15 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/14268/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року в адміністративній справі №160/14268/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Єфанова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень ,-
Позивач 23.06.2023 року через підсистему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000228/2 від 08.03.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000461 від 08.03.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за умовами Контракту, укладеного позивачем, ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару. До митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. При цьому, митниця витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000228/2 від 08.03.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000461 від 08.03.2023 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду а ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв'язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також в апеляційній скарзі зазначено, що встановлений судом першої інстанції гонорар представнику позивача за надану правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, проведення стягнення у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) є юридичною особою, зареєстроване з 19.07.1999 року, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Олександра Поля, буд. 40 (а.с. 11).
Відповідач - Одеська митниця є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.05.2020 року між ТЛОВ «АТБ-маркет» (покупець) та Taizhou Global Trading Co., Ltd (Китай) (продавець) укладено контракт на поставку продукції №3568-SH/CN, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «1.Взуття на підошві з гуми, та верхом з текстильних матеріалів: - арт.GT-26730 Кросівки чоловічі - 6000 пар. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: TAIZHOU GLOBAL TRADING CO.,LTD. Країна виробництва: CN.» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500500007300U0 від 06.03.2023 року.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №23UA500500007300U0 від 06.03.2023 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
Одеською митницею під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000228/2 від 08.03.2023 року , а саме:
- відповідно до пп.«в» п.2 ч.10 ст.58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- згідно п.3.1.1 зовнішньоекономічний договір (контракт) №3568-SH/CN від 04.05.2020 року товар повинен бути оплачений 100% від суми протягом 20 днів від отримання документів, а в Специфікації №11 - 100% оплата через 30 днів з дати коносаменту (коносамент виданий 07.12.22). Проте, до митного оформлення платіжні доручення не надавалися;
- згідно зовнішньоекономічного договору від 04.05.2020 року №3568-SH/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня;
- рахунки на оплату транспортних витрат надавалися «МГ-транс оператор», довідка про транспортні витрати «АТБ-маркет», а перевізником є «Мельниченко Р.Ю» (не надано договорів на перевезення та експедиторські послуги)».
З огляду на викладене, а також спрацювання автоматизованою системою аналізу управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, відповідно до пункту 3 статті 53 МК України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) каталоги, специфікації фірми-виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення.
На повідомлення митного органу позивачем 08.03.2023 року надіслано: договір транспортування, договір перевезення, договір на організацію перевезень автомобільним транспортом, комерційну пропозицію, прайс лист, копію митної декларації країни відправлення (без перекладу на українську мову згідно статті 254 МКУ), банківський платіжний документ та лист від ТОВ «АТБ-маркет».
В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення відсутнє посилання на контракт №1 від 20.08.2021 року, також не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий не відповідає вищезазначеним умовам.
Опрацювавши інформацію, викладену у листі від 08.03.2023 року стосовно митної декларації № UА500500/2023/007300, щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що брокером не надані всі перелічені в повідомленні митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за вказаною МД буде скориговано відповідно до пункт 1 статті 55 Митного кодексу України.
08.03.2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000228/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2023/000461 від 08.03.2023 року.
Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні товару, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається Митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості та картку відмови.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Положеннями частини восьмої статті 52 МК України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Згідно зі статтею 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Приписами статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Враховуючи наведені вище норми права, можна дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.
Як вбачається з матеріалів справі, під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів, митний орган дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.
Апеляційний суд, дослідивши картку відмови в прийнятті митної декларації та надані позивачем документи для митного оформлення, зазначає про таке.
Згідно умов договору, зокрема п.2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту №3568-SH/CN від 04.05.2020 р.) витрати на пакування та маркування вже включені у вартість товару.
Отже, умовами Контракту визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку сторін контракту окремо зазначати числові значення таких витрат у коносаменті, інвойсі, тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають чинному законодавству.
Щодо розбіжності в умовах оплати у контракті та специфікації, слід зазначити, що Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах №815/2731/18 від 16.07.2020 року, №1140/3242/18 від 23.07.2019 року) неодноразово висловлювались правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач взагалі не повинен був звертати увагу на умови оплати, оскільки незалежно від того, яка встановлена відстрочка платежу, від якого моменту рахується, або яка встановлена попередня оплата, відповідні суми повинні бути включені до митної вартості, що і було зроблено позивачем.
Доказами, що підтверджують вартість товару, які подавалися під час митного оформлення, є Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №GTXDC20220013 від 07.12.2022 року та специфікація №11 від 07.12.2022 року.
Крім того, під час консультацій позивачем надавалися відповідачу додатково платіжні документи: swift від 26.12.2022 року на суму 33600 USD.
Також, відповідно до п.3.1.1 договору: « 100 % від суми, зазначеної в специфікації, Покупець сплачує протягом 20 (двадцяти) днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2., якщо інше не вказано в специфікаціях». Тобто розбіжність в умовах оплати у договорі та в специфікації не існує, враховуються умови саме специфікації.
Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, то судом встановлено, що 08.03.2023 року позивачем надано вищевказаний документ, що підтверджено також рішенням про коригування митної вартості.
Стаття 254 МК України визначає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року (справа №160/7049/19).
Щодо ненадання договорів на перевезення та експедиторські послуги, слід зазначити, що згідно частини другої статті 53 МК України не вказані договори на перевезення та експедиторські послуги. На підтвердження транспортних витрат позивачем було надано: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1178 від 06.03.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1179 від 06.03.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1180 від 06.03.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №139 від 31.01.2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1 від 06.03.2023 року.
Крім того, разом із листом № 0703/231 від 07.03.2023 року до митного оформлення додатково було надано договори перевезення: - договір транспортного експедирування №МГ2022-03 від 24.03.2022 року між ТОВ «МГ-ТРАНС ОПЕРАТОР» і ТОВ «АТБ-маркет»; - договір на організацію перевезень автомобільним транспортом №0312-86/21ftu від 03.12.2021 року між ТОВ «МГ-ТРАНС ОПЕРАТОР» і ТОВ «ФОРСТРАНС УКРАЇНА»; - договір перевезення вантажу № 070122-27 від 12.01.2022 року між ТОВ «ФОРСТРАНС УКРАЇНА» і ФОП ОСОБА_1 . А отже розбіжність відсутня.
Також, при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості відповідачем не дотримано положень статті 55 МК України та «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), згідно яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.04.2019 року у справі № 815/6242/17.
У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 року у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Між тим, у даній справі спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В позовній заяві зазначено про сплату позивачем за правову допомогу 8000 грн. за договором про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 року, укладеного між адвокатським об'єднанням «Альянс» (об'єднання) і ТОВ «АТБ-маркет» (клієнт).
22.06.2023 року сторонами підписано до договору додаткову угоду №22/06/23, згідно якого клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу: Скласти та направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди визначено, що вартість послуг (гонорар) об'єднання за цією додатковою угодою складає - 8000 грн. (у т.ч. ПДВ).
На підтвердження виконання та приймання послуг до позовної заяви додано копію акту приймання-передачі послуг від 23.06.2023 року за додатковою угодою №22/06/23 від 22.06.2023 року .
Відповідно до вказаного акту сторони погодили, що оплата послуг за цим актом включається у гонорар за відповідний період, що був сплачений клієнтом платіжним дорученням (платіжною інструкцією) №453373 від 06.06.2023 року.
На підтвердження оплати послуг в повному обсязі надано платіжне доручення (платіжна інструкція) №453373 від 06.06.2023 року на загальну суму 900000.00 грн. (призначення платежу - оплата по договору № 08/02-19 від 08.02.2019 року).
Проте, не зрозуміло, яким чином в суму 900000 грн., яка сплачена позивачем на рахунок адвокатського об'єднання 06.06.2023 року, увійшла сума за правничу допомогу по цій справі у розмірі 8000 грн., якщо додаткова угода про надання такої правничої допомоги та погодження суми гонорару складена лише 22.06.2023 року.
Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем не надано судам першої та апеляційної інстанції доказів сплати витрат на правничу допомогу або їх частини.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Згідно акту приймання-передачі послуг від 23.06.2023 року за додатковою угодою №22/06/23 від 22.06.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 року позивачу надано послугу зі складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви, вартість послуги становить 8000,00 грн.. Згідно опису послуг витрачений час складає 7 годин (а.с.7, 8).
Апеляційний суд зазначає, що направлення позову до суду не є правовою допомогою, а тому не може бути включено до таких послуг.
Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що позивачу надані послуги з питання оскарження визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації. Вказана категорія справ є типовою та поширеною, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.
Справа судом першої інстанції розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відтак, наданими доказами не підтверджено в повному обсязі обґрунтованість та фактичний обсяг витрат позивача на правничу допомогу у цій справі, як і їх хоча б часткову оплату позивачем на час апеляційного розгляду справи.
Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом першої в письмовому провадженні, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, визначені як в позовній заяві так і задоволені судом першої інстанції в розмірі 8000,00 грн., є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 4000 грн..
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.317 КАС України існують підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на правничу допомогу.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/14268/23 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/14268/23 змінити.
В абзаці четвертому резолютивної частини рішення слова та цифри «витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн» замінити словами та цифрами «витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя А.В. Суховаров