19 лютого 2024 року м. Рівне №460/28124/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
визнати протиправною діяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати відповідача прийняти рішення про припинення (розірвання) контракту з позивачем та звільнити його з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що він проходить військову службу в Збройних Силах України на підставі контракту. 15.10.2023 він звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Проте відповідач протиправно відмовив у задоволенні рапорту, вказавши про необхідність надати документи, видані уповноваженими органами, що засвідчують необхідність постійного догляду, підтвердженої висновком МСЕК, та про здійснення позивачем такого догляду, підтвердженого відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що висновок ЛКК від 21.08.2023 №71 є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за його дружиною, а тому незвільнення його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 7 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є протиправною поведінкою відповідача, яка порушує його законні права та інтереси.
Ухвалою від 19.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що підстава для звільнення з військової служби має бути підтверджена відповідними документами. Звернув увагу, що документи, подані позивачем разом із рапортом про звільнення з військової служби, підтверджують виключно наявність у дружини позивача - ОСОБА_2 , потреби у постійному сторонньому догляді на підставі медичної довідки ЛКК. Покликаючись до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, та Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189, відповідач вважає, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Відтак, висновок ЛКК, наданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби, не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа. В даному випадку, для підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за своєю дружиною позивач повинен був надати командуванню військової частини НОМЕР_1 висновок медико-соціальної експертної комісії. З огляду на зазначене, подана позивачем довідка ЛКК №71 від 21.08.2023 не може вважатися документом підтверджуючим підставу для його звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.04.2011 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
З 26.08.2021 позивач проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом, зокрема з 02.12.2022 - у ВЧ НОМЕР_1 на посаді гранатометника 2 єгерського відділення 3 єгерського взводу 4 єгерської роти 2 єгерського батальйону, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданим 21.09.2021 Тернопільським ОМТЦКСП.
15.07.2023 Бережанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), актовий запис №67 від 15.07.2023, що підтверджується свідоцтвом від 15.07.2023 серії НОМЕР_3 .
Згідно з матеріалами судової справи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.04.2003 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України у формі ID картки № НОМЕР_4 , виданим 21.01.2022 органом 6130, а також витягом з реєстру територіальної громади від 14.11.2022 №2022/001131004.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 12.04.2022 серії 12 ААВ №669109 ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності з дитинства на період з 24.03.2022 по 01.04.2024. Висновок про умови та характер праці: Може продовжувати навчання.
Згідно з висновком ЛКК Некомерційного підприємства «Микулинецька лікарня» Микулинецької селищної ради від 21.08.2023 №71 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: догляду вдома. Висновок дійсний до 21.08.2024. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
За змістом Довідки ЛКК № 71 від 21.08.2023, виданої Некомерційним підприємством «Микулинецька лікарня» Микулинецької селищної ради, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Суд встановив, що 15.10.2023 ОСОБА_1 звернувся з письмовим рапортом на ім'я командира 4 єгерської роти 2 єгерського батальйону ВЧ НОМЕР_1 та просив клопотати перед вищим командуванням про припинення контракту та звільнення його з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.
До рапорту військовослужбовець долучив: копію довідки МСЕК від 24.03.2022 серії 12 ААВ №669109; довідку ЛКК № 71 від 21.08.2023 про необхідність постійного догляду; висновок ЛК № 71 про наявність порушень та необхідність постійного догляду від 21.08.2023; копію посвідчення від 27.10.2022 серії НОМЕР_5 ; копію ID картки ОСОБА_2 від 21.01.2022 № 007425983; копію картки платника податків ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про шлюб від 15.07.2023 серії НОМЕР_3 ; копію витягу з реєстру територіальної громади від 14.11.2022 №2022/001131004; копію ID картки ОСОБА_1 від 28.02.2020 №004647177; копію картки платника податків ОСОБА_1 ; копію довідки про реєстрацію місця проживання.
Рапорт позивача 15.10.2023 командир 4 єгерської роти 2 єгерського батальйону ВЧ НОМЕР_1 з резолюцією "Клопочу по суті рапорту солдата ПЕТРОВСЬКОГО Миколи" скерував по команді командиру 2 єгерського батальйону ВЧ НОМЕР_1 .
Своєю чергою, командир 2 єгерського батальйону ВЧ НОМЕР_1 з відповідним клопотанням скерував по команді рапорт позивача командиру ВЧ НОМЕР_1 .
Суд встановив, що командир ВЧ НОМЕР_1 розглянув рапорт та додані до нього документи про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та листом від 27.10.2023 № 11683 повідомив військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , що для підтвердження вказаної обставини для звільнення з військової служби необхідно надати документи, видані уповноваженими органами, що засвідчують: необхідність постійного догляду, підтвердженої висновком МСЕК та про здійснення ним такого догляду, підтвердженого у відповідності до вимог чинного законодавства. Також вказано, що у разі подання рапорту по команді разом з документами, що підтверджують підстави для звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства, його клопотання підлягатиме задоволенню.
Вважаючи протиправною поведінку відповідача щодо незвільнення з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд враховує такі релевантні джерела права.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Частиною другою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч.2 ст.15 Закону №2232-XII).
Згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 20 Закону №2232-XII на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов'язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022); з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 12.08.2022 №573/2022); з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 07.11.2022 №757/2022); з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 06.02.2023 №58/2023); з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 01.05.2023 №254/2023); з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 15.10.2023 №451/2023); з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 06.11.2023 №735/2023); з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 05.02.2024 №49/2024).
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, визначені пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII.
Зокрема, відповідно до пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 4);
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абз. 7).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» №413 від 12.06.2013 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Отже при вирішенні цієї справи, враховуючи зміст та підстави позовних вимог, суду належить дати відповіді на питання про: 1) наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини; 2) правомірність/протиправність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.
Як встановлено судом, в рапорті від 15.10.2023 позивач вказав про своє небажання проходити військову службу та просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, яка є особою з інвалідністю ІI групи.
Матеріалами судової справи належно підтверджено, що дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 12.04.2022 серії 12 ААВ №669109 інвалідність ОСОБА_2 встановлена на період з 24.03.2022 по 01.04.2024.
За змістом довідки лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) №71, а також висновку №71 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданих 21.08.2023 Некомерційним підприємством «Микулинецька лікарня» Микулинецької селищної ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує постійного стороннього догляду, рекомендовано догляд вдома.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що вищевказані документи, надані ним відповідачу, належно підтверджують підставу для його звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, з огляду на таке.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
Підпунктом 1 пункту 11 Положення №1317 визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Своєю чергою, згідно з пунктом 3 розділу IІІ Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №731/36353 (далі - Порядок №189), до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
У разі виявлення порушень щодо таких медичних висновків про тимчасову непрацездатність ЛКК виносить на своє засідання питання щодо обґрунтованості формування такого медичного висновку про тимчасову непрацездатність.
Здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності:
період, на який сформовано медичний висновок/-ки;
обґрунтування потреби формування нового медичного висновку в разі продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування;
своєчасність направлення хворого до стаціонару при наявності медичних показань з урахуванням профілю захворювання;
правильність оформлення медичної первинно-облікової документації;
правильність відбору при направленні хворих до санаторно-курортних закладів, реабілітаційних центрів та реабілітаційних відділень санаторно-курортних і спеціалізованих закладів охорони здоров'я;
якість надання медичної допомоги;
якість ефективності спостереження, оздоровлення хворих, які часто та тривало хворіють;
внесення відміток про порушення пацієнтом режиму лікування до медичного висновку про тимчасову непрацездатність;
роботу лікуючого лікаря з вивчення і профілактики захворюваності та інвалідності;
5) надає керівнику суб'єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу II цього Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладання дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи;
6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку №189 ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Аналіз вищевказаних нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК дає підстави для висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В свою чергу необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 30.09.2019 у справі №814/76/16.
З огляду викладене, поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок ЛКК від 21.08.2023 №71 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий Некомерційним підприємством «Микулинецька лікарня» Микулинецької селищної ради, не є належним підтверджуючим документом, який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною позивача, якій на час видачі такого висновку виповнилося 20 років.
В даному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за хворою дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, позивач мав долучити до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами висновок МСЕК. Такий висновок позивач не долучив ні до рапорту, ні до матеріалів цієї судової справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності висновку МСЕК, надані військовослужбовцем документи не підтверджують підстав для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а саме: через необхідність постійного догляду за хворою дружиною.
З огляду на наведене, доводи представника позивача про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання "яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду" та "який орган має видавати цей документ" суд вважає недоречними, оскільки норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, а положення Постанови №413 конкретизують суб'єкт, який видає медичний висновок, у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду.
Також суд вважає безпідставним покликання представника позивача на наказ МОЗ України від 31.07.2013 № 667, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 р. за № 1666/24198 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання", позаяк, враховуючи наявні у справі відомості щодо стану здоров'я дружини позивача, такий нормативно-правовий акт не є релевантним до обставин справи, що розглядається.
Оскільки позивач як військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, не долучив до рапорту від 15.10.2023 належного документа, що підтверджує необхідність догляду за хворою дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, то його право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ відповідачем за результатами розгляду рапорту та наданих документів не було порушене.
Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, передумовою для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19 лютого 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Суддя Н.О. Дорошенко