19 лютого 2024 р. Справа № 520/12179/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Диканівська виправна колонія (№ 12)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Єгупенко В.В.) від 25.10.2023 року по справі № 520/12179/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)"
третя особа Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправною бездіяльність державної установи “Диканівська виправна колонія (№12)” щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, у розмірі 30000 грн.;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати державну установу “Диканівська виправна колонія (№12) здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманої додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року. пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, у розмірі 30000 грн. та ненарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року по справі № 520/12179/23 позовні вимоги задоволено.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Диканівська виправна колонія (№12)” щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, у розмірі 30000 грн.
Зобов'язати Державну установу “Диканівська виправна колонія (№12)” здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Диканівська виправна колонія (№12)” щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язати державну установу “Диканівська виправна колонія (№12) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманої додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року. пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Диканівська виправна колонія (№12)” на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Диканівська виправна колонія (№12)” на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач надав до суду відповідь на відзив позивача, в якому посилається на безпідставність наведених у відзиві на апеляційну скаргу доводів, у зв'язку з чим просив вимоги апеляційної скарги задовольнити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Диканівська виправна колонія (№ 12)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року по справі № 520/12179/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на неї та відповідь на відзив на апеляційну скаргу, а також надані сторонами додаткові письмові пояснення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , в період з 09.07.2018 року по 13.03.2023 року проходив службу в державній установі «Диканівська виправна колонія (№ 12)» на посаді командира відділення - водія відомчої пожежної охорони у звані старшого сержанта внутрішньої служби.
Наказом начальника державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» від 10.03.2023 року № 43/ОС-23, відповідно до частини 5 статі 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту 7 частини 1 статі 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» із Державної кримінально - виконавчої служби України позивача звільнено з посади старшого сержанта внутрішньої служби, командира відділення - водія відомчої пожежної охорони державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)», 13 березня 2023 року.
Позивач вважаючи, що після звільнення з Державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» не було здійснено виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, у розмірі 30000 грн. за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, 05.04.2023 року звернувся до державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)»; Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та Міністерства юстиції України з заявами щодо здійснення нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Державною установою «Диканівська виправна колонія (№12)» листом № 1/9-30-23/С-13 від 01.05.2023 року надано довідку про нарахування та розмір додаткової винагороди під час проходження служби, витяги з наказів про виплату додаткової винагороди службовцям державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 104/ОС-22 від 25.05.2022 року, № 128/ОС-22 від 16.06.2022 року, № 148/ОС-22 від 04.07.2022 року, № 183/ОС-22 від 15.08.2022 року, № 215/ОС-22 від 26.06.2022 року, повну розрахункову відомість по виплатам (грошовому забезпеченні) за два останні роки, довідку про нарахування суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за час проходження служби у державній установі «Диканівська виправна колонія (№ 12)».
Згідно відповіді Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 22-2746/4.2/1/57-23 від 12.05.2023 poкy позивачу було надано відповідні роз'яснення та довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 20.04.2023 року № 1/9-1594/Гм, довідка про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.03.2021р. по 13.03.2023 р.
Міністерством юстиції України позивачу було надано відповідь № 46598/С-10096/16.3.2 від 14.04.2023 року якою повідомлено, що, оскільки державна установа «Диканівська виправна колонія (№ 12)» перебуває у підпорядкуванні Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, звернення позивача надіслане до Північно-Східнсто міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для розгляду та надання відповіді.
Також судом встановлено, що відповідно довідки про нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 р. по 30.09.2022 р. № 1/9-33-23/С-13 від 01.05.2023 року зазначені наступні виплати додаткової винагороди: травень 2022р. - до виплати 38828,70 гривень; серпень 2022р. - до виплат 7470,77 гривень; вересень 2022 р. -до виплати 4488,10 гривень; жовтень 2022 р. - до виплати 6354,84 гривень.
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 104/ОС -22 від 25 травня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року та додатків, за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року - 76; за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року - 744; за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 144; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року - 3 420 грн.; з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року - 30 000 грн.; з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 6 000 грн.
Відповідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 128/ОС -22 від 16 червня 2022 року «Про перерахунок додаткової винагороди» внесені зміни до наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 104/ОС -22 від 25 травня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» в частині фактичної кількості годин несення служби та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року - 98; за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року -620; за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 120; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року ~ 4 375 грн.; з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року - 25 000 грн.; з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 5 000 грн.
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 148/ОС -22 від 04 липня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 26.04.2022 року по 30.06.2022 року та додатків, за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року - 33; за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року - 127; за період з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року - 147; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати за період з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року (червень) - 6 125, 49 грн.; за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року (квітень) - 1 375, 11 грн., (травень) - 5 120,64 грн.; перерахунок з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року (наказ №128 від 16.06.2022 року) - 5 045, 00 грн., до виплати 7 576,24 грн.
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 183/ОС -22 від 15 серпня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 0.1.07.2022 року по 31.07.2022 року - 113; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати 4 488,10 грн. (всього: 4 556,45 грн.).
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 215/ОС -22 від 26 вересня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року - 160; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати 6 354, 84 грн. (всього: 7 612,90 грн.).
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду зазначивши, що в період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року мав право на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 30 000 грн. щомісячно, а саме: за березень 2022 року - 30 000 грн.; за квітень 2022 року - 30 000 грн.; за травень 2022 року - 30 000 грн. та за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, у зв'язку з чим звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на порушення позивачем строків звернення до суду у відповідності до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що позивачу всі нарахування державною установою були зроблені на особисту банківську картку, тобто з моменту транзакції за відпрацьований період з 24.02.2022 року, ОСОБА_1 , було відомо стосовно недоотримання додаткової винагороди зазначеної у позові. Також вказує, що судом неправомірно не взято до уваги той факт, що виплата додаткової винагороди Позивачу бюджетною установою, якою являється державна установа «Диканівська виправна колонія (№12)», у розмірі 30000 грн. в місяць, а не пропорційно фактичному часу несенню служби, повинна мати певні кошторисні асигнування в межах виділеного фінансування. Також зазначає, що судовому рішенні не взято до уваги, що розрахунок винагороди за час роботи зроблений позивачем, взятий без урахування кількості днів у місяці та фактично відпрацьованих годин. Вказує, що аналогічний механізм розрахунку додаткової винагороди у спірний період міститься в листі Міністерства юстиції України № 38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022 року.
Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання позивачем строків звернення до суду, визначених ч. 5 ст. 122 КАС України, із урахуванням ст. 233 КЗпП України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 р. № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1, 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р. № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, главу XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України доповнено пунктом такого змісту:
" 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, лише з 01.07.2023 встановлені законодавчо обмеження щодо застосування строків, визначених ч. 2 ст. 233 КЗпП України, а тому доводи заявника апеляційної скарги про пропуск позивачем строків звернення до суду є помилковими.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” (далі Закон № 2713-IV).
Відповідно до частини 4 статті 21 Закону № 2713-IV, особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.
Згідно з частиною 2 статті 23 Закону № 2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію”, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 23 Закону № 2713-IV).
З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 року наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5).
Згідно з пунктом 3 вказаного порядку, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наразі продовжує свою дію.
Приписами п.п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (в первісній редакції) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 року до пункту 1 Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац 1 пункту 1 після слів “та поліцейським” доповнено словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 року передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка” затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка” згідно з додатком, до якого включено, серед інших, і Харківську область.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 року до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка” замінити словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”; після слова “щомісячно” доповнити словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)”.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 року встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022 року.
Тобто, з 01.06.2022 року право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. залишилось лише у тих співробітників, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Водночас, з урахуванням змін до постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07 липня 2022 р. № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі “до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”.
Проте, в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що відмінність нормативного регулювання виплати додаткової винагороди в контексті спірних правовідносин в цілому полягає у порядку її обрахунку.
Зокрема, постанова КМУ № 168 без врахуванням змін, внесених Постановою КМУ № 754 та № 793 передбачала нарахування та виплату додаткової винагороди у фіксованому розмірі незалежно від кількості відпрацьованого часу.
Натомість, після внесення відповідних змін, така винагорода мала виплачуватися з урахуванням кількості відпрацьованого часу.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач до 13.03.2023 року проходив службу в Державній установі “Диканівська виправна колонія (№ 12)”, яка розташована в Харківській області.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка”, Харківська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
Таким чином, у період з 24.02.2022 року позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою № 168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Харківська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
Відповідачем не заперечується право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, натомість спірним є розмір такої виплати.
Так, матеріалами справи підтверджено та сторонами по справі не заперечується той факт, що позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода, у наступних розмірах.
Відповідно довідки про нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 р. по 30.09.2022 р. № 1/9-33-23/С-13 від 01.05.2023 року зазначені наступні виплати додаткової винагороди: травень 2022 р. - до виплати 38828,70 гривень; серпень 2022 р. - до виплат 7470,77 гривень; вересень 2022 р. -до виплати 4488,10 гривень; жовтень 2022 р. - до виплати 6354,84 гривень.
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 104/ОС -22 від 25 травня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року та додатків, за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року - 76; за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року - 744; за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 144; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року - 3 420 грн.; з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року - 30 000 грн.; з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 6 000 грн.
Відповідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 128/ОС -22 від 16 червня 2022 року «Про перерахунок додаткової винагороди» внесені зміни до наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 104/ОС -22 від 25 травня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» в частині фактичної кількості годин несення служби та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року - 98; за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року -620; за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 120; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року - 4 375 грн.; з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року - 25 000 грн.; з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 5 000 грн.
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 148/ОС -22 від 04 липня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 26.04.2022 року по 30.06.2022 року та додатків, за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року - 33; за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року - 127; за період з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року - 147; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати за період з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року (червень) - 6 125, 49 грн.; за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року (квітень) - 1 375, 11 грн., (травень) - 5 120,64 грн.; перерахунок з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року (наказ №128 від 16.06.2022 року) - 5 045, 00 грн., до виплати 7 576,24 грн.
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 183/ОС -22 від 15 серпня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 0.1.07.2022 року по 31.07.2022 року - 113; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати 4 488,10 грн. (всього: 4 556,45 грн.).
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 215/ОС -22 від 26 вересня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року - 160; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати 6354, 84 грн. (всього: 7612,90 грн.).
Що стосується розміру додаткової винагороди, яка мала виплачуватися позивачу у спірний період, слід зазначити таке.
Як вже зазначалося, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року (в первісній редакції), розмір додаткової винагороди з огляду на статус позивача та особливості проходження служби був фіксованим та становив 30000 грн. щомісячно.
Поряд з цим та з урахуванням внесених змін Постановою КМУ № 754, розмір винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби мав виплачуватися пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
При цьому, суд враховує, що нарахування та виплата додаткової винагороди з урахуванням внесених змін Постановою № 754 пропорційно відпрацьованому часу мало би відбуватися з 01.06.2022 року, оскільки саме з цієї дати постанова підлягала застосуванню.
Суд відхиляє доводи апелянта, що у цьому випадку Постанова КМУ № 168 має бути застосована з урахуванням положень Постанови КМУ № 793, яка відповідно до пункту 2 підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року, оскільки це суперечить конституційним приписам, а саме статті 22 та 58 Конституції України.
Відповідно до вимог частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що застосування у цьому випадку механізму нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу за спірний період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, виходячи з пропорційно відпрацьованого часу призведе до порушення принципу правової визначеності та погіршить правове становище позивача, оскільки у такому разі фактично розмір спірної винагороди буде суттєво зменшено, що фактично не оспорюється відповідачем.
За своєю правовою природою додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168 є певною мірою стимулюючою виплатою для визначеної категорії осіб в особливий період, оскільки на таких осіб додатково (окрім основних обов'язків) покладаються й ті, що пов'язані із необхідністю захисту суверенності України в межах наявних повноважень, а відтак її розмір має бути чітким та передбачуваним.
Неодноразові зміни, що вносилися до постанови КМУ № 168, зокрема в частині визначення обрахунку виплати додаткової винагороди та передбачення можливості застосування нового механізму розрахунку до правовідносин, які склалися до внесення таких змін, що у тому числі призводить до обмеження розміру винагороди, суперечать сталості правового регулювання правовідносин та не узгоджується з принципами правової держави та правової визначеності.
Таким чином, з урахуванням наявного правового регулювання та встановлених обставин, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що позивач повинен був отримувати щомісячну додаткову виплату в розмірі 30000, 00 грн. у період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, що в межах спірних правовідносин відповідачем не було дотримано, виплату в такому розмірі не було здійснено.
Посилання апелянта на лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 № 38144/16.3.2/32-22 суд відхиляє та зазначає, що надані роз'яснення, які містяться в листі, не є нормою права та мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова № 168 у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.
Що стосується вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум та зобов'язання державної установи “Диканівська виправна колонія (№ 12) здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманої додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно довідки про нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу за період з 24.02.2022 р. по 30.09.2022 р. № 1/9-33-23/С-13 від 01.05.2023 року та довідки про нарахування та виплату грошового забезпечення та інших додаткових виплат старшого сержанта внутрішньої служби командира відділення - водія відомчої пожежної охорони державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» Степанова Є.В. за період з 01.03.2021 р. по 13.03.2023 р. № 1/9-34-23/С-13 від 01.05.2023 року нараховувалась виплата додаткової винагороди, а саме: за серпень 2022 р. - до виплати 7470,77 гривень; за вересень 2022 р. - до виплати 4488,10 гривень; за жовтень 2022 р. - до виплати 6354,84 гривень.
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 148/ОС -22 від 04 липня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 26.04.2022 року по 30.06.2022 року та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року - 147; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати за період з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року (червень) - 6125,49 грн.
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№ 12)» № 183/ОС -22 від 15 серпня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року - 113; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати 4488,10 грн. (всього: 4556,45 грн.).
Згідно наказу державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» № 215/ОС -22 від, 26 вересня 2022 року «Про надання додаткової винагороди» за період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року та додатків за позивачем обліковано фактичну кількість годин несення служби за період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року - 160; розмір нарахування додаткової винагороди до виплати 6354,84 грн. (всього: 7612,90 грн.).
Враховуючи розрахункові відомості за довідкою № 1/9-34-23/С-13 від 01.05.2023 року додаткова винагорода у розмірі 7576,24 грн. обліковується лише за серпень 2022 року, а додаткова винагорода за червень та липень 2022 року не нараховувалась та не виплачувалась взагалі.
Згідно з довідкою № 1/9-34-23/С-13 від 01.05.2023 року додаткова винагорода у розмірі 4556,45 грн. обліковується за вересень 2022 року, 6454,61 грн. обліковується за жовтень 2022 року та зафіксовано відпрацьовано людино-дні, а не кількість відпрацьованих годин.
Крім того, за розрахунковими відомостями за довідками № 1/9-33-23/С-13 від 01.05.2023 року та № 1/9-34-23/С-13 від 01.05.2023 року додаткова винагорода за червень та липень 2022 року не обліковується.
Враховуючи зазначене вище, розмір додаткової винагороди за період: червень та липень 2022 року визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби по 18.10.2022 року, а саме відповідно вимог постанови КМУ № 168 зі змінами внесеними постановою № 754 від 01.07.2022 року яка набрала чинності 08.07.2022 року та застосовується з 01.06.2022 року, винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Отже, розрахунок винагороди за час роботи розраховується наступним чином: 30 днів (місяць) X 24 годин (доба) = 720 годин; 30000 грн./720 годин = 41,66 грн./годину.
Тобто, 41,66 грн. - середній розрахунок години праці виходячи з загального терміну чергувань за виплатою 30000 грн., згідно постанови КМУ № 168 зі змінами.
Як було встановлено судом першої інстанції, за місяць позивачем здійснено 8 чергувань, у зв'язку з чим, розрахунок додаткової винагороди за одне чергування розраховується наступним чином: 24 годин х 41,66 грн./година = 999,84 грн. за добу; 8 чергувань/місяць х 999,84 грн. = 7998,72 грн. на місяць.
Отже, за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року розрахунок додаткової винагороди є наступним: за червень 2022 року - 7998,72 грн.; за липень 2022 року - 7998,72 грн.; за серпень 2022 року - 7998,72 грн.; за вересень 2022 року - 7998,72 грн.; за жовтень 2022 року - 3999,36 грн. Разом: 35994,24 грн.
Враховуючи розрахункові відомості за довідкою №1/9-34-23/С-13 від 01.05.2023 року додаткова винагорода у розмірі 7576,24 грн. обліковується за серпень 2022 року (виплачено - 7470,77 грн.), 4556,45 грн. за вересень 2022 року (виплачено - 4488,10 грн.), 6454,61 грн. за жовтень 2022 року (виплачено - 6354,84 грн.).
Враховуючи наведене, недоотримана сума додаткової винагороди за період з 01.06.2022 року по 18.10.2022 року складає: 35994,24 - 7470,77 грн. - 4488,10 грн. - 6354,84 грн. = 17680,53 грн.
Також колегія суддів зазначає, що постановою КМУ № 1146 від 08.10.2022 року, яка набрала чинності 18.10.2022 року та застосовується з 01.09.2022 року, внесено такі зміни до пункту 1 постанови КМУ № 168: в абзаці першому: слова "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)" та " (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)" виключити; доповнити абзац реченням такого змісту: "Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення "здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах".
При цьому, п. 2 постанови № 1146 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 вересня 2022 року.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 52 Закону України " Про Кабінет Міністрів України " є неможливим застосування внесених постановою № 1146 змін з 01.09.2022 р., і оскільки офіційне опублікування вказаної постанови відбулося 18.10.2022 року, саме з 18.10.2022 року позивач втратив право на отримання додаткової винагороди передбаченою постановою КМУ № 168.
Враховуючи наведені вище обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Диканівська виправна колонія (№ 12)" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року по справі № 520/12179/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк З.Г. Подобайло