П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7317/23
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, Департамент), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 01.01.2021 по 04.06.2022, в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати здійснити розрахунок та виплатити заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 01.01.2021 по 04.06.2022, в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу.
Департамент патрульної поліції подав до суду першої інстанції клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , в якій звертав увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду та не подання, останнім, заяви про поновлення такого строку із наведенням поважних підстав для його поновлення.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року позов було залишено без руху, у зв'язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Суд запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання вимог даної ухвали, ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в обґрунтування якої посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2023 по справі №380/15245/22, указує, що строки звернення до суду, визначені статтею 233 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), продовжені на строк дії карантину, запровадженого на території України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 позов ОСОБА_1 залишений без розгляду, згідно положень частини 3 статті 123 КАС України, тобто у зв'язку із пропуском строку звернення до суду..
Суд указав, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі 380/15245/22 є безпідставним та вважав, що вона ухвалена за інших фактичних обставин, тому викладені в ній правові висновки незастосовні у справі № 400/7317/23.
Суд проаналізував зміст частин першої та другої статті 233 КЗпП України, яка визначає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування статті 233 КЗпП України, оскільки частина 1 цієї статті є загальною по відношенню до частини 5 статті 122 КАС України, що є спеціальною, а частина 2 статті 233 КЗпП України встановлює лише строки для звернення до суду у справах про звільнення та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Суд зазначив, що суми, про зобов'язання нарахувати і виплатити які позивач заявив у позові, не є сумами, про які йдеться у статті 116 Кодексу законів про працю України, і виплата цих сум жодним чином не пов'язана із фактом звільнення позивача.
Відповідно, суд дійшов висновку, що позов мав бути поданий протягом одного місяця, починаючи з 19.07.2022.
За таких підстав, суд першої інстанції вважав, що позивач пропустив строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно застосування приписів статті 122 КАС України та визначення місячного строку звернення до суду із даним позовом.
За твердженням скаржника доплата до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, є частиною заробітної плати і тому є сумами про які йдеться у статті 166 КЗпП України, а тому строк звернення до суду з даним позовом встановлений статтею 233 КЗпП України.
Скаржник указує на те, що пункт 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Оскільки Кабінет Міністрів України продовжив строк дії карантину через COVID-19 до 30 червня 2023 року, строки, визначені статтею 233 КЗпП України, автоматично продовжуються на строк його дії.
Департамент, у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги та обґрунтованість та законність ухвали суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, а також перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідаючи на доводи скаржника про те, що доплата до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, є частиною заробітної плати і тому є сумами про які йдеться у статті 166 КЗпП України, а тому строк звернення до суду, з даним позовом, встановлений статтею 233 КЗпП України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України від 24.03.1995 Ж 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон Ж 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно частини1 та 2 статті 2 Закону Ж 108/95-ВР основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати» - суми доплат поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину (інші доплати), належать до Фонду додаткової заробітної плати.
Таким чином, доплата поліцейським за роботу в період дії карантину є частиною заробітної плати позивача і тому є сумами, про які йдеться у статті 116 КЗпП України.
Вирішуючи питання стосовно того, якими нормами слід керуватися під час вирішення питання щодо строку звернення до суду із позовом щодо виплати належних працівникові сум заробітної плати колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписи абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 5 статті 122 КАС України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, спеціальною нормою, яка встановлює строки звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати є частина 2 статті 233 КЗпП України.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, з 19 липня 2022 року строки звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, передбачені статтею 233 КЗпП України, були змінені, а тому тримісячний строк звернення до суду із цим позовом, за загальними правилами, сплинув 19.10.2022.
Втім, відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, на час звернення позивача до суду із цим позовом, та постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали на території Україні діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що унеможливлювало застосування до спірних правовідносин строки, встановлені статтею 233 КЗпП України.
Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.04.2023 по справі № 380/15245/22, стосовно того, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Суд касаційної інстанції у цій справі висловив таку правову позицію:
«Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.».
Отже, висновки суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України є помилковими, оскільки предметом спору в даному випадку є нарахування та виплата позивачу доплати за роботу в період дії карантину, яка є складовою грошового забезпечення поліцейського.
З огляду на викладене, колегія суддів не підтримує висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 на підставі вимог частини 3 статті 123 КАС України, внаслідок чого наявні підстави для скасування оскаржуваної у цій справі ухвали.
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, наявні підстави для скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями: 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року - скасувати.
Справу, за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 19.02.2024.