Справа № 560/19976/23
іменем України
19 лютого 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішень неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
I. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:
- визнати неправомірними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.07.2023 року №222650006158 про внесення змін до рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 від 09.01.2023 року №ПС 222650006158 та від 13.10.2023 року №222650006158 про внесення змін до рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2023 року №ПС 222650006158 якими відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відновити нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення про призначення пенсії від 09.01.2023 року №ПС 22650006158 починаючи від дати їх припинення - 01 червня 2023 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.07.2023 та від 13.10.2023 щодо відмови у призначенні пенсії за віком через не зарахування періодів роботи з 03.01.1992 по 22.03.1996 згідно із записами трудової книжки. Вказує, що припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не може слугувати підставою для скасування призначеної пенсії за віком, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивачки, що мали місце в час дії вказаної Угоди. Зазначає, що на дату призначення пенсії, а саме з 30.12.2022 Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року діяла, а її припинення не може слугувати підставою для порушення прав на соціальне та пенсійне забезпечення як громадянки України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що при перевірці правильності призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено, що до страхового стажу безпідставно враховано період роботи на території росії з 03.01.1992 по 22.03.1996 в Петрокамінському районному споживчому товаристві. В результаті перерахунку страховий стаж склав 28 років 10 місяців 6 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Рішенням від 18.07.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. 13.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області винесено рішення про внесення змін до рішення про відмову в призначенні пенсії від 18.07.2023.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не подало у встановлений ухвалою суду строк відзив на позовну заяву.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року відкрито провадження у цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 та інформацію стосовно періодів призначення та припинення виплати пенсії за віком (з якої дати виплачувалась та якою датою припинено виплату та відповідно усі рішення якими було призначено та припинено виплату пенсії, зокрема і рішення від 09.01.2023).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просило розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
09.01.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.01.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 20.12.2022 з урахуванням страхового стажу 31 рік 07 місяців 24 дні.
В подальшому при перевірці правильності призначення пенсії ОСОБА_1 , оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року згідно листа Мінсоцполітики №411/0-23/54 від 12.01.2023, відповідачем встановлено, що до страхового стажу безпідставно враховано період роботи на території росії з 03.01.1992 по 22.03.1996 в Петрокамінському районному споживчому товаристві.
Рішенням від 18.07.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
13.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області винесено рішення про внесення змін до рішення про відмову в призначенні пенсії від 18.07.2023.
Позивачка, вважаючи порушеним її право на пенсійне забезпечення, звернулася з цим позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Зі змісту трудової книжки позивачки від 30.03.1981 встановлено, що остання містить належним чином внесені записи щодо спірних періодів роботи позивачки (записи № 12, 13 та 14).
Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці належить трудова книжка від 30.03.1981, яка надавалась останньою відповідачу для розгляду питання про врахування до стажу періодів роботи в Російській Федерації. Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивачки у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи/служби позивачки до її страхового стажу.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивачки, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачкою трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивачки на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії, № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Суд ухвалою від 05.02.2024 витребовував у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 та інформацію стосовно періодів призначення та припинення виплати пенсії за віком (з якої дати виплачувалась та якою датою припинено виплату та відповідно усі рішення якими було призначено та припинено виплату пенсії, зокрема і рішення від 09.01.2023).
Однак, від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до суду жодних документів не надходило.
Згідно із п. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
З урахуванням зазначеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.07.2023 №222650006158 про внесення змін до рішення про призначення пенсії від 09.01.2023 №ПС222650006158 ОСОБА_1 та від 13.10.2023 №222650006158 про внесення змін до рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2023 №ПС222650006158 ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення про призначення пенсії за віком з 30.12.2022, з дати припинення виплати - 01 червня 2023 року.
За нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.07.2023 №222650006158 про внесення змін до рішення про призначення пенсії від 09.01.2023 №ПС222650006158 ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.10.2023 №222650006158 про внесення змін до рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2023 №ПС222650006158 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення про призначення пенсії за віком з 30.12.2022, з дати припинення виплати - 01 червня 2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська обл., Сумський р-н,40009 , код ЄДРПОУ - 21108013)
Головуюча суддя Д.Д. Гнап