.2020р. у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст.6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Встановлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. (із врахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023р.) у справі № 260/5244/22 відповідач 15.06.2023р. перерахував на картковий рахунок позивача кошти в загальній сумі 56783 грн. 01 коп., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.7).
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Отже, несвоєчасне нарахування щомісячного грошового забезпечення відбулось у зв'язку з протиправним обчисленням відповідачем позивачу грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що передбачена Законом № 2050-ІІІ компенсація виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованого грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону № 2050-ІІІ.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020р. у справі № 420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020р. у справі № 640/7975/15-а, від 21.09.2022р. у справі № 816/1627/18.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки позивачу на виконання рішення остаточно було виплачено грошове забезпечення 15.06.2023р. за період з січня 2020 року у сумі 56783 грн. 01 коп., що не заперечується відповідачем, тому судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, право на отримання яких встановлено судовим рішенням у справі № 260/5244/22, за весь час затримки виплати, починаючи з січня 2020 року, по день фактичної виплати.
У частині дотримання позивачем строків звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів висновується тим, що заявлені позовні вимоги стосуються нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду
Відповідно ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5).
Разом з тим, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Отже, у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді відповідача № 11/8778-23-Вих від 18.08.2023р. про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити.
Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
З огляду на наявний у матеріалах справи лист-відповідь 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) № 11/8778-23-Вих від 18.08.2023р., апеляційний суд зазначає, що наведений лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Саме про таке за своєю суттю публічно-владне управлінське рішення йдеться й у положеннях ч.1 ст.7 Закону № 2050-ІІІ.
За таких обставин саме з моменту отримання зазначеного листа-відповіді НОМЕР_1 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) № 11/8778-23-Вих від 18.08.2023р. розпочався перебіг передбаченого ч.2 ст.122 КАС шестимісячного строку для звернення позивачки до суду із заявленими нею позовними вимогами, який станом на час подання позову (06.11.2023р.) не був пропущеним.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із позицією Верховного Суду щодо вирішення аналогічного питання, що викладена у постанові від 09.06.2021р. у справі № 240/186/20.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта 27 прикордонний загін імені Героїв Карпатської Січі ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2023р. в адміністративній справі № 260/9606/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 19.02.2024р.