Справа № 758/5754/22
15 лютого 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Білоус А.О.,
представника позивачів ОСОБА_1 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онукою шляхом встановлення порядку участі діда та баби у її вихованні, -
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, розгляд якої здійснюється за правилами загального позовного провадження.
14.02.2024 від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшли до суду заяви, в яких вони просять зупинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, вказуючи на те, що вони обоє перебувають на військовій службі у складі Управління державної охорони України - утвореного відповідно до закону військового формування, що переведене на воєнний стан.
Представник позивачів ОСОБА_1 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів, щодо задоволення таких заяв відповідачів заперечив, посилаючись на те, що сам лише факт перебування особи не військовій службі не свідчить про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України. Зокрема, він просить врахувати, що прецедентна практика Верховного Суду, яка склалася з цього приводу на даний час, вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо, а також вказує на те, що самі по собі довідки та накази про перебування сторони на військовій службі, у складі Збройних Сил України не є достатніми для зупинення провадження по справі.
Відповідачі та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Із урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглянути подані відповідачами заяви за їх відсутності.
Заслухавши думку представника позивачів та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із довідки №408 від 13.02.2024, виданої Департаментом кадрового забезпечення Управління державної охорони України на ім'я ОСОБА_4 , остання проходить військову службу за контрактом в Управлінні державної охорони України з 20.10.2020 по теперішній час.
Аналогічну довідку видано тим же Департаментом за №407 від 13.02.2024 на ім'я ОСОБА_5 , у якій зазначено, що він проходить військову службу за контрактом в Управлінні державної охорони України з 30.08.2023 по теперішній час.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Буквальне тлумачення вказаної норми визначає дві умови для зупинення провадження:
1) перебування сторони у складі Збройних Сил України;
2) перебування сторони у складі інших утворених до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Разом із цим, надані відповідачами довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України №407 та №408 від 13.02.2024 не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не підтверджують перебування відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у складі Збройних Сил України або інших утворених до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Як зазначив Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 09.11.2022 у справі 753/19628/17, належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.
Отже, самі по собі довідки та накази про перебування сторони на військовій службі, у складі Збройних Сил України не є достатніми для зупинення провадження по справі.
Прецедентна практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо.
Таким чином, ураховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту перебування відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо залучення їх у зв'язку з проходженням військової служби до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо, суд доходить висновку, що підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України відсутні.
З огляду на наведене, заяви відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зупинення провадження по даній справі задоволенню не підлягають.
При цьому судом також враховується, що згідно з п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20.06.2000).
У постанові Верховного Суду України 07.10.2015 у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 258-261, 353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяв відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зупинення провадження у даній справі відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані одночасно із апеляційною скаргою на рішення суду.
Повний текст ухвали суду складено 19.02.2024.
СуддяОлена КОВБАСЮК