19 лютого 2024 р. Справа № 520/4393/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А.) від 13.11.2023 року по справі № 520/4393/23
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України з приводу ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 07.04.2016;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 07.04.2016;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з приводу не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 31.12.2016;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 31.12.2016;
- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з приводу нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, за виключенням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 14.08.1996 по 06.11.2015, з 07.11.2015 по 07.04.2016 проходив службу в ОВС управління соціального захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, а з 08.04.2016 по 31.12.2016 він проходив службу на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Полтавській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Позивач вказує, що йому протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період роботи в органах внутрішніх справ з 07.11.2015 по 07.04.2016 та за період роботи в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України з 08.04.2016 по 31.12.2016. При цьому позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому має бути виплачена йому відповідачами. Крім того, позивач зазначає, що йому була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, однак без урахування індексації, що позивач також вважає протиправним. Вважаючи протиправною вказану бездіяльність відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 07.04.2016.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 07.04.2016.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 31.12.2016.
Зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 08.04.2016 по 31.12.2016.
Визнано протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.
Зазначив, що фінансування та виплата індексації грошового забезпечення проводиться лише після набрання чинності постанови Кабінету України від 18.10.2017 №782 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою було внесено зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а саме доповнено перелік осіб, доходи яких індексуються відповідно до цього Порядку (доповнено фразою «грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби»). До моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 у Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не було підстав здійснювати нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки Порядок проведення індексації грошових доходів населення у пункті 2 не містив грошового забезпечення поліцейських, як грошового доходу, який не має разового характеру та який підлягає індексації. Щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення вказує, що конкретний і вичерпний перелік складових грошового забезпечення поліцейських, з яких здійснюється розрахунок допомоги при звільненні, врегульовані наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260. Так, згідно з пунктом 6 розділу VI Наказу № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Тобто, індексація не входить до складу грошового забезпечення та не є одним із видів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а її відсутність в вичерпному переліку складових для обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні свідчить про те, що індексація не повинна враховуватися при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським. Отже, у відповідача були відсутні підстави для включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача індексації грошового забезпечення, яка не входить до встановленого законодавством переліку складових грошового забезпечення поліцейських, та не віднесена до складових при нарахуванні одноразової грошової допомоги внаслідок звільнення зі служби.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити ї без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлялись.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач з 14.08.1996 по 06.11.2015 проходив службу у ГУ МВС в Харківській області.
Наказом ГУ МВС в Харківській області від 06.11.2015 №607 о/с позивача з 06.11.2015 звільнено з органів внутрішніх справ.
07.11.2015 наказом голови Національної поліції України №170 о/с від 11.11.2015 позивача було прийнято на службу до Національної поліції України та призначено на посаду старшого оперуповноваженого в органах внутрішніх справ управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України на якій позивач перебував до 07.04.2016.
У період з 08.04.2016 по 31.12.2016 позивач проходив службу на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Полтавській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 224 о/с від 30.12.2016 позивача з 31.12.2016 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Під час проходження служби в органах внутрішніх справ Управління соціального захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 07.04.2016.
Також, під час проходження служби в Управлінні внутрішньої безпеки в Полтавській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період за період з 08.11.2016 по 31.12.2016.
Також, позивачу після звільнення зі служби була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, однак без урахування індексації грошового забезпечення.
Вважаючи таку бездіяльність відповідачів щодо невиплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.12.2016, а тому не здійснивши нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення відповідачі допустили протиправну бездіяльність. Також, враховуючи наявність права на отримання індексації грошового забезпечення, позивачу протиправно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.
Стосовно позовних вимог щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон №580-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №580 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону №580 визначено завдання поліції, до яких віднесено надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 580 поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Приписами ст.2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За правилами пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
При цьому, статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення.
В подальшому до Порядку №1078 внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що індексація грошового забезпечення поліцейських повинна здійснюватися лише після 18 жовтня 2017 року, тобто з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України №782, є безпідставними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Окрім того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Таким чином, позивач має право на проведення індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.12.2016.
Висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, наведеним у постанові від 16.07.2020 року у справі № 2140/1763/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у порушення вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 відповідачі допустили протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 31.12.2016 (Ліквідаційна комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 07.11.2015 по 07.04.2016; Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України з 08.04.2016 по 31.12.2016).
Колегія суддів зазначає, що посилання апеляційної скарги в обґрунтування відмови у задоволенні вимог позову в наведеній вище частині, є необґрунтованими.
Стосовно задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів вказує на таке.
Відповідно до статті 94 Закону України № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Абзацом другим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі за текстом Порядок №393) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (зі змінами та в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Наказ № 260).
За правилами пункту 3 розділу І Наказу № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 23 розділу І Наказу № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому, до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Як установлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не було враховано індексацію грошового забезпечення.
З огляду на те, що статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктом 10 Порядку № 393 визначено, що розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейського здійснюється на підставі розміру місячного грошового забезпечення, для правильного вирішення спору необхідно встановити чи входить індексація заробітної плати до місячного грошового забезпечення поліцейського.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що індексація грошового забезпечення, у тому числі поліцейських, є однією з основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів і нормативно-правових актів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017 ІІІ від 05.10.2000, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу як для розрахунку пенсії за вислугу років, так і для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби призвело б до застосування для визначення розміру пенсії та одноразової грошової допомоги знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19 та від 30.04.2021 у справі № 620/561/20.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення поліцейських.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських.
Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 30.09.2019 у справі № 750/9785/16-а, від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки індексація грошового забезпечення позивача входить до складу грошового забезпечення, а тому мала бути врахована відповідачем при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що останнім протиправно не було зроблено.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довели належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є зобов'язання відповідача відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 07.11.2015 по 07.04.2016; Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України з 08.04.2016 по 31.12.2016), а також зобов'язання Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/4393/23 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк З.Г. Подобайло