П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11395/23
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
повний текст судового рішення
складено 31.07.2023, м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенко О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги НОМЕР_2 прикордонному загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), а саме:
- визнання протиправними дії щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 листопада 2020 року по 10 травня 2023 року;
- стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19 листопада 2020 року по 10 травня 2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 20 листопада 2020 року по 09 травня 2023 року;
- стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 листопада 2020 року по 09 травня 2023 року, розміром 66 749,85 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції безпідставно застосовано положення ст. 117 КЗпП України під час розгляду даної справи, так як вони не поширюють свою дію на спірні правовідносини.
При цьому, на переконання апелянта, виплата позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду не є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 20 жовтня 2003 року по 19 листопада 2020 року, проходила військову службу у Південному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України, а саме у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами з військового квитка (а.с. 19-20).
Згідно витягу із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19 листопада 2022 року № 560-ОС, старшого прапорщика ОСОБА_1 з 19 листопада 2022 року виключено зі списків особового складу прикордонного загону та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 18).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, у справі № 420/11323/22, що залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати.
На виконання зазначеного рішення суду на картковий рахунок ОСОБА_1 10 травня 2023 року зараховано виплату, розміром 66 748, 97 грн.
В свою чергу, бажаючи стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20 листопада 2020 року, з чим частково погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звернення до суду), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звернення до суду), при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
При цьому, згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, так як йому станом на день звільнення з військової служби не виплачено усіх сум індексації грошового забезпечення.
В даному випадку, позивач вважає, що він має право на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби по день фактичного розрахунку, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.
При цьому із зібраних матеріалів у справі вбачається, що останнім днем служби позивача Військовій частині НОМЕР_1 є 19 листопада 2020 року.
Між тим, на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, у справі № 420/11323/22, позивачу 10 травня 2023 року від Військової частини НОМЕР_1 перераховано на банківський рахунок виплату індексації грошового забезпечення, розміром 66 748,97 грн (а.с. 26).
В свою чергу, судом першої інстанції, погоджуючись з доводами позивача про наявність у нього права на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 пропорційну отриманій виплаті індексації грошового забезпечення суму середнього заробітку, обраховану з 20 листопада 2020 року по 09 травня 2023 року, розміром 66 749,85 грн.
Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне.
Так, з аналізу вищевикладених нормативно-правових актів вбачається, що військовослужбовцю, станом на день виключення зі списку особового складу військової частини мають виплатити усі належні йому кошти, пов'язані з проходженням військової служби.
Між тим, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
В даному випадку, нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби.
В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносин необхідно зауважити, що неможливість поширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положень статей 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників в Україні.
В даному випадку, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду, а саме: від 10 травня 2019 року (справа № 811/276/16), від 07 лютого 2019 року (справа № 804/5067/16), від 14 березня 2019 року (справа № 820/660/17).
З іншого боку, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач не має права на отримання середнього заробітку за весь період затримки остаточного розрахунку після звільнення, з огляду на наступне.
В даному випадку, з аналізу вищевикладених положень ст. 117 КЗпП України вбачається, що особа має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку після звільнення по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Тобто, у випадку проведення остаточного розрахунку з позивачем 10 травня 2023 року, останній отримав право на виплату середнього заробітку лише за попередні шість місяців, а саме з 09 листопада 2022 року по 09 травня 2023 року.
Між тим, суд першої інстанції під час вирішення цього спору керувався приписами ст. 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року.
Крім того, суд першої інстанції під час вирішення цього спору керувався правовими висновками Верховного Суду, згідно яких, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Проте, колегія суддів зазначає, що наведений у відповідних постановах Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням попередньої редакції ст. 116 та ст. 117 КЗпП України, а тому такий підхід наразі не є актуальним.
Вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду від 28 червня 2023 року (справа № 560/11489/22).
В свою чергу, колегія суддів враховує, що на час ухвалення відповідних постанов Верховного Суду, ст. 117 КЗпП України діяла в редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Між тим, запровадження законодавцем обмеження періоду за який працівникові передбачено виплату середнього заробітку у чинній редакції ст. 117 КЗпП України, на переконання колегії суддів, спрямоване на встановлення чіткого нормативного способу зменшення суми середнього заробітку.
Крім того, законодавцем передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум та якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З іншого боку, колегія суддів враховує, що відповідні норми також передбачають обов'язок з виплати працівникові усієї суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо відповідний спір вирішено на користь працівника, або у разі відсутності спору про право на отримання та розмір таких виплат.
Між тим, колегія суддів враховує, що у межах спірних правовідносин позивач, спір щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення у бажаному позивачу розмірі вирішено на користь позивача (справа № 420/11323/22).
Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково обраховано розмір середнього заробітку позивача із застосуванням підходу щодо зменшення суми середнього заробітку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі вимог апеляційної скарги та стягнути на користь позивача усю суму належного йому середнього заробітку за 6 місяців.
З іншого боку, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів враховує наступне.
В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 703,00 грн.
Вказаний висновок, не оскаржено суб'єктом владних повноважень у межах доводів його апеляційної скарги.
При цьому, колегією встановлено, що період з 09 листопада 2022 року по 09 травня 2023 року включає в себе 130 робочих днів, а тому позивач має право на виплату середнього заробітку, розміром 91390,00 грн (130 днів х 703,00 грн).
В свою чергу, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є стягнення на його користь обрахованої вище суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В свою чергу, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року - змінити, виклавши 3 абзац резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 09 листопада 2022 року по 09 травня 2023 року, розміром 91390 (дев'яносто одна тисяча триста дев'яносто) гривень, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.».
В іншій частині, резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року - залишити без змін.
Судові витратити зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян