Справа № 554/35/23 Номер провадження 22-ц/814/610/24Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
08 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Процая Володимира Миколайовича про забезпечення позову до подання позовної заяви
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Давиденко Катерини Сергіївни на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 03 січня 2023 року,
У січні 2023 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив накласти арешт шляхом заборони відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31.2 кв.м., житловою площею 17 кв.м., власником якої є ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59519534 від 28.07.2021 12:56:54, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, на підставі договору купівлі-продажу, серія і номер: 1528, виданий 28.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною.
Свої вимоги мотивує тим , що позивач має намір звернутись до суду із позовом до ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вказував, що на даний час існує реальний ризик того, що вказане майно (квартира) в подальшому може бути відчужене, а рішення суду в разі задоволення позову виконати буде неможливо або його виконання буде ускладнене.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 січня 2023 року заяву адвоката Процай Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.
Накладено арешт шляхом заборони відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31.2 кв.м., житловою площею 17 кв.м., власником якої є ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59519534 від 28.07.2021 12:56:54, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, на підставі договору купівлі-продажу, серія і номер: 1528, виданий 28.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, до вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_2 - адвокат Давиденко К.С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що наявність арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 , порушує гарантовані ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року майнові права власника мирно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю на свій розсуд незалежно від волі інших осіб.
Вказувала, що зі змісту заяви про забезпечення позову, підставою для застосування таких видів забезпечення позову є факт наявності спору щодо нерухомого майна та безпосередня можливість відповідачів відчужити майно на користь третіх осіб. При цьому, судом не було встановлено, а заявником не надано доказів в обгрунтування вищезазначеного, зокрема не надано жодного доказу щодо вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження майна та наявності потенційної загрози виконанню рішення суду.
Зазначала, що в заяві про забезпечення позову не зазначено, а судом першої інстанції не досліджено наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у цій заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Посилалась на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції ґрунтується не на фактичних обставинах справи та досліджених судом доказах, а на припущеннях.
Також вказувала, що судом першої інстанції не було надано оцінку обґрунтованості доказів та доводів ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову, не з'ясовано співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінено рівноцінності заходу забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтовано необхідності вжиття такого заходу як накладення арешту на майно, пославшись лише на загальні норми процесуального права та припущення заявника.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Процая Володимира Миколайовича про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд виходив з того, що на даний час існує реальний ризик того, що вказане майно (квартира) в подальшому може бути відчужене, а рішення суду в разі задоволення позову виконати буде неможливо або його виконання буде ускладнене.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, якими, зокрема, є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Подані заявником та досліджені колегією суддів письмові докази свідчать про те, що між ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» та ОСОБА_2 28.07.2021 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, спірна квартира на праві власності належить ОСОБА_2 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно задоволено.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича від 29 січня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер об'єкта в РНВН 11116917.
Враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявника, а саме накладення арешту на спірну квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки безпосередньо пов'язані з суб'єктивними правами позивача на предмет спору.
Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких збирається звертатись ОСОБА_1 .
Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у співмірний до предмету спору процесуальний спосіб, враховуючи, що фактично у власника спірної квартири ОСОБА_2 відсутні об'єктивні перешкоди для відчуження вказаної квартири в будь-який час, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог.
Тобто, на даний час існує достатньо обґрунтоване припущення заявника про реальну можливість у відповідача відчужити квартиру, що заслуговує на увагу при вирішення питання забезпечення позову.
Враховуючи викладене та оцінюючи співмірність заходів забезпечення позову способу цивільного захисту шляхом пред'явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, колегія суддів приходить до висновку про відповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст. 152 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять даних про недотримання судом вимог процесуального права.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в даному випадку накладення арешту на спірне майно - є тимчасовим заходом, пов'язаним з обмеженням суб'єктивних прав відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому виконання судового рішення в разі задоволення позову, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Враховуючи, що при вирішенні судом першої інстанції питання про вжиття заходів забезпечення позову не було допущено порушень норм процесуального права, апеляційна скарга задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Давиденко Катерини Сергіївни - залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 03 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2024 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль