19.02.2024 Справа № 908/364/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши матеріали за позовом: Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, м. Запоріжжя
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення суми 18951,01 грн,
До Господарського суду Запорізької області 12.02.2024 надійшла позовна заява №12/02 від 12.02.2024 (документ сформовано в системі «Електронний суд») Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до відповідача: Ніжельської Олени про стягнення суми 18951,01 грн, яка складається з: суми 15620,81 грн основного боргу, що по курсу НБУ є еквівалентом 420 дол. США, суми 2455,81 грн пені (еквівалент по курсу НБУ 66,30 дол. США), суму 874,39 грн 3% річних (еквівалент по курсу НБУ 23,51 дол. США).
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом про навчання іноземних громадян №33/16 від 20.10.2016, договору про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян №21-515 від 13.09.2021 та договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Запорізькому державному медичному університеті іноземним громадянам англійська мова викладання спеціальності «Медицина» №21-515/1 від 13.09.2021. У зв'язку з порушенням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач також нарахував та заявив до стягнення суму пені та 3% річних. Позов обґрунтовано ст.ст. 193, 224-226 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611, 625 ЦК України.
На першій сторінці позовної заяви позивачем зазначено третю особу - ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.02.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/364/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства у зв'язку з наступним.
Статтею 124 Конституції України, зокрема, визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ч. 1 ст. 17 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з ч. 3 ст. 22 зазначено Закону, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.
За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
За приписами ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З вступної та прохальної частини позову вбачається, що відповідачем визначено фізичну особу - ОСОБА_3 , тобто особу без статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
За змістом ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Для віднесення справи до господарської юрисдикції, суду необхідно визначити, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за умов участі у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори й в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
В даному випадку позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення загальної суми 18951,01 грн до ОСОБА_1 , яка у спірних правовідносинах виступає фізичною особою громадянином, відтак не може бути стороною в господарському процесі.
Отже, аналіз вищевказаного суб'єктного складу та правовідносин свідчить про те, що між сторонами виник спір, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому позовна заява подана із порушенням правил підвідомчості, встановлених ГПК України для відповідного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Частиною 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись наведеною нормою суд роз'яснює заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи подання позовної заяви у системі “Електронний суд”, позов з додатками на адресу позивача не повертається.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у відкриті провадження у справі за позовом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення суми 18951,01 грн.
Ухвала складена та підписана 19.02.2024.
Відповідно до ст.ст. 175, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Боєва