Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
14.02.2024 Справа № 922/4795/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412)
до Фізичної особи-підприємця Сльоти Валерії Володимирівні (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення коштів, розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення
за участю представників сторін:
позивача - Меркулова Н. А. (ордер серії АХ № 1165429 від 02.01.2024);
відповідача - Сльота Р. С. (ордер серії АХ № 1161200 від 04.12.2023);
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд:
1) розірвати договір оренди № 3123 від 31.01.2020, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Сльотою Валерією Володимирівною (далі - відповідач);
2) зобов'язати фізичну особу-підприємця Сльоту Валерію Володимирівну звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлову будівлю літ “Г-1” загальною площею 459,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 34 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;
3) стягнути з Фізичної особи-підприємця Сльоти Валерії Володимирівни на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 131293,07 грн, з яких:
96377,08 грн - заборгованості;
34915,99 грн - пені.
Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору оренди № 3123 від 31.01.2020 щодо порушення обов'язаку зі сплати орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі № 922/4795/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; постановлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 06.12.2023; встановлено строк для подання заяв по суті спору.
В процесі розгляду справи позивач позовом звернувся до суду з заявою (вх. № 34147 від 12.12.2023) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача 87189,34 грн, з яких:
69125,15 грн - заборгованості;
18064,19 грн - пені.
Дана заява обгрунтована з посиланням на те, що позивачем, з урахуванням п. 4 рішення Харківської міської ради "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану" від 01.12.2023 здійснено перерахунок розміру орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 задоволено заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 34147 від 12.12.2023) про зменшення розміру позовних вимог, постановлено продовжити розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням, продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.01.2024.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 33514 від 06.12.2024), в якому доводить до відома суду те, що ним не сплачувалась орендна плата за укладеним договором починаючи з 01.03.2022 в зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та не заперечує арифметичну правильність нарахування орендної плати починаючи з 01.10.2022 та пені згідно з наданим позивачем розрахунком. Відповідач зазначає, що він визнає позовні вимоги в частині розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлову будівлю літ «Г-1» загальною площею 459,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 34 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 50% від повної суми нарахованої пені та розстрочити виконання в частині стягнення заборгованості за договором та пені на 12 місяців рівними частками, та зазначає, що примусове виконання рішення суду без розстрочки, призведе до накладення арештів на рахунки, повне анулювання всіх карткових кредитних лімітів та повне анулювання кредитного рейтингу, що зробить неможливим взяття за нагальної потреби будь-яких інших кредитів на розвиток підприємницької діяльності.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 34140 від 12.12.2023) в якій просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог, а також підтримує вимоги, викладені у позовній заяві. Також позивач зазначає, що він не погоджується зі зменшенням розміру пені, нарахованої до стягнення з відповідача, оскільки вважає що правові підстави для такого зменшення відсутні.
Відповідач надіслав до суду заперечення (вх. № 34879 від 19.12.2023), в яких зазначає про те, що заявляючи клопотання про зменшення розміру пені він не посилається на наявність в нього форс-мажорних обставин а вказує що внаслдіок війни він був вимушений припинити свою діяльність на значний строк, що в свою чергу призвело до майже повної втрати напрацьованої клієнтської бази та відсутності прибутку від здійснення підприємницької діяльності.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2024 розгляд справи по суті відкладено на 14.02.2024.
У судове засідання 14.02.2024 прибули представники сторін.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача заявлений позов визнає, однак просить суд зменшити розмір пені та надати відповідачу розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 31.01.2020 між позивачем, орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 3123 (далі - договір; а. с. 16-19), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 459,6 кв. м. (технічний паспорт від 06.12.2019, інвентаризаційна справа № 134000002375-1, далі - майно), яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 34 (тридцять чотири) та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради “Про передачу в оренду нежитлових приміщень та майна” № 28 від 29.01.2020 (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою використання: для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.
Згідно з п. 3.1 договору, вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 813300,00 грн (вісімсот тринадцять тисяч триста гривень 00 копійок) без ПДВ станом на 09.01.2020.
У п. 3.2 договору сторони узгодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - методика)/ додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017.
Базова орендна плата становить за грудень 2019 року - 3388,75 грн (три тисячі триста вісімдесят вісім гривень 75 копійок) без ПДВ.
Ставка орендної плати становить 5% (п'ять відсотків) у рік.
Згідно з п. 3.5 договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа наступного місяця.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Відповідно до 3.10 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Згідно з пунктом 2.3. договору, у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Пунктом 4.14 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
На підставі п. 10.1 договору останній діє з тридцять першого січня дві тисячі двадцятого року по тридцять перше січня дві тисячі тридцятого року.
На виконання умов договору позивач актом приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень № 277 від 31.01.2020 передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення, визначені умовами договору (а. с. 20).
Однак, відповідач протягом дії договору не повністю сплачував орендні платежі, визначені умовами укладеного між сторонами договору. Зокрема, з березня 2022 року відповідач взагалі припинив сплату орендних платежів, та станом на 19.10.2023 має перед позивачем борг з орендної плати в сумі 69125,15 грн. (за виключенням періоду з 24.02.2022 по 30.09.2022)
Також у зв'язку з прострочення відповідачем виконання зобов'язань зі сплати орендної плати, позивачем нараховано йому пеню в сумі 18064,19 грн за прострочення оплати кожного з щомісячних орендних платежів з по 07.12.2023.
Листом № 3331 від 28.06.2023 (а. с. 10-11) позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір оренди № 3123 від 31.01.2020. У листі наголошено, що протягом дії договору орендарем порушено його суттєві умови, а саме: сплата орендної плати несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість, не надано договір страхування, копій декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.
Проте, відповідач після направлення зазначеного листа орендованих приміщень позивачу за відповідним актом приймання-передачі не повернув, існуючу заборгованість з орендної плати та пеню також не сплатив.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати та пеню, розірвати договір, а також зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В даному випадку, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати в сумі 69125,15 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк виконання відповідачем зобов'язань з її оплати є таким, що настав.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення зазначеного боргу з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.10 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця та на користь міського бюджету відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення (включаючи день проплати).
Факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів в передбачений договором строк підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування пені за таке прострочення.
Згідно з наданим позивачем розрахунком (а. с. 69-70) останнім нараховано до стягнення з відповідача 18064,19 грн пені за прострочення оплати кожного з щомісячних орендних платежів по 07.12.2023.
Перевіривши за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон” складений позивачем розрахунок пені, суд констатує його арифметичну вірність.
Разом з тим, як вже зазначалося, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення.
Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Згідно з правовим висновком, що сформульований Верховним судом у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки, всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Разом з тим, відповідно до ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У даному випадку, загальна вартість заборгованості за договором, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 69125,15 грн. При цьому, загальний розмір нарахованої позивачем пені складає 18064,19 грн., що становить більше ніж 26% від суми заборгованості з орендної плати.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, пов'язаних з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.
Окрім того, суд також враховує, що відповідач до 24.02.2022 належним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів.
24 лютого 2022 року почалось військове вторгнення Російської Федерації в Україну, введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Місто Харків також стало місцем ведення активних бойових дій, що в свою чергу призвело до значного погіршення гуманітарної та економічної ситуації в місті, на тримвалий час ускладнило або взагалі унеможливило ведення певних видів підприємницької діяльності.
В даному випадку, як зазначає відповідач, орендоване приміщення було взято ним в оренду з метою використання його безпосередньо у своїй діяльності, а також шляхом залучення інших осіб у сфері надання побутових послуг населенню на правах коворкингу. Як вже зазначалося, до лютого 2022 року відповідач сплачував орендну плату вчасно. Однак, з початком війни, відповідач повністю припинив діяльність і був змушений покинути місто Харків. Всі особи, з ким мали місце домовленості щодо фінансування ремонту і оснащення орендованих приміщень, повністю відмовились від співпраці.
Суд констатує, що про припинення діяльності зокрема свідчать податкові декларації віджповідача про розмір доходів (не прибутку):
150 280 грн. за 2022 рік (які були отримані до 24.02.2022)
0 грн. за 1 квартал 2023 року (декларація була подана у зв'язку з переходом на іншу групу єдиного податку)
З 01.04.2023 відповідач перейшов з 2 групи на 1 групу єдиного податку з метою економії коштів на облік майбутніх доходів від своєї діяльності, і тільки з квітня 2023 року відповідач знову почав свою діяльність, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку.
З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені обставини мають істотне значення при вирішенні питання про покладення на відповідача, їх сплата відповідачем в заявленому до стягненні розмірі не відповідатиме як принципам розумності, добросовісності, справедливості, так і призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов'язання.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім вищевикладеним обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобіганню настанню негативних наслідків для сторін, дійшов висновку про необхідність зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені на 50% від заявленого до стягнення розміру за клопотанням відповідача.
За таких обставин, за результатами розгляду справи заявлений позов в відповідній частингі підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9032,09 грн пені.
В іншій частині позову про стягнення слід відмовити з викладених вище підстав та мотивів.
Щодо вимог позивача про розірвання договору та та зобов'язання звільнити приміщення, суд зазначає наступне.
Абзацем 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено істотні умови договору, а саме: предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що орендодавець має право відмовитись від цього договору і вимагати відшкодування збитків, зокрема, якщо орендар не вносить 3-х орендних платежів в повному обсязі.
Пунктом 4.14 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря
В даному випадку відповідач істотно порушив умови договору оренди № 3123 від 31.01.2020, оскільки не вносить орендні платежі за цим договором більше ніж протягом року. Внаслідок зазначеного позивач позбавляється того, на що розраховував при укладанні цього договору, а саме, на отримання орендної плати.
З оглялду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині розірвання наведеного вище договору.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 785 ЦК України та п. 4.14 договору в разі розірвання договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендовані приміщення. Тим більше, після такого розірвання у відповідача взагалі відсутні правові підстави займати нежитлові приміщення, які він орендував відповідно до умов договору оренди.
За таких обставин, позов в частині зобов'язнання відповідача звільнити та повернути позивача нежитлову будівлю літ “Г-1” загальною площею 459,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 34 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили також підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, суд зазначає.
Відповідно до вимог ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
В пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зокрема зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.
Як свідчать матеріали заяви, відповідач в обґрунтування необхідності надання йому розстрочки у виконанні рішення посилається на скрутний фінансовий стан, воєнний стан, введений указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”; тривалий період часу, протягом якого неможливо було здійснювати господарську діяльність, тощо. В якості доказів наявності зазначених обставин, відповідач надав суду податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (а. с. 45-52).
Однак, розглянувши матеріали справи, суд констатує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності виняткових обставин, які б могли зумовити надання йому розстрочки у виконанні рішення суду.
Зокрема, відповідачем не надано суду будь-яких доказів які засвідчують наявність скрутного матеріального становища відповідача станом на даний час та неможливості виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем шляхом одноразового перерахування грошових коштів в розмірі, визначеному даним судовим рішенням.
Суд також констатує, що відповідачем також не надано суду належних та допустимих доказів того, що у випадку надання йому розстрочки він дійсно буде спроможний виконати судове рішення у даній справі.
Окрім того, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За змістом ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, яка звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.
З урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6219,17 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 238-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір оренди № 3123 від 31.01.2020, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412) та Фізичною особою-підприємцем Сльотою Валерією Володимирівною (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати фізичну особу-підприємця Сльоту Валерію Володимирівну (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412) нежитлову будівлю літ “Г-1” загальною площею 459,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Сльоти Валерії Володимирівні (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412):
69125,15 грн - заборгованості;
9032,10 грн - пені;
6219,17 грн - судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
В задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Сльоти Валерії Володимирівні про надання розстрочки у виконанні рішення відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "19" лютого 2024 р.
Суддя О.І. Байбак