79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.02.2024 Справа № 914/3571/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Липака Олега Андрійовича, м. Львів,
про: стягнення 40 174, 80 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Воронова І.Р.;
від відповідача: Дільний Н.З.;
Хід розгляду справи.
Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Липака Олега Андрійовича про стягнення 40 174, 80 грн.
Ухвалою від 07.12.2023 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 16.01.2024.
15.01.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив (Вх. № 1352/24).
В судовому засіданні 16.01.2024 судом було оголошено перерву до 23.01.2024.
23.01.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив (Вх. № 2070/24).
23.01.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заперечення по справі (Вх. № 2184/24, 2198/24).
23.01.2024 представники сторін з'явились, однак судове засідання призначене на 23.01.2024 о 15:30 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги, всі працівники та відвідувачі суду 23.01.2024 з 14 год. 49хв. до 17 год. 07 хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду.
Ухвалою від 24.01.2024 суд призначив розгляд справи на 09.02.2024.
В судовому засіданні 09.02.2024 судом оголошено перерву до 13.02.2024.
В судове засідання 13.02.2024 з'явились представники сторін, представник позивача надала пояснення по суті спору, просила такі задоволити, представник відповідача заперечив щодо позовних вимог просив у задоволенні таких відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 13.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на вул. Шевченка 132 та вул. Городоцькій, 173 у м. Львові, чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу". У зв'язку з виявленим порушенням відповідачу було скеровано вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-27-705 від 25.07.2022, № 23/Р-27-725 та № 23/Р-27-727 від 28.07.2022 та № 23/Р-11-1063 від 25.11.2022 якими було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначений у вимогах термін. Проте, відповідач вимоги ДЕР ЛМР про демонтаж не виконав.
Згідно п. 8.1.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж, відтак Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано накази № 40-Д від 16.08.2022, № 94 від 11.08.2022, № 74-Д від 22.12.2022 "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», яким доручено КП "Адміністративно-технічне управління" демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції відповідача в примусовому порядку.
На підставі вищезазначених наказів, самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами відповідача було демонтовано позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 13, 14, 15 від 16.09.2022 та № 8 від 21.06.2023. Загальна вартість витрат, понесених позивачем у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням конструкцій зовнішньої реклами відповідача станом на момент подання позову складає 40 174,80 грн.
Таким чином, невиконання відповідачем у добровільному порядку демонтажу самовільно встановлених конструкцій призвело до того, що позивач поніс витрати, пов'язані з примусовим демонтажем конструкцій зовнішньої реклами на загальну суму 40 174,80 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.
До відповіді на відзив долучив в якості підтвердження факту зберігання демонтованих конструкцій Відповідача накладні №30 від 16.09.2022, №21 від 21.06.2023, підписані уповноваженими представниками сторін. Вказані накладні містять інформацію про інвентарні номери демонтованих конструкцій, які були транспортовані на склад КП «Адміністративно-технічне управління» і є одним з документів, що підтверджує виконання підрядником умов договору від 11.01.2022 № 11/01/22, від 25.01.2023 №25/01/2023 про надання послуг демонтажу рекламних конструкцій, їх завантаження , транспортування до майданчиків тимчасового зберігання. В результаті такого виконання підрядником умов договору Позивачем було оплачено ФОП Кухарському О.В. кошти демонтаж за транспортування конструкцій на склад, що підтверджується банківськими виписками, які є в матеріалах справи.
Правова позиція відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що позивачем не доведено, що відповідач є власником демонтованих рекламних конструкцій по вул. Шевченка, 132 та вул. Городоцькій, 173 у м. Львові. Більше того, аналіз наданих позивачем доказів із зображенням рекламних конструкцій до моменту їх демонтажу не дозволяє зробити висновок, що такі рекламні конструкції могли належати відповідачу по причині того, що на таких конструкціях відсутні будь-які інформативні дані щодо її приналежності відповідачу.
Місцем провадження господарської діяльності ФОП Липака О.А. вказано дві адреси, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Однак, з 2019 року Відповідач вже не здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 та основним місцем провадження його діяльності на момент виникнення спірних правовідносин була адреса: АДРЕСА_1, що підтверджується договором про оренду нежитлового приміщення від 28.02.2021, укладеним між ФОП Мацях О.В. та ФОП Липак О.А., відповідно до якого Відповідач орендував нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності. Після закінчення строку дії вказаного договору оренди, у зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та за взаємною домовленістю сторін строк дії оренди даного приміщення було продовжено до жовтня 2022 року, без укладення нового договору та внесення будь-яких змін у попередній договір. Таким чином, Відповідач продовжував надалі користуватись вказаним приміщенням аж до жовтня 2022 року.
Зазначив, що із фотосвітлин, виписки із ЄДР та витягу із реєстру платників єдиного податку, зроблених представниками Позивача, не вбачається, що такі були зроблені останніми за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 132. На даних фото немає жодної прив'язки до адреси м.Львів, вул. Шевченка, 132.
Звернув увагу, що вимоги про демонтаж рекламних конструкцій та вивіски, Акти проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 16.09.2022 та 21.06.2023, а також вимоги Позивача про досудове врегулювання спору не були отримані Відповідачем, матеріали справи також не містять доказів вручення Відповідачу згаданих вище документів.
Стосовно посилань Позивача на світлини та скріншот із сторінки у соціальній мережі Facebook «Матрац Захід», де вказана адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 173 та номер телефону Відповідача, вважає, що світлина та скріншот не підтверджують право власності Відповідача на рекламні конструкції, які були демонтовані по вул. Шевченка, 132 у м. Львові та по вул. Городоцькій, 173 у м. Львові, а також їх розповсюдження саме Відповідачем. Окрім того, світлина у соціальній мережі Facebook не містить жодної прив'язки до найменувань юридичних та фізичних осіб, зокрема і до ФОП Липак О.А.
Оскільки саме на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) покладається обов'язок з відшкодування збитків КП "Адміністративно- технічне управління", однак позивачем не доведено належними доказами приналежність спірних демонтованих конструкцій та вивіски саме Відповідачу.
Також позивачем не долучено жодних доказів понесених витрат в розмірі 27 489,00 грн за зберігання рекламних конструкцій та вивіски, документів фінансової та бухгалтерської звітності про нарахування та облік заборгованості ФОП Липак О.А. як дебіторської з 17.09.2022 по вул. Шевченка, 132 у м.Львові та з 22.06.2023 по вул. Городоцькій, 173 у м.Львові по дату звернення до суду, включення вказаної заборгованості до прибутку підприємства. Витратами можуть бути лише тi суми, які понесені платником податків та обліковані ним. Позивачем нараховані витрати за зберігання демонтованих рекламних конструкцій та вивіски за минулий період, а тому такі витрати мають бути реальними (фактично понесеними), а не ймовірними у майбутньому. Відтак стягнення із Відповідача витрат за зберігання рекламних конструкцій та вивіски є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Звернув увагу суду на те, що при примусовому демонтажі рекламних конструкцій та вивіски за адресами м. Львів, вул. Шевченка, 132 та м.Львів, вул. Городоцька, 173 відповідач не був присутній, про що є відповідний запис у актах проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 16.09.2022 та 21.06.2023.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
25.07.2022 позивач направив відповідачу вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради №23/Р-27-705 від 25.07.2022 про порушення вимоги Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затверджених, рішенням виконкому №21025 від 11.11.2016, в якій вказано, що відповідачем самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні тимчасової споруди за адресою вул. Шевченка, 132, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність. Вказано, що вивіска складається з 1-єї конструкції. Запропоновано в термін до 04.08.2022 усунути вказане порушення - демонтувати малу архітектурну форму (вивіску), про що письмово повідомити позивача. Роз'яснено, що в разі невиконання цієї вимоги конструкція вивіски буде демонтована примусово. Відповідач вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради про демонтаж в добровільному порядку не виконав.
Відтак Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 94 від 11.08.2022 р. «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)». Виконуючи вказаний наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради, 16.09.2022р. КП «Адміністративно-технічне управління», здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски ФОП Липака Олега Андрійовича про що було складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 14 від 16.09.2022р..
28.07.2022 позивач направив відповідачу вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-27-725 та № 23/Р-27-727 від 28.07.2022 про порушення вимоги ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про рекламу». Зокрема, у зазначених вимогах вказано, що відповідачем самовільно встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами, рекламоносії на фасаді тимчасової споруди на вул. Шевченка, 132. Запропоновано в термін до 04.08.2022 усунути вказане порушення - демонтувати шість самовільно встановлених конструкцій, про що письмово повідомити позивача. Роз'яснено, що в разі невиконання цієї вимоги конструкція вивіски буде демонтована примусово.
Дані вимоги надіслано відповідачу за адресою місцезнаходження, вказаною в ЄДРЮОФОПтаГФ, на підтвердження позивач надав списки згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальні чеки. Однак вимоги залишені без відповіді та задоволення, доказів на їх виконання в матеріалах справи відсутні.
Департамент економічного розвитку Львівської міської ради видав наказ № 40-Д від 16.08.2022 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», яким доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції Відповідача в примусовому порядку.
На підставі вищезазначеного наказу самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами Відповідача були демонтовані Позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 13, №15 від 16.09.2022р.
25.11.2022 Відповідачу було скеровано вимогу ДЕР ЛМР № 23/Р-11-1063 від 25.11.2022, якою було запропоновано Відповідачу добровільно усунути допущені порушення щодо самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами на огорожі на вул. Городоцька, 173, у зазначений у вимозі термін. Проте, Відповідач вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж виконав частково, самостійно демонтував лише одну конструкцію. Відтак, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради видав наказ № 74-Д від 22.12.2022 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», яким доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції Відповідача - в примусовому порядку.
На підставі вищезазначеного наказу самовільно встановлену конструкцію зовнішньої реклами Відповідача було демонтовано Позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій №8 від 29.11.2023р.
Демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій та малої архітектурної форми (вивіски) Відповідача проводив підрядник ФОП Кухарський О.В. згідно Договору про надання послуг №11/01/2022 від 11.01.2022р. та №25/01/2023 від 25.01.2023.
Вартість робіт по демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малої архітектурної форми (вивіски) 16.09.2022 на вул. ІІІевченка, 132 та вул.Городоцькій, 173 склала 5 990 грн., що підтверджується рахунками (№1609 від 16.09.2022 та №2106 від 21.06.2023) та актом надання послу (№1609 від 16.09.2022 та №2106 від 21.06.2023). Оплата Позивачем витрат за демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій, малої архітектурної форми(вивіски) підряднику ФОП Кухарському О.В. підтверджується випискою по рахунку від 26.09.2022 та від 03.07.2023.
Крім того позивачем розраховано вартість зберігання демонтованих рекламних конструкцій за вищевказаними Актами демонтажу № 15, 13, 14 та 8 яка склала 27 489,00 грн без ПДВ та ПДВ 20 % в розмірі 6695,80 грн.
Позивачем надіслано листи-вимоги №2410-10-2256 від 02.11.2022, № 2410-10-2291 від 03.11.2022, №2410-10-3133 від 29.09.2023, №2410-10-3134 від 29.09.2023, №2410-10-3135 від 29.09.2023, № 2410 10-2604 від 17.08.2023 про відшкодування в добровільному порядку витрат, понесених позивачем у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивісок). В матеріалах справі відсутні докази виконання даних листів-вимоги. Такі надіслано за адресою місцезнаходження відповідача, на підтвердження позивач надав копії реєстру рекомендованих листів із відбитком штемпеля установи поштового зв'язку про прийняття відправлення та фіскальних чеків.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення витрат, пов'язаних з демонтажем та зберіганням малої архітектурної форми (рекламних конструкцій та вивісок) на суму 40 174,80 грн з яких 6695,80 грн ПДВ.
Оцінка суду.
У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 1 Закону України "Про рекламу" передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Відповідно до цієї ж статті 1 Закону України "Про рекламу", розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
У відповідності до вимог статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі-Типові правила), виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до пункту 4.2.10. "Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові", затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 (надалі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
Пунктом 2.1. Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Відповідно до п. 1.1. рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 № 332, примусовий демонтаж конструкції це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Згідно з пунктом 2.1. Правил, робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.
У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку ЛМР) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України "Про рекламу", Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Згідно з пунктом 8.1.1. Правил демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж, відтак Департаментом містобудування ЛМР видано наказ № 94 від 11.08.2022 р. «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)» та Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано накази № 40-Д від 16.08.2022 та № 74-Д від 22.12.2022 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» щодо демонтування самовільно встановлених рекламних конструкцій ФОП Липак О.А. в примусовому порядку.
Згідно з пунктом 8.3. Правил, примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами Оператора (КП "Адміністративно-технічне управління") або на його замовлення - підрядною організацією.
Пунктом 8.4. Правил передбачено, що у разі відсутності власника (користувача) рекламного засобу при демонтажі, примірник акту про проведений демонтаж скеровується власнику (користувачу) рекомендованим листом за його місцезнаходженням.
Відповідно до пункту 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376: "витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:
- п. 13.4.1. за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат;
- п. 13.4.2. за зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання".
Згідно з пунктом 8.5. Правил, компенсація витрат оператора, який організував демонтаж або проводив самостійно демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (законного користувача) демонтованого рекламного засобу.
Пунктом 3 частини 2 статті 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи фотознімків з місця демонтажу, доданих до актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій: №13, 14, 15 від 16.09.2022 та № 8 від 21.06.2023, на зовнішній поверхні, фасаді тимчасової споруди та на огорожах, розташованих за адресами: вулиця Шевченка 132 та вул. Городоцька 173 у місті Львові, були розміщені вивіски з написом "Матрац захід". Однак, вказані конструкції не містять жодної інформації стосовно їх власника чи розповсюджувача, у тому числі відомостей про їх приналежність саме відповідачу.
Крім того, на час виявлення позивачем факту розміщенням вищевказаних конструкцій з порушенням норм законодавства, ФОП Липак О.А. свою господарську діяльність за вищевказаними адресами не здійснював, власником чи користувачем жодного із приміщень будівель не був. Жодних інших доказів, які б підтверджували факт встановлення саме ФОП Липак О.А. спірних конструкцій, матеріали справи не містять.
При цьому, посилання позивача на факт попереднього порушення відповідачем вимог законодавства щодо порядку встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за іншою адресою (м. Львів, вул. Городоцька 174) та їх оплата у 2021 році, не є безумовною обставиною, яка підтверджує наявність вини ФОП Липак О.А. у завданні позивачу збитків за фактами проведення демонтажу спеціальних конструкцій 16 вересня 2022 року та 21 червня 2023 року. Крім того, демонтаж рекламних конструкцій здійснювався за адресою де відповідач орендував приміщення, а у даному випадку адреси є відмінні від місцязнаходження відповідача.
Суд звертає увагу також на те, що позивачем в позовній заяві (арк. 6) зазначено заборгованість за демонтаж та зберігання 6 рекламних конструкцій та 1 малої архітектурної форми (вивіски), однак в розрахунку за Актами демонтажу №15, 13, 14, 8 зазначає про 8 конструкцій. Відтак, незрозуміло яким чином проводилось нарахування заборгованості та скільки точно контрукцій було демонтовано.
Разом з тим, позивачем до суми витрат включені витрати на зберігання спірних конструкцій на його складі у загальному розмірі 27 489,00 грн без ПДВ. Однак суд зазначає, що жодних доказів, які підтверджують факт зберігання рекламних конструкцій, а також понесення за це позивачем витрат у вказаному розмірі, матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» до загальної суми понесених витрат також включено суму ПДВ у розмірі 6695,80 грн. Проте матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем таких витрат у звітному періоді.
У листі Державної фіскальної служби України від 28 жовтня 2016 року вих. № 23363/6/99-99-15-03-02-15, який додано позивачем до позовної заяви, зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків у рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, у тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Разом із цим, вказаний лист не береться судом до уваги, оскільки містить роз'яснення щодо особливостей оподаткування ПДВ сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2610 "Субсидії та поточні трансфери підприємствам (установам, організаціям)". Однак у статуті Підприємства прямо зазначено, що воно не є бюджетною установою.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів надання позивачем жодних послуг, а отже в силу приписів статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України) останній не міг сплачувати ПДВ.
Відповідно до статті 37.2 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей кодекс та закони митної справи пов'язує сплату ним податку, а датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, за операцією з постачання товарів-послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.
Отже, навіть, якщо б у позивача існував обов'язок сплатити ПДВ, останній міг би виникнути лише з моменту сплати відповідачем та надходження на рахунок Підприємства суми витрат за демонтаж та зберігання вивісок.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Оскільки саме на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) покладається обов'язок з відшкодування збитків Підприємству, проте КП «Адміністративно-технічне управління» не було доведено належними доказами приналежність спірних демонтованих конструкцій саме відповідачу, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем вини ФОП Липак О.А. у завданних йому витратах.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, що власником демонтованих рекламних конструкцій на вул. Шевченка 132 та вул. Городоцькій 173 у м. Львові є відповідач, що у сукупності із висновками, про які суд зазначив вище, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Судові витрати.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024 року.
Суддя Запотічняк О.Д.