Справа №760/3892/24
2-о/760/242/24
про відмову відкритті провадження у справі
19 лютого 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді Зуєвич Л.Л., перевіривши матеріали зави ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_5 ), Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (адреса: 03020, м. Київ, просп.. Повітрофлотський, 41; e-mail: ssd_solor@kyivcity.gov.ua), про встановлення факту виховання та догляду за дитиною,
Рух справи
16.02.2024 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана заява, датована 12.02.2024, за підписом представника заявника - адвоката Пелепецького В.Д., в якій заявник просить суд встановити факт що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 ) без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 самостійно виховує, доглядає та утримує свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , місце проживання якого визначено з батьком.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
В обґрунтування заяви, зокрема, зазначається, що встановлення факту самостійного виховання та догляду ОСОБА_1 та утримання свого малолітнього сина - ОСОБА_3 має суттєве юридичне значення і необхідне для подальшого оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків, вирішення питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною, а також зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації за новим місцем проживання.
Щодо можливості відкриття провадження у справі
Дослідивши матеріли справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд враховує як консультативні роз'яснення, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» де зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, однією з умов встановлення факту в рамках окремого провадження є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.
У постанові Верховного Суду від 13.10.2022 у справі № 755/1938/22 вказано, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення. Встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
В роз'ясненнях, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та догляду за дитиною, зазначає як мету встановлення такого факту подальше оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків, вирішення питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною, а також зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації за новим місцем проживання.
Разом з тим, заявником не зазначено яку допомогу можливо отримувати на дитину при наявності у дитини обох батьків, і яким чином рішення суду про встановлений факт надасть право особі на отримання допомоги, а отже зазначена мета для встановлення факту є необґрунтованою.
Слід зазначити, що за відсутності дозволу одного із батьків на виїзд дитини за кордон, такий спір вирішується судом в позовному провадженні. Рішення в справі окремого провадження про встановлення факту самостійного виховання дитини ніяким чином не підміняє собою дозвіл матері/батька на виїзд дитини за кордон.
Місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини (п. 16 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 07.02.2022 № 265). Зі змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається неможливість отримання / відмова у наданні такого дозволу матір'ю дитини.
При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу: про потребу, перешкоди і, взагалі, звернення заявника до компетентних органів щодо отримання будь-якої допомоги; щодо звернення з питання зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації дитини за новим місцем проживання; та звернення за отриманням дозволу на виїзд/переміщення дитини. Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається спір, здебільшого, в сімейних правовідносинах.
З огляду наведеного, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 258-261, 315, 353-355 ЦПК України, суд
У відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту виховання та догляду за дитиною, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич