Справа № 646/4809/21 Номер провадження 22-ц/814/335/24Головуючий у 1-й інстанції Москаленко В.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
13 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Боженко Ганни Валеріївни
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 березня 2023 року,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому остаточно визначившись з позовними вимогами, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 16.03.2017 по 17.07.2017 в розмірі 15420,80 грн., компенсацію за 45 днів відпустки в розмірі 6410,40 грн., одноразову грошову допомогу у розмірі 4474,80 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 18.07.2021 в розмірі 216960 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати станом на 18.07.2021 в розмірі 8450,60 грн.
В обґрунтування позову вказувала, що зазначила, що з 03.01.1981 до 17.07.2017 працювала на станції Кушмацький Донецької залізниці на різних посадах. З 01.01.2014 станція Кушмацький Дебальцевської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства «Донецька залізниця» підпорядкована відокремленому підрозділу станція Дебальцеве Державного підприємства «Донецька залізниця». Підприємство за цей час зазнало декілька реорганізацій .З 08.07.2016 відокремлений підрозділ станція Дебальцеве Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Станція Дебальцеве» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
З 17.07.2017 вона звільнена в зв'язку зі скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України згідно наказу № 7028/ДН-ОС від 10.07.2017, яким також встановлено виплатити їй грошову допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку та компенсацію за 45 днів відпустки.
З березня 2017 відповідачем було допущено затримку виплати їй заробітної плати. Заробітна плата за першу половину березня 2017 (за період з 01.03.2017 по 15.03.2017) була виплачена 14.07.2017.
В день звільнення розрахунок з нею проведено не було компенсація за 45 днів відпустки та виплата одноразової грошової допомоги у розмірі одного середнього місячного заробітку виплачені не були.
Таким чином, у відповідача перед нею утворилась заборгованість по заробітній платі за період з 16.03.2017 по 17.07.2017, заборгованість за невиплачену компенсацію за 45 днів відпустки та одноразову грошову допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку, які не виплачені і на цей час.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 27 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що невиконання відповідачем обов'язків передбачених ст. ст. 47, 83, 115 та 116 КЗпП України відбулось не з вини АТ «Українська залізниця», а було викликано обставинами непереборної сили, які встановлені висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, тому підстав для задоволення позову немає.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Боженко Г.П., прохала скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що висновки суду першої інстанції про недоведеність розміру заробітної плати, заявленої до стягнення є безпідставними, оскільки розрахунок вихідної допомоги та компенсації за 45 днів відпустки здійснено на підставі наданої відповідачем Довідки-розрахунку оплати середньої зарплати № 1279/3 від 12.11.2021 року та Порядку №100.
Вказувала, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, на який послався суд першої інстанції, не є доказом в розумінні ЦПК України, який без посилань на обставини, що стосуються саме позивача знімає вину з АТ «Укрзалізниця» у невиконанні зобов'язань передбачених КЗпП України щодо дотримання трудових гарантій при звільненні конкретно позивача.
Сертифікат про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України відповідачем до матеріалів справи не надавався.
Зазначала, що дія форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Відповідно до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19 дія форс-мажорних обставин не звільняє роботодавця від нарахування та виплати заробітної плати (в тому числі інших виплат, що мали бути виплачені позивачу при звільненні).
Посилалась на те, що відповідач мав можливість станом на день звільнення розрахувати середньоденну та середньомісячну зарплати позивача відповідно до Порядку № 100 та відповідно зробити нарахування заробітної плати за час простою, провести розрахунок допомоги при звільненні та компенсації за 45 днів невикористаної відпустки, і вищевказані форс-мажорні обставини не заважали відповідачу провести такі розрахунки.
Вважає, що в даній справі також наявні підстави для застосування ст. 117 КЗпП України (вина відповідача є доведеною) та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дійшла наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що з січня 1981 року по липень 2017 року ОСОБА_1 працювала на ДП «Донецька залізниця» (а.с. 23-28 т. 1).
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ДП «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Згідно наказу АТ «Українська залізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 у складі регіональної філії «Донецька залізниця» утворено Донецьку та Луганську дирекції залізничних перевезень, а також затверджено їхню структуру.
На підставі наказу (розпорядження) регіональної філії «Донецька залізниця» від 17 липня 2017 року № 7028-ДН ОСОБА_1 звільнено з посади комерційного агенту станції Кущмацького виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», у зв'язку із скороченням чисельності працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 21).
Відповідно до копії довідки про доходи від 04.06.2021 № 545/2, позивачу за період з 01.01.2017 по 28.02.2017 нараховано заробітну плату у розмірі 8759,84 грн., яка перерахована на її розрахунковий рахунок у АБ «Експресбанк». За березень 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 1769,62 грн (до видачі 1407,16 грн), яка отримана нею у касі м. Лиман - 14.07.2017. В подальшому заробітна плата не нараховувалась, так як з 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів(розпоряджень) та інше, тому інформація по заробітній платі за період з 16 березня по день звільнення, а також компенсація чи інші належні при звільненні виплати відсутні (а.с.26, 27 -29, 57).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у трудових правовідносинах, які склалися між позивачем та АТ «Українська залізниця» з березня 2017 року, виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких відповідача об'єктивно, з незалежних від нього причин, було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників.
Невиконання відповідачем обов'язків передбачених щодо розрахунку та затримки виплати заробітної плати відбулось не з вини АТ «Українська залізниця», а викликано обставинами непереборної сили.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Тобто заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
У даній справі відсутній належний табель обліку робочого часу, розрахунок заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року, тому неможливо встановити наявність заборгованості із виплати заробітної плати.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав довідку про доходи ОСОБА_1 , з якої вбачається, що за березень 2017 року їй нарахована заробітна плата у розмірі 1769,62 грн. (до видачі - 1407,16 грн), а в подальшому заробітна плата не нараховувалася, а також відомості про виплату грошей № 25 на підтвердження виплати позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року у розмірі 1407,16 грн (а.с. 28, 29).
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, у зв'язку із насильницьким захопленням українських підприємств, розташованих на території окремих районів Донецької та Луганської областей та усвідомленням зростання загроз економічній і енергетичній безпеці України, спровокованих свідомими діями терористів, тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, було припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Вказані обставини, а також втрата зв'язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій, у тому числі, призвело до припинення нарахування заробітної плати працівникам підприємств.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Укрзалізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Як вже зазначалося, у даній справі відсутній табель обліку робочого часу з березня 2017 року по липень 2017 року, тому встановити кількість відпрацьованих позивачем днів неможливо.
Вказані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц.
Згідно зі статтею 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Згідно зі статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у місті Донецьк.
У пункті 7 розділу VI вказаного висновку зазначено, що втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у тому числі, до: трудових книжок працівників, оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно ст.ст.47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
Експертами обґрунтовано та об'єктивно доведено щодо ПАТ «Українська залізниця», зокрема: Регіональна філія «Донецька залізниця», до складу якої входить Донецька дирекція залізничних перевезень та Луганська дирекція залізничних перевезень, якщо невиконання таких обов'язків, спричинено дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: актами тероризму на територіях Донецької та Луганської областей, вчинених незаконними збройними формуваннями, то вина такого підприємства у невиконані обов'язків, передбачених ст. ст. 47, 83, 116 КЗпП України, відсутня.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при звільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, на підставі аналізу обставин, що склалися у господарській діяльності ПАТ «Українська залізниця», зокрема: Регіональна філія «Донецька залізниця», до складу якої входить Донецька дирекція залізничних перевезень та Луганська дирекція залізничних перевезень, при звільнені працівників, є компетентною точкою зору Торгово-промислової палати України, яку сформували залучені до цього на договірних умовах науковці як провідні фахівці у відповідній галузі права, оцінку якої має дати суд при вирішені спору.
Враховуючи викладене, апеляційний погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, у трудових правовідносинах, які склалися між позивачем та АТ «Українська залізниця» з 20 березня 2017 року, виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких відповідача об'єктивно, з незалежних від нього причин, було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боженко Ганни Валеріївни - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16.02.2024.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль