29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 203/5726/21
провадження № 61-18212ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,
Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самарін Андрій Сергійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Дніпровської митниці про відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі органу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Дніпровської митниці про відшкодування моральної шкоди, в якому, з урахуванням редакції позовної заяви від 21 лютого 2022 року, просить суд стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 54 600,00 грн та судові витрати у справі.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2023 року стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 465, 20 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самарін А. С., засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Кіровоградського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 684,00 грн.
Ціна позову у даній справі становить 54 600, 00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн).
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовими рішеннями, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес.
Посилання заявника на вищезазначені винятки є необґрунтованими з наступних підстав.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору стосується питання загальнодержавного значення, а саме визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник не зазначив, в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Фактично доводи заявника зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, власного тлумачення застосування норм права у конкретній справі, а також необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Також заявник належним чином не обґрунтовує, чому відповідно до цивільного процесуального закону він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді справи № 203/887/22. Посилання на те, що у зазначеній справі позов обґрунтований нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не заслуговують на увагу.
Так, Верховний Суд звертає увагу, що існують певні умови, при виконанні яких фактичні обставини справи, встановлені у судовому рішенні, що набрало законної сили, мають преюдиційне значення.
Преюдиційність відрізняється від обов'язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п'ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).
На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція може зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики. Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона має можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов'язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».
Таким чином заявник не наводить у касаційній скарзі належних підстав, які б вказували на відсутність у нього можливісті заперечувати преюдиційні обставини.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване заявником рішення суду апеляційної інстанції ухвалене у справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самарін Андрій Сергійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Дніпровської митниці про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська