Справа № 761/1639/24
Провадження № 1-кс/761/1760/2024
14 лютого 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 від 31.10.2023 про закриття кримінального провадження №12022100000000678 від 08.09.2022,-
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 від 31.10.2023 про закриття кримінального провадження №12022100000000678 від 08.09.2022.
В обґрунтування скарги зазначено, що 31.10.2023 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12022100000000678 від 08.09.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постанову отримано 29.12.2023. Матеріали кримінального провадження мають суперечливі докази. Так, покази водія ОСОБА_6 постійно змінюються, як і покази самого свідка ОСОБА_7 , однак слідчим не проведено одночасного допиту раніше вже допитаних свідків. Відрізняються фактичні обставини щодо знаходження потерпілого ОСОБА_8 у момент вчинення ДТП на нерегульованому пішохідному переході за наданими показами водія ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 .. Під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 не проведено замірів від коліс велосипеда ОСОБА_8 до "зебри". Слідчий самостійно визначив швидкість руху автомобіля. Жодним доказом не встановлено, в який момент водій ОСОБА_6 почав застосовувати екстрене гальмування, та яка протяжність гальмівного шляху була в автомобіля Тойота на момент вчинення наїзду на велосипедиста ОСОБА_8 , згідно якого можливо було встановлено дійсну швидкість автомобіля під час наближення його до нерегульованого пішохідного переходу. Постанова слідчого не відповідає принципу всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
Представник потерпілого просила постанову слідчого ОСОБА_4 від 31.10.2023 про закриття кримінального провадження, скасувати.
У судовому засіданні представник потерпілого підтримала скаргу в повному обсязі, просила її задовольнити та скасувати постанову про закриття кримінального провадження.
Слідчий у судовому засіданні заперечував щодо задоволенні скарги. Надано письмові заперечення в яких просить відмовити у задоволенні скарги. Заперечення обґрунтовано тим, що враховуючи всі зібрані під час досудового розслідування докази, надаючи їм правову оцінку, встановлено порушення велосипедистом ОСОБА_8 вимог п.п. 1.5, 1.10 "Пішохідний перехід", 6.5 та 6.7 ПДР України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Порушенням водієм ОСОБА_6 п. 12.4 ПДР України не знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідкам вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Слідчий суддя, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги, матеріали наданні слідчим, приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.
Слідчим управління ГУ Національної поліції у м. Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100000000678 від 08.09.2022,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало те, що 07.09.2022 приблизно о 20:00 год. водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем Тойота, номерний знак НОМЕР_1 , скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , внаслідок чого останній від спричинених тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 31.10.2023 кримінальне провадження № 12022100000000678 від 08.09.2022 закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобом збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Під час розгляду скарги слідчий суддя враховує положення ч. 2 ст. 9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, з'ясовується питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Однією із форм закінчення досудового розслідування, виходячи з вимог ч.1 ст. 283 КПК України, є його припинення, шляхом закриття провадження.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Аналіз зазначених норм КПК в їх сукупності, дає підстави зробити висновок, що прийняття рішення про закриття кримінального провадження повинне ґрунтуватися на всебічному та повному з'ясуванні всіх обставин справи, бути вмотивованим і в ньому повинно бути відображено, чому визнано, що подія, про яку повідомлялось заявником не мала місце чи що в ній відсутні ознаки складу злочину, а також наведені конкретні обставини, які виключають провадження по справі.
Зі змісту оскаржуваної постанови та матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування слідчим було: допитано потерпілого ОСОБА_5 ; допитано водія ОСОБА_6 ; допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; здійснено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди; отримано висновки експертів.
На думку слідчого судді, вбачається, що при проведенні досудового розслідування були ретельно перевірені обставини даного провадження, при цьому слідчим були встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, їм надано належну оцінку, досліджено та проаналізовано їх у сукупності, та відповідно до ст. 284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
Слідчим детально проаналізовані усі докази, зроблено необхідні процесуальні дії та зроблено обґрунтований висновок за їх результатами, а тому вищевказані твердження скаржника не можуть слугувати підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження.
При закритті даного провадження, дотримано процесуального порядку винесення постанови, з'ясовано фактичні обставини, які є предметом розслідування саме у даному провадженні, вказана постанова винесена уповноваженою особою, з проведенням усіх необхідних дій для прийняття рішення за фактом можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, на думку слідчого судді, слідчим обґрунтовано встановлені підстави для закриття кримінального провадження, передбачені ст. 284 КПК України.
Керуючись ст. ст.284, 303-307,285-288 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 від 31.10.2023 про закриття кримінального провадження №12022100000000678 від 08.09.2022, - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 16.02.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1