Справа № 761/4371/24
Провадження № 2-з/761/139/2024
07 лютого 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Волошин В.О.
при секретарі: Харечко О.В.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ», про стягнення заборгованості за договором позики, -
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути заборгованість з відповідача за договором позики в сумі 736704,00 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:
-накладення арешту на рухоме майно, а саме: автомобіль марки Nissan, модель Pathfinder, VIN НОМЕР_1 , 2015 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить відповідачу (заставодавцю) та є предметом застави за договором позики;
-заборони відповідачу вчиняти будь-які дії із вищевказаним автомобілем, зокрема вилучати автомобіль у зберігача Державного підприємства «СЕТАМ».
Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що заявник звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу за договором позики №28/01/22 від 28 січня 2022 року. Підставою позову, позивачем визначено те, що відповідач порушив умови договору позики, а саме не виконав грошове зобов'язання, не повернув позивачу отримані грошові кошти згідно графіку повернень грошових коштів, передбаченого договором та станом на 30 січня 2024 року заборгованість відповідача складає 736704,00 грн.
Тому, з метою запобігання вчиненню відповідачем таких дій, як відчуження чи переоформлення автомобіля, що фактично може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задовлення позову, позивач просить суд вжити вищезазначених заходів забезпечення позову.
Під час вивчення матеріалів заяви, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Пунктом 2) ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову'розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Суд приходить до висновку про недоцільність застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, оскільки заявником не надано жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення заяви, з урахуванням того, що вказаний автомобіль вже є предметом застави, та на нього накладено заборону на його відчуження.
.Суд зазначає, що в заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність такого виду забезпечення позову, оскільки доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення заяви з урахуванням розумності, обґрунтованості; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення заяви і предметом заявлених вимог, в тому числі, спроможності заходів, які заявниця просить вжити у порядку забезпечення заяви, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення заяви; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разу невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення заяви не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ», про стягнення заборгованості за договором позики, - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: