19 лютого 2024 року Справа № 480/11879/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/11879/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, і просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.04.2023 №64-РС в частині, що стосується ОСОБА_1 , а саме: відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» старшому сержанту ОСОБА_1 , колишньому командиру стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, який перебуває у розпорядженні командира 58 окремої мотопіхотної бригади, призупинити військову службу з 10 серпня 2022 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2023 №204 в частині, що стосується ОСОБА_1 , а саме: нижчепойменований особовий склад, який самовільно залишив частину 27 липня 2022 року, увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №64-РС від 27 квітня 2023 року, призупинити строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключити зі всіх видів забезпечення з 10 серпня 2022 року старшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скасувати наказ від 27.04.2023 №64-РС та наказ від 16.07.2023 №204, з метою продовження проходження військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, здійснити продовольче та речове забезпечення ОСОБА_1 та інші види забезпечення у повному обсязі за час призупинення військової служби, згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за весь період призупинення військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату додаткової винагороди, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані накази, якими військова служба позивача призупинена та знято його з усіх видів забезпечення з 10.08.2022, прийняті відповідачем не дивлячись на те, що військовій частині НОМЕР_1 було відомо про причини відсутності позивача, у зв'язку з лікуванням, однак відповідач розцінив такі дії як самовільне залишення військової частини. Також звертає увагу суду на те, що спірні накази прийнято до проведення службового розслідування з приводу можливого самовільного залишення позивачем поля бою та військової частини, а тому вважає оскаржувані накази протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 30.11.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/11879/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що при проведенні службового розслідування та прийнятті спірних наказів діяв у межах та на підставі діючого законодавства. Відповідачем, під час службового розслідування, правомірно доведено факт самовільного залишення військової частини, були надані рапорти та пояснення, якими підтверджується даний факт. Відтак, вважає позовні вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 08.05.2022, призначений на посаду командира відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, звання старший сержант.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2022 № 828 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця служби 27.07.2022, в районі відповідальності військової частини НОМЕР_2 , 86 військовослужбовцями, у тому числі і позивачем, стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.с.142 зворотній бік -145).
Актом службового розслідування від 05.08.2022 запропоновано, за порушення статтей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України 86 військовослужбовців, у тому числі і ОСОБА_1 , 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у відповідності до статті 55 та пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення « ОСОБА_2 » (а.с.134-142), яке у подальшому реалізоване в наказі від 05.08.2022 №723 «Про результати службового розслідування» (а.с.132-133).
28.07.2022 відповідачем подано повідомлення про вчинення, в тому числі позивачем, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 429 Кримінального кодексу України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.08.2022 внесено до ЄРДР повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 429 Кримінального кодексу України, зокрема відносно позивача, а також відкрито кримінальне провадження.
Вказані обставини соронами не заперечуються.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.04.2023 №64- РС позивачу призупинено військову службу з 10.08.2022 (а.с.54).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2023 №204 позивачу з 10.08.2022 призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення. Направлено облікові документи до Роменського РТЦК та СП Сумської області (а.с.49-50).
Не погоджуючись з вказаними наказами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним наказам, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Так, указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі- Положення).
Згідно п. 144-1 Положення, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Отже, враховуючи наведені вище положення, cуд доходить наступних висновків:
- військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишають військову частину або місце служби, дезертирують із Збройних Сил України або добровільно здаються в полон, призупиняється з дня, коли відомості про самовільне залишення військової частини, дезертирство або здачу в полон внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це стає можливим на підставі заяви та повідомлення командира (начальника) військової частини про скоєння кримінального правопорушення військовослужбовцем;
- військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад і вважаються особами, які не виконують обов язків військової служби. У цей період контракт про проходження військової служби, а також виплати та забезпечення (грошове, продовольче, речове тощо) для таких військовослужбовців призупиняються;
- час призупинення військової служби не зараховується до строку військової служби, виплати у військовому званні та до виплати років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії;
- військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не мають права на пільги та соціальні гарантії, які передбачені законодавством для військовослужбовців.
Тобто, у випадку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, з метою встановлення вини такого військовослужбовця, а також уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню таких дій, відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, має бути проведено службове розслідування.
З матеріалів справи судом встановлено, що факт самовільного залишення позивачем підрозділу військової частини НОМЕР_1 був встановлений під час проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2022 № 828 і наказом від 05.08.2022 №723 «Про результати службового розслідування» за самовільне залишення місця служби 27.07.2022 в районі відповідальності військової частини НОМЕР_2 до 86 військовослужбовців 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у тому числі і позивача,притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення " ОСОБА_2 ".
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо оскарження вищевказаних наказів позивачем, і докази протилежного не надані позивачем чи його представником.
Наказ 27.07.2022 № 828 і наказ від 05.08.2022 №723 «Про результати службового розслідування» не є предметом розгляду у даній справі, а тому судом не надається оцінка обставинам щодо самовільного залишення позивачем підрозділу військової частини НОМЕР_1 , встановленого за результатами проведення службового розсліжування та підстави прийняття наказу від 05.08.2022 №723.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних у даній справі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.04.2023 №64-РС (в частині, що стосується ОСОБА_1 ) та від 16.07.2023 №204 (в частині, що стосується ОСОБА_1 ) є витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.08.2022 №42022052100000885, згідно якого внесено до ЄРДР повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 429 Кримінального кодексу України, зокрема відносно позивача, а також відкрито кримінальне провадження.
Суд звертає увагу, що частина 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» містить імперативне положення про те, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Тобто, вказані положення встановлюють обов'язок для відповідача припинити військову службу військовослужбовця з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і відповідно правові наслідки для військовослужбовців, які порушують вимоги законодавства про військову службу України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені у даній справі обставини та вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.04.2023 №64-РС в частині, що стосується ОСОБА_1 , та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2023 №204 в частині, що стосується ОСОБА_1 , відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування, а також похідні від них позовні вимоги, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька