вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5472/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення 7 000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 12 806,82 грн. прострочених платежів по процентах, 1 050,00 грн. прострочених платежів за комісією за договором №375249-КС-001 про надання кредиту від 07.01.2022
За допомогою системи "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області 17.10.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 20 856,82 грн., з яких:
- 7 000,00 грн. прострочені платежі по тілу кредиту;
- 12 806,82 грн. прострочені платежі по процентах;
- 1 050,00 грн. прострочені платежі за комісією.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 147,20 грн. та розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 07.01.2022 укладено договір №375249-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 07.01.2022 направлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №375249-КС-001 про надання кредиту. 07.01.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №375249-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9151, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Також заявник зазначає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в Особистому Кабінеті заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання Оферти заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2. 3.1.3 Правил).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 07.01.2022 направлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, пропозицію (оферту) укласти договір №375249-КС-001 про надання кредиту. Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
Крім того, заявник зазначає, що 07.01.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №375249-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-9151 (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_3 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Також позивач зазначає, що приналежність відповідачу банківської картки № НОМЕР_3 , на яку видавалися кредитні кошти підтверджується скріншотом з платіжної системи АТ "Сенс Банк".
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.10.2023 ОСОБА_1 припинили підприємницьку діяльність 07.09.2022 за власним рішенням.
На виконання вимоги ч.6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
На електрону пошту суду 20.10.2023 надійшла інформація від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі Департаменту адміністративних послуг Управління з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконкому Криворізької міської ради про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.10.2009 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5472/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами, клопотання позивача про витребування інформації задоволено та витребувана у АТ "Сенс Банк" інформація, що містить банківську таємницю.
До суду 13.11.2023 надійшла від АТ "Сенс Банк" інформація щодо руху коштів (виписку) по банківській картці№ НОМЕР_3 за період з 07.01.2022 по 08.08.2023 включно.
Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка направлялася за адресою відповідача повернулась до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
07 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Позивач, Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник) укладено договір про надання кредиту (електронна форма) №375249-КС-001 (далі - договір) відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Розмір та порядок нарахування плати за користування (сума коштів, яка виражена в процентах, за користування кредитом), термін дії договору визначається в п. 1 договору про надання кредиту.
Так, строк кредиту: 24 тижні; процентна ставка: в день: 1,08250000, фіксована; комісія за надання кредиту: 1 050,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 7 000,00 грн.; термін дії договору: до 24.06.2022; Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 17 520,00 грн.
Пунктом 2 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку платежів.
У п.3 договору визначено графік платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою АТ "Сенс Банк" по банківській картці № НОМЕР_3 , яка належать Відповідачу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000 грн. 00 коп., проте Відповідач допустив прострочення виконання його зобов'язання з повернення кредитних коштів. Таким чином, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 7 000,00 грн. прострочені платежі по тілу кредиту, 12 806,82 грн. прострочені платежі по процентах та 1 050,00 грн. прострочені платежі за комісією.
Предметом доказування по справі є обставини укладання кредитного договору, строк дії договору, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, погоджений розмір процентів за кредитом, комісій та інших платежів, графік погашення кредиту, наявність прострочень.
Внаслідок укладення Договору про надання кредиту №375249-КС-001 про надання кредиту від 07.01.2022 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (стаття 1048 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №375249-КС-001 відповідно до умов якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання кредиту №375249-КС-001 від 07.01.2022 містять відмітки про підписання їх одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9151 07.01.2022 10:54:07".
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Суд зазначає, що одноразовий ідентифікатор, яким був підписано Договір про надання кредиту №375249-КС-001 від 07.01.2022, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення спірного Договору між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою АТ "Сенс Банк" по банківській картці № НОМЕР_3 , яка належать Відповідачу.
Судом встановлено, що у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів за Договором про надання кредиту №375249-КС-001 від 07.01.2022 в розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 08.08.2023, наданим Позивачем.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 2 Договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку платежів,
Сума нарахованих та несплачених відсотків за неповернення кредитних коштів, згідно з приведеним Позивачем та перевіреного судом розрахунком заборгованості становить 12 806,82 грн.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем Позивачу заборгованості по кредиту у розмірі 7 000,00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 12 806,82 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 1 050,00 грн.
Отже, Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення позики в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 7 000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 12 806,82 грн. прострочених платежів по процентах та 1 050,00 грн. прострочених платежів за комісією є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №910/16713/15 зазначила, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.09.2022 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, з аналізу змісту ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст.202-208 Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" зробила висновок, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, оскільки позовні вимоги позивач обґрунтовує обставинами порушення відповідачем умов договору №375249-КС-001 про надання кредиту від 07.01.2022 укладеного ще за наявності у відповідача статусу підприємця, суд враховуючи, що за вищенаведеними нормами права зобов'язання фізичної особи-підприємця за господарськими договорами із втратою такого статусу не припиняються, вважає за можливе стягнути заборгованість за договором.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" та задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача судового збору у розмірі 2 147,20 грн. (2 684,00 грн. * 0,8). Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №916/228/22.
Згідно з приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 147,20 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 7 000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 12 806,82 грн. прострочених платежів по процентах, 1 050,00 грн. прострочених платежів за комісією за договором №375249-КС-001 про надання кредиту від 07.01.2022 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) 7 000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 12 806,82 грн. прострочених платежів по процентах, 1 050,00 грн. прострочених платежів за комісією за договором №375249-КС-001 про надання кредиту від 07.01.2022 та 2 147,20 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Е.М. Бондарєв