номер провадження справи 24/9/24
06.02.2024 Справа № 908/59/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши матеріали справи № 908/59/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Просто” (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 38013,05 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО - страхування” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 38013,05 грн. Також, Приватне акціонерне товариство “ПРОСТО - страхування” просить стягнути 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 268400 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 19.09.2023 у м. Києві, застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв'язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 41213,05 грн. Посилаючись на ст. 993,1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», ПрАТ «ПРОСТО-страхування» вказує, що йому перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача, визнаним винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яку ТДВ «Страхова компанія «Кредо» не сплатило, тому у позові просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 38013,05 грн. (41213,05 грн. вартість матеріально збитку - 3200,00 грн - франшиза).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області суду від 12.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 90859/24 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/9/24. Судове засідання призначено на 06.01.2024.
16.01.2024 на електронну пошту суду з КЕП від позивача надійшла заява вих. № 91-165208 від 16.01.2024, в якій позивач зазначає, що позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «ПРОСТО-страхування» протоколом №6 від 27.12.2023, було затверджено Статут Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в новій редакції. Відповідно до п. 1.1. Статуту Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» в новій редакції від 2023 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО», далі за текстом - Товариство, є новим найменуванням Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», що зареєстроване 02.04.1997 за № 1 074 120 0000 000867. 29.12.2023 року було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо відомостей Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», та змінено назву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО» (далі - АТ «ПРОСТО»). У зв'язку з чим просить суд змінити найменування позивача з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО». Розгляд справи №908/59/24, призначене на 06.02.2024, здійснити без присутності представника АТ «ПРОСТО». Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
23.01.2024 через систему «Електронний суд» ТзДВ “Страхова компанія “Кредо”, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній визнає в повному обсязі позовну вимогу в частині стягнення на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 38013,05 грн. (41213,05 грн. виплачене позивачем страхове відшкодування - 3200,00 грн. франшиза). Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. Просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1000,00 грн., повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України та розглядати справу без участі свого представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 06.02.2024 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 06.02.2024 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
16.12.2022 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_1 уклали договір РVР.S № 2203507 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування майнових інтересів власника автомобіля «Ноnda CROSSTOUR», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
Строк дії Договору встановлено з 18.12.2022 по 17.12.2023 (п. 13 Договору).
19.09.2023 в місті Києві на вулиці Половецькій відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та «Ноnda CROSSTOUR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі № 761/35408/23 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
26.09.2023 позивачем було складено акт № 53074 огляду пошкодженого транспортного засобу «Ноnda CROSSTOUR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому описано характер пошкоджень.
Відповідно до Звіту № 53074 від 04.10.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Ноnda CROSSTOUR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 60 769,44 гривень.
Страхувальник ОСОБА_1 звернувся до страховика (позивача) з заявою від 04.10.2023 про виплату страхового відшкодування.
ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» складено страховий акт № 165208 від 09.10.2023, відповідно до якого страхове відшкодування склало 41213,05 грн, шляхом перерахування власнику транспортного засобу «Ноnda CROSSTOUR», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Згідно платіжної інструкції № 4979 від 10.10.2023 позивач перерахував на рахунок ОСОБА_1 суму 41213,05 грн страхового відшкодування з призначенням платежу: «страхове відшкодування за ремонт авто Ноnda CROSSTOUR», р/н НОМЕР_1 , власник ОСОБА_1 ».
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування серія ЕР № 213127760, який був діючим станом на час скоєння ДТП. Ліміт по майну встановлено у розмірі 160 000,00 грн, франшиза 3 200,00 грн.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором РVР.S № 2203507 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 16.12.2022 та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 41213,05 грн, що підтверджується матеріалами справи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України «Про страхування» визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ «Страхова компанія «Кредо», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Дані обставини відповідач не заперечив.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України «Про страхування».
Згідно полісу серія ЕР № 213127760, франшиза встановлена в розмірі 3200,00 грн.
Для проведення відшкодування Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» зобов'язане сплати АТ «ПРОСТО-страхування»: 41 213,05 грн. - 3 200,00 грн. - 0,00 грн. = 38 013,05 грн., де, 41 213,05 грн. - вартість матеріального збитку; 3 200,00 грн. - франшиза, встановлена полісом ЕР213127760;
Як зазначалося судом вище, 23.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого визнано позов ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ТДВ «СК «Кредо» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в сумі 38013,05 грн (за мінусом франшизи 3200,00 грн).
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТДВ «СК «Кредо». Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 38013,05 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відзив, в якому зазначено про визнання позову, подано відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст.ст. 123, 129, 130 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується 1342,00 грн судового збору. Судовий збір у сумі 1342,00 грн повертається позивачу з державного бюджету ухвалою суду.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 6000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копії: Договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, ордеру; посвідчення адвоката № 6423/10 від 15.02.2028; Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №6423/10 від 15.02.2018; реєстру справ від 04.12.2023; акту виконаних робіт від 22.12.2023; платіжної інструкції № 5632 від 04.12.2023; детального опису робіт (наданих послуг) від 22.12.2023.
Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Господарський суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача дійшов висновку, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість та добросовісність; принципів співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, складності справи № 908/59/24, витраченого адвокатом часу на надання послуг у даній справі.
Відповідач у відзиві не зазначив та не подав доказів на підтвердження неспівмірності правових витрат позивача, в обґрунтування клопотання щодо зменшення правових витрат позивача до 1 000,00 грн, відповідач лише зазначив, що на його думку, такі витрати є завищеними.
Розмір судових витрат у даній справі, який складається з суми 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 74 ГПК України доведений та документально підтверджений. Понесення таких витрат стало наслідком необхідності захисту позивачем своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача та, відповідно, звернення з позовом до суду.
Заперечення відповідача судом відхилені з підстав, що наведені вище.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується 6000,00 грн витрат професійну правничу допомогу.
Судом розглянуто заява вих. № 91-165208 від 16.01.2024 позивача про зміну найменування позивача з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО» та задоволена з огляду на наступне.
Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «ПРОСТО-страхування» протоколом №6 від 27.12.2023, було затверджено Статут Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» в новій редакції від 2023 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО», далі за текстом - Товариство, є новим найменуванням Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», що зареєстроване 02.04.1997 за № 1 074 120 0000 000867.
29.12.2023 було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо відомостей Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», та змінено назву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО» (далі - АТ «ПРОСТО»).
Зміна найменування юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною найменування, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Змінити найменування позивача з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО».
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Просто” (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) - 38013 (тридцять вісім тисяч тринадцять) грн. 05 коп. страхового відшкодування, 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп. судового збору.
Постановити ухвалу про повернення Приватному акціонерному товариству «Просто» з державного бюджету 1342,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19.02.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян