13 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5442/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - Дудченко В. В.,
відповідача за первісним позовом - Кисіль Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Полякової К. В.
від 17.08.2023 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.
від 07.11.2023
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення заборгованості
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про зобов'язання виконати обов'язок в натурі та стягнення пені,
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 98 363 778,16 грн основного боргу за договором № 2004000259/2004000172 від 17.04.2020, пені в сумі 200 000,00 грн, 3% річних у розмірі 1 584 863,12 грн та 4 535 750,54 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилася спірна заборгованість та у зв'язку з чим нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання виконати в натурі обов'язки, передбачені договором № 2004000259/2004000172 від 17.04.2020, а саме надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" послуги в частині, що не підтверджені актами здачі-приймання наданих послуг, щодо супроводження реалізації Проекту з реконструкції компресорної станції "Яготин" відповідно до завдання, яке наведене в додатку № 1 до договору, в обсязі 784 198 748,78 грн та забезпечити отримання сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" просило стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 200 000,00 грн пені у зв'язку з порушенням умов договору в частині надання повного переліку послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 закрито провадження у справі № 910/5442/23 в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення 98 363 778,16 грн основного боргу.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
17.04.2020 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) укладено договір № 2004000259/2004000172, в преамбулі якого зазначено, що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" з метою реалізації Проекту з реконструкції компресорної станції "Яготин" (об'єкт) за результатами відкритих торгів уклало з Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" договір про закупівлю робіт №18100000270 від 10.10.2018 (договір підряду). Об'єкт переданий від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" згідно з Порядком передачі на праві господарського відання об'єктів права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №942 від 15.11.2019.
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника у строк та на умовах цього договору надати замовнику послуги, зазначені у пункті 1.2 договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Згідно із пунктом 1.2 договору найменування послуг: супроводження реалізації Проекту з реконструкції компресорної станції "Яготин".
У пункті 1.3 договору погоджено, що зміст послуг, вимоги до послуг, обсяги послуг, строки надання послуг та інші умови визначені у завданні, яке наведене в додатку № 1 до договору (завдання).
Ціна договору (вартість послуг) визначається кошторисом, що наведений у додатку №2 до договору, і складає 1 755 869 837,77 грн, в тому числі ПДВ - 292 644 972,96 грн (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за послуги виконавця здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній грошовій одиниці України - гривні, на рахунок виконавця, зазначений у розділі 15 цього договору, у такому порядку та строки: - щомісячно до 15 числа кожного місяця замовник сплачує виконавцю авансовий платіж у розмірі 1 043 817,75 грн з ПДВ (пункт 4.1.1 договору); - остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги у кожному звітному місяці замовник здійснює на підставі акту наданих послуг, підписаного сторонами в порядку, встановленому в пунктах 5.7, 5.9, 5.10 цього договору, за виключенням суми, встановленого в пункті 4.1.1 договору, щомісячного авансового платежу, не пізніше 10 робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту наданих послуг (пункт 4.1.2 договору).
У пункті 5.1 договору визначено, що послуги надаються виконавцем замовнику по 31.12.2022 за місцезнаходженням виконавця та об'єкта замовника. За домовленістю сторін строк надання послуг може бути продовжений, що оформляється додатковою угодою до цього договору. У випадку дострокового надання послуг виконавцем замовник зобов'язаний достроково їх прийняти та оплатити.
Згідно із пунктом 5.3 договору виконавець надає замовнику передбачені договором послуги відповідно до завдання та умов договору.
Відповідно до пункту 5.4 договору результатом наданих виконавцем послуг за цим договором є сертифікат, що засвідчує відповідність об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Пунктом 5.7 договору встановлено, що надання послуг за договором оформлюється сторонами шляхом підписання щомісячних актів наданих послуг, у яких сторони визначають вартість наданих виконавцем у відповідному місяці послуг щодо усіх витрат виконавця, понесених на реалізацію Проекту з реконструкції компресорної станції "Яготин".
Акти наданих послуг виконавець складає щомісячно, підписує їх та не пізніше п'ятого числа місяця наступного за місяцем надання послуг у 2-х примірниках направляє на адресу замовника, зазначену у розділі 15 договору (пункт 5.9 договору).
Відповідно до пункту 5.10 договору замовник протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від виконавця відповідного акту наданих послуг та документів, зазначених в пункті 5.6 договору (за умов їх складання), за відсутності зауважень, щодо наданих послуг та відповідності їх умовам договору, підписує усі примірники акту наданих послуг та один примірник цього акту повертає виконавцю. Підписаний сторонами акт наданих послуг є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем.
Відповідно до пункту 8.4 договору у разі не оплати або несвоєчасної оплати послуг замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У пункті 8.8 договору сторони також узгодили, що загальна сума неустойки, що може бути сплачена кожною зі сторін за цим договором, обмежується сумою у розмірі 200 000,00 грн.
Пунктом 11.1 договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині надання послуг по 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Поряд з цим, у завданні (додаток №1 до договору) передбачено, що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" зобов'язане забезпечити надання послуг з: - супроводження та виконання зобов'язань, пов'язаних з реалізацією наступних договорів: договір підряду №1810000270 від 10.10.2018, змістом якого є виконання робіт з реконструкції компресорної станції "Яготин", укладеного між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект"; договір про надання послуг №1903000532 від 25.03.2019, укладений між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Приватним підприємством "Інтергеостиль" з предметом "Комплексні інженерні послуги (Послуги по виготовленню документації із землеустрою та оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право постійного та тимчасового користування земельними ділянками по об'єкту "Реконструкція компресорної станції "Яготин"; - контролю, перевірки і супроводження виконання будівельно-монтажних робіт та перевірки їх на відповідність проектно-кошторисній документації; - перевірки та підписання виконавчої документації; - перевірки і підписання актів виконаних робіт та актів наданих послуг; - перевірки, узгодження та підписання інструкцій з очищення порожнини, випробування на міцність і перевірки на герметичність, технологічних карт на зварювання трубопроводів, інструкцій із пусконалагоджувальних робіт та інших інструкцій/технологічних карт, необхідних для реалізації проекту (об'єкта); - супроводження робіт з очищення порожнини, випробування на міцність і перевірки на герметичність, пусконалагоджування, підключення трубопроводів до існуючих мереж, пуску газоперекачувальних агрегатів та іншого загально-станційного та лінійного обладнання; - супроводження робіт з оформлення документації із землеустрою та оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право постійного тимчасового користування земельними ділянками; - організації робіт із проведення технічної інвентаризації Об'єкту та розроблення технічного паспорту; - організації робіт щодо передачі проектно-кошторисної документації (ПКД) до страхового фонду документації України (СФД України) та отримання акту закладання ПКД до СФД України; - підготовки та передачі документів до Державної будівельно-архітектурної інспекції України та отримання сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації; - забезпечення виконання всіх необхідних дій для реалізації проекту (об'єкту) та передачі усіх необхідних документів замовнику.
У кошторисі на надання послуг (додаток №2 до договору) визначено найменування витрат та їх вартість.
За результатами надання позивачем послуг за договором сторонами підписані акти здачі-приймання наданих послуг №17 від 20.12.2022 на суму 363 727 556,32 грн та №18 від 27.12.2022 на суму 457 257,82 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" здійснило лише часткову оплату наданих послуг на суму 265 363 778,16 грн, а саме: - 102 000 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №100392 від 26.12.2022; - 65 000 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №102542 від 03.01.2023; - 49 181 889,08 грн відповідно до платіжної інструкції №118868 від 01.03.3023; - 49 181 889,08 грн відповідно до платіжної інструкції №126469 від 28.03.2023.
Залишок боргу в сумі 98 363 778,16 грн погашений Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" після відкриття провадження у справі згідно з платіжними інструкціями №133933 від 26.04.2023 на суму 49 181 889,08 грн та №143696 від 25.05.2023 на суму по 49 181 889,08 грн.
Листом №3601ВИХ-22-125 від 14.06.2022 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з пропозицією щодо збільшення ціни договору на 2 388 835 380,21 грн.
У відповідь на даний лист Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" листом №ТОВВИХ-22-6469 від 20.06.2022 повідомило про відсутність підстав для збільшення ціни договору.
Надалі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з листом №ТОВВИХ-22-7098 від 06.07.2022 з вимогою відновити на об'єкті виконання будівельно-монтажних робіт та розробити і виконати заходи з надолуження відставання у строках реалізації проекту згідно із договором.
19.08.2022 листом №3601ВИХ-22-149 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про те, що у зв'язку із тяжкою ситуацією, що виникла у лютому 2022 року, будівельно-монтажні роботи по об'єкту "Реконструкція компресорної станції "Яготин" тимчасово призупинені.
26.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з листом №ТОВВИХ-22-9120 щодо вжиття заходів з мінімізації втрат з метою відновлення та виконання робіт на об'єкті, у відповідь на що Акціонерним товариством "Укртрансгаз" надано лист від 26.09.2022 №3601ВИХ-22-166.
12.09.2022 сторонами підписано акт обстеження будівництва об'єкта.
Листом №3601ВИХ-22-212 від 21.11.2022 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" проект угоди про розірвання договору №2004000259/2004000172 від 17.04.2020, яка залишилася не підписаною (лист №ТОВВИХ-22-13988 від 22.12.2022).
На лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" №ТОВВИХ-22-14275 від 29.12.2022 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" листом №1001ВИХ-23-121 від 06.01.2023 повідомило, що сторони визначили момент припинення зобов'язань за договором для Акціонерного товариства "Укртрансгаз", як виконавця, з 31.12.2022.
27.12.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі твору по об'єкту з додатками, а саме реєстрами проектної та виконавчої документації по об'єкту "Реконструкція компресорної станції "Яготин".
05.01.2023 сторонами підписано акт приймання-передачі будівельного майданчика.
06.01.2023 сторонами підписано реєстр проектної документації із землеустрою, яку передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
09.02.2023 між сторонами підписано акти прийому-передачі виконавчої документації по об'єкту "Реконструкція компресорної станції "Яготин".
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/5442/23 позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 100 000,00 грн пені, 1 584 863,12 грн 3% річних та 4 535 750,54 грн інфляційних втрат. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" відмовлено повністю.
Постановою від 07.11.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/5442/23.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" порушено грошове зобов'язання з оплати послуг, наявні підстави для нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних. За арифметичним перерахунком суду, з урахуванням часткових оплат, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підлягають стягненню нараховані за актом №17 від 20.12.2022 за період з 04.01.2023 до 24.05.2023 3% річних у сумі 1584600,04 грн, інфляційні втрати у сумі 4535750,54 грн та за актом №18 від 27.12.2022 за період з 11.01.2023 до 17.01.2023 3% річних у сумі 263,08 грн. Також, оскільки нарахована відповідно до пункту 8.8 договору пеня в загальній сумі 200000,00 грн за актом №17 від 20.12.2022 за період з 04.01.2023 до 31.03.2023 та за актом №18 від 27.12.2022 за період з 11.01.2023 до 17.01.2023 не перевищує встановленого законом та договором розміру, остання підлягає стягненню в повному обсязі;
- приймаючи до уваги наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" обставини для зменшення розміру пені, враховуючи повне виконання ним зобов'язань з оплати основного боргу у справі, майновий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, у зв'язку з чим до стягнення підлягає пеня у розмірі 100 000,00 грн;
- у прохальній частині позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не зазначено, які саме дії позивач просить суд зобов'язати вчинити відповідача, враховуючи, що у завданні до договору визначено певний перелік послуг, що надається Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в межах договору №2004000259/2004000172 від 17.04.2020. При цьому, суд позбавлений процесуальної можливості на власний розсуд визначити вид зобов'язань, що, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", в певній частині залишилися невиконаними;
- супроводження реалізації проекту не є самостійним наданням послуг, а залежить саме від реалізації проекту за договором підряду №1810000270 від 10.10.2018, за яким підрядником є Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект". Вказане підприємство зобов'язувалося виконати роботи з реконструкції компресорної станції. Відтак, якщо підрядником не здійснюється виконання безпосередньо самих робіт з реалізації проекту, тому і не може здійснюватися супроводження реалізації проекту за спірним договором, тобто нагляд за виконанням робіт;
- матеріали справи не містять доказів, які підтверджують виконання робіт з реконструкції компресорної станції після 31.12.2022. Отже, відповідно, відсутній і обов'язок у Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з супроводження (нагляду) за виконанням робіт, які не виконуються підрядником;
- зобов'язання сторін є припиненими на підставах, передбачених умовами договору, в силу приписів частини 1 статті 598 та частини 1 статті 607 Цивільного кодексу України і у замовника відсутні правові підстави вимагати від виконавця надання послуг за договором;
- 27.12.2022 між сторонами договору було підписано акт приймання-передачі твору по об'єкту "Реконструкція компресорної станції "Яготин" з додатками до акта приймання-передачі та реєстрами, відповідно до яких проектна документація була передана замовнику ще до моменту закінчення строку надання послуг, що унеможливлює отримання сертифікату, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, враховуючи відсутність проектної документації у виконавця;
- з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовано та не доведено належним чином вид та вартість не наданих Акціонерним товариством "Укртрансгаз" послуг за договором, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/5442/23 в частині задоволення первісного позову про стягнення 100 000,00 грн пені, 1 584 863,12 грн 3% річних, 4 535 750,54 грн інфляційних втрат та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 100 000,00 грн пені, 1 584 863,12 грн 3% річних, 4 535 750,54 грн інфляційних втрат - відмовити, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання виконати в натурі обов'язки, передбачені договором № 2004000259/2004000172 від 17.04.2020, а саме надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" послуги в частині, що не підтверджені актами здачі-приймання наданих послуг, щодо супроводження реалізації Проекту з реконструкції компресорної станції "Яготин" у відповідності до завдання, яке наведене в додатку № 1 до договору, в обсязі 784 198 748,78 грн та забезпечити отримання сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта, та стягнення 200 000,00 грн пені у зв'язку з порушенням умов договору в частині надання повного переліку послуг - задовольнити.
Скаржник у якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 598, 599 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 911/2793/18; частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23.01.2018 у справі № 910/2763/17, від 10.10.2019 у справі № 911/2793/18, від 17.02.2021 у справі № 916/1441/19, від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційне провадження з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, касаційну скаргу з підстави передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).
Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 911/2793/18, від 23.01.2018 у справі № 910/2763/17, від 17.02.2021 у справі № 916/1441/19, від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 щодо застосування частин 1 та 2 статті 16, статей 598, 599 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.
У справі № 910/9072/17, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом позову були вимоги про стягнення основної заборгованості, процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та штрафу. Позов обґрунтовано тим, що: на виконання договору підряду позивач сплатив на користь відповідача аванс, частину якого останній не використав; враховуючи те, що строк дії вказаного договору, передбачений для виконання відповідачем його обов'язків підрядника, сплив, позивач вважав, що невикористані грошові кошти відповідач утримує без належних правових підстав та, зважаючи на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, повинен повернути їх позивачу. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що позивач сплатив аванс на виконання умов договору, який станом на момент вирішення спору був чинний, а отже, застосування приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є безпідставним. У касаційній скарзі позивач зазначив, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 11, 509, 598, 1212 Цивільного кодексу України, оскільки на дату закінчення дії договору відповідач не виконав робіт у повному обсязі, а отже, відносини між сторонами трансформувалися із зобов'язальних (договірних) у охоронні (позадоговірні, деліктні), які за своєю природою спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, шляхом повернення майна згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України. Відхиляючи зазначені доводи позивача Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним.
У справі № 911/2793/18, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок по поставці товару в натурі. Відмовляючи в задоволенні позову щодо зобов'язання виконати обов'язок по поставці товару в натурі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що замовник звернувся до суду із вимогою про зобов'язання постачальника вчинити певні дії після закінчення строку дії договору. Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що закінчення строку дії договору, не свідчить про припинення зобов'язання за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов'язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов'язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі. Відтак, Верховний Суд зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про припинення зобов'язань відповідача за договором.
Натомість у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зобов'язання сторін є припиненими на підставах, передбачених умовами договору, в силу приписів частини 1 статті 598 та частини 1 статті 607 Цивільного кодексу України (припинення зобов'язання неможливістю його виконання), оскільки: - зобов'язання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" за договором перебували у прямій залежності (були похідними) від виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції компресорної станції, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують виконання робіт з реконструкції компресорної станції після 31.12.2022 (закінчення строку дії договору); - проектна документація була передана замовнику ще до моменту закінчення строку надання послуг, що унеможливлює отримання сертифікату, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, враховуючи відсутність проектної документації у виконавця.
Вказане свідчить про те, що правовідносини у цій справі та у справах №№ 910/9072/17, 911/2793/18, на які посилається скаржник, не є подібними за змістовим критерієм.
У справі № 910/2763/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг, а саме: виконати в повному обсязі наступні послуги: (Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "Львівтрансгаз") (ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ))", (код 41.00.4 (45453000-7). Верховний Суд погодився із висновком апеляційного господарського суду про те, що отримавши від позивача за первісним позовом лист від 01.12.2016 №6245/13-06, яким фактично надано дозвіл на виконання робіт за договором, у відповідача розпочався строк, протягом якого повинно відбутись виконання зобов'язання за цим договором, яке з закінченням строку дії останнього не припиняється, оскільки ані договором, ані законом не визначено таких підстав припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору. При цьому враховуючи передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту цивільних прав та інтересів, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог первісного позову про зобов'язання ТОВ "К і К" виконати умови договору про надання послуг.
У справі № 911/2793/18, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення неустойки та зобов'язання здійснити поставку товару відповідно до умов договору закупівлі від 22.09.2017 № 1709000360 в повному обсязі, а саме: «Спідня білизна (Білизна натільна)», згідно додатку № 1 до договору (Специфікація) на загальну суму 176 744,74 грн, місце поставки: Золотоніське ЛВУМГ, склад КС Софіївська, комплекс будівель та споруд № 1, Черкаська область, Золотоніський район, сільська рада Скориківська. Верховний Суд у цій справі зробив висновок про те, що примусове виконання зобов'язання в натурі - спосіб захисту цивільного права, який випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов'язання. Цей спосіб полягає у зобов'язанні вчинити дію або утриматися від дій, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збитків, пені, накладення штрафу). При цьому скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що дійшовши помилкового висновку про припинення зобов'язань відповідача за договором, місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної оцінки вимогам позивача, викладеним у його позовній заяві, зокрема на предмет їх відповідності статтям 5 та 162 Господарського процесуального кодексу України.
У справі № 916/1441/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про зобов'язання відповідача виконувати умови договору від 30.07.2018, а саме пункту 10.3.8 розділу 10 шляхом безоплатного забезпечення доступу працівників підрядника на територію підприємства до місця виконання робіт за відповідними заявками підрядника на оформлення перепусток. Верховний Суд зазначив, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статті 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. При цьому, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що з огляду на недоведеність факту неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором підряду та відсутність у відповідача правових підстав для розірвання договору підряду в односторонньому порядку є правомірним висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зокрема про зобов'язання відповідача виконувати умови договору.
У справі № 910/2842/20, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про зобов'язання виконувати умови договору банківського обслуговування, здійснюючи операції з розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства, забезпечуючи обмін технологічною та іншою інформацією між сторонами в силу положень статті 1067 Цивільного кодексу України. Верховний Суд зазначив, що позовна вимога про спонукання до виконання договору банківського обслуговування є належним способом захисту у цьому випадку, однак позивач не довів наявності підстав для задоволення цього позову.
Отже, у постановах Верховного Суду у справі № 910/2763/17, у справі № 911/2793/18, від 17.02.2021 у справі № 916/1441/19, від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20, на які посилається скаржник, та в яких викладено висновки щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України, позовні вимоги у вказаних справах були чітко визначені та конкретизовані.
В той час як у справі, що переглядається, судами встановлено, що позивачем у позовній заяві не зазначено, які саме дії він просить суд зобов'язати вчинити відповідача, враховуючи, що у завданні до договору визначено певний перелік послуг, що надається Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в межах договору №2004000259/2004000172 від 17.04.2020. Натомість, суд позбавлений процесуальної можливості на власний розсуд визначити вид зобов'язань, що, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", в певній частині залишилися невиконаними.
Вказане свідчить про те, що правовідносини у цій справі та у справах №№ 910/2763/17, 911/2793/18, 916/1441/19, 910/2842/20, на які посилається скаржник, не є подібними за змістовим критерієм.
Таким чином, Суд погоджується із доводами Акціонерного товариства "Укртрансгаз", викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у касаційній скарзі не зазначено.
Суд не приймає до уваги аргументи Акціонерного товариства "Укртрансгаз", викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не був підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/5442/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційне провадження у справі № 910/5442/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова