15 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 457/1059/21
провадження № 61-9980св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: відділ містобудування і архітектури при управлінні містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради, Виконавчий комітет Трускавецької міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Трускавецька міська рада, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 11 січня 2022 року у складі судді Грицьківа В. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу містобудування і архітектури при управлінні містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради, Виконавчого комітету Трускавецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Трускавецька міська рада, фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки
18 серпня 2021 року згідно з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року до Трускавецького міського суду Львівської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування і архітектури при управлінні містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради, Виконавчого комітету Трускавецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Трускавецька міська рада, ФОП ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, для розгляду по суті у порядку цивільного судочинства.
11 листопада 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лучків А. В., подала заяву про зміну предмета позову.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживає та є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 . На суміжній земельній ділянці на АДРЕСА_2 розпочато будівництво багатоповерхового 81-го квартирного житлового будинку, замовником якого є Трускавецька міська рада та ФОП ОСОБА_2
20 листопада 2014 року відділ містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради видав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 36-м/у. Надані містобудівні умови та обмеження земельної ділянки не відповідають вимогам чинного законодавства, державним будівельним нормама та правилам, порушують її права як власника суміжного житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Просила визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 20 листопада 2014 року № 36-м/у «Будівництво багатоповерхового 81-го квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , замовники: Трускавецька міська рада, ОСОБА_2 », що видані відділом містобудування і архітектури при управлінні містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради;
визнати поважною причину пропуску строку на оскарження та поновити строк на оскарження декларації про готовність об'єкта до експлуатації (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) від 04 листопада 2015 року № ЛВ 143153072365;
визнати протиправною та скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) від 04 листопада 2015 року № ЛВ 143153072365;
зобов'язати Трускавецьку міську раду та ФОП ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні її житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перебудови, знесення (демонтажу), елементів багатоповерхового 81-го квартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 та приведення багатоповерхового 81-го квартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 відповідно до містобудівної документації «Проект змін до детального плану території в районі АДРЕСА_3 », затвердженої рішенням Трускавецької міської ради від 01 квітня 2014 року № 702 та вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, з обов'язковим дотримання таких вимог:
- гранично допустима висота будівлі на АДРЕСА_2 :
5-7 поверхів, включаючи використання скатного даху для влаштування мансарди;
- відстані від будинку на АДРЕСА_2 до меж червоних ліній (ліній регулювання забудови): АДРЕСА_4 ;
-- мінімальні допустимі відстані від будинку на АДРЕСА_2 до існуючих будинків та споруд: 10 метрів, за погодженням власників цих будинків;
- забезпечення під'їзду пожежних машин до житлового будинку на АДРЕСА_2 зі сторони будинковолодіння на АДРЕСА_1 відповідно до додатку 3.1 протипожежні вимоги п. 2* ДБН "360-92** Планування та забудова міських та сільських поселень".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 11 січня 2022 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні докази щодо фіксації компенетними органами порушень під час розроблення проєкту реконструкції будинку на АДРЕСА_2 .
Багатоповерховий житловий будинок на АДРЕСА_2 введений в експлуатацію 04 листопада 2015 року, власники квартир у встановленому законом порядку оформили право власності на квартири та приміщення у зазначеному будинку, тому заявлені позивачкою вимоги не є співмірними з наслідками, які можуть настати, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лучків А. В., задоволено. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 11 січня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що справа не є малозначною та підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовними вимогами є, зокрема, зобов'язання Трускавецьку міську раду та ФОП ОСОБА_2 , які залучені до участі у справі як треті особи, за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні житловим будинком позивачки шляхом перебудови, знесення (демонтажу) елементів спірного багатоповерхового житлового будинку та визнання протиправною і скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Проте суд першої інстанції не вирішив питання щодо належного складу відповідачів, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 направила поштовим зв'язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 11 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2022 роеку, просила оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що видання оспорюваних містобудівних умов, проєктування та будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 здійснювалось із порушенняи норм чинного законодавства, вимог державних будівельних норм та стандартів, порушує права та інтереси позивачки як власниці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та створює загрозу її життю та здоров'ю.
Суди першої та апеляційної інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, провадження № К/9901/5732/19.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставин справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власницею житлового будинку на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом.
На суміжній земельній ділянці відповідно до інвестиційного договору від 03 листопада 2014 року № 30, укладеного між Трускавецькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 , здійснювалась реконструкція ветхого двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом будівництва багатоквартирного будинку загальною площею 286,5 кв. м.
Згідно з вказаним договором інвестор-забудовник будує багатоквартирний житловий будинок та надає замовнику право власності на 7 житлових квартир для відселення мешканців існуючого ветхого житлового будинку на АДРЕСА_2 . Зазначене будівництво проводилось згідно з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки від 20 листопада 2014 року № 36-м/у, виданими відділом містобудування і архітектури при управлінні містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради та декларації про початок будівельних робіт від 15 грудня 2014 року № ЛВ 083143491080, виданої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.
Відповідно до рішення № 42 міжвідомчої комісії міської державної адміністрації Трускавецької міської Ради народних депутатів Львівської області від 12 жовтня 1993 року будинок АДРЕСА_2 , серед інших, визнано вітхим, таким, що не підлягає капітальному ремонту, тимчасово придатним для проживання після проведення вибіркового ремонту.
Багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_2 введений в експлуатацію 04 листопада 2015 року та власники квартир у кількості 81 особа належно оформили право власності на квартири та приміщення, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно з частиною першою статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом статті 175 ЦПК України викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, провадження № 14-178цс18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, провадження № 61-7479св18).
У постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18 зазначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судового рішення у справі зазнають певних змін. Підставою участі у справі такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в неї у майбутньому права на позов або можливості пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов'язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, провадження № 14-517цс19, належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Отже, визначений позивачем у позовній заяві склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах з метою ефективного захисту порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що стала підставою для оформлення замовником будівництва права власності на об'єкт нерухомого майна, вплине на права й обов'язки цього замовника, зокрема, в частині можливості експлуатації відповідного об'єкта нерухомості. А тому належним відповідачем за вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації є замовник будівництва (особа, на користь якої така декларація зареєстрована)».
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , зокрема, просила скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та зобов'язати Трускавецьку міську раду та ФОП ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні житловим будинком позивачки шляхом перебудови, знесення (демонтажу) елементів багатоповерхового 81-го квартиртирного житлового будинку на АДРЕСА_2 .
Водночас Трускавецька міська рада та ФОП ОСОБА_2 залучені до участі у справі як треті особи, а не відповідачі, які мають відповідати за позовом у цій справі.
Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги зміст спірних правовідносин та склад сторін у цій справі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача.
З таким висновком погоджується й Верховний Суд.
Вимоги ОСОБА_1 про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації та зобов'язання за власний рахунок Трускавецької міської ради та ФОП ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком позивача шляхом перебудови, знесення (демонтажу) елементів багатоповерхового 81-го квартиртирного житлового будинку на АДРЕСА_2 по суті мотивовані самочинністю спірного будівництва.
Судовим рішенням про знесення спірного об'єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості) (див пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22, провадження № 12-39гс23).
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).
Згідно з матеріалами справи замовником будівництва є ТрусквавецЬка міська рада і ФОП ОСОБА_2 ( том 1, а .с. 12).
Отже, зважаючи на зміст та характер спірних правовідносин та їх матеріально-правове регулювання, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з Трускавецькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 , а не з відділом містобудування і архітектури при управлінні містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради та Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради як про це помилково зазначила позивачка.
Касаційна скарга не містить доводів щодо непогодження із зазначеними вище висновками суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, провадження № К/9901/5732/19.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18 юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
У постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, провадження № К/9901/5732/19, зазначено, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови
Верховний Суд відхиляє посилання заявниці на зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, оскільки вони стосуються вирішення спору по суті. Оскільки у позові у справі, яка переглядається судом касаційної інстанції, відмовлено з підстав незалучення нележних відповідачів до участі у справі, то доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і не стосуються висновків щодо належного відповідача у справі.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська