Єдиний унікальний номер справи: 766/1287/23
Номер провадження: 11-кп/819/109/24
Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 лютого 2024 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023231080001045 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красногірка Ленінського району АР Крим, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2023 року ОСОБА_7 визнано визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він на початку березня 2023 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), перебуваючи на території одного з домоволодінь по АДРЕСА_3 (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), у порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого, вогнепальну зброю-обріз гладкоствольної мисливської рушниці ИЖ-43Е НОМЕР_1 калібру з номером НОМЕР_2 на личині колодки.
У подальшому ОСОБА_7 приніс вищезазначену вогнепальну зброю до свого домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції 12.04.2023 року.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України - придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Доводи та вимоги апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури просить вирок суду змінити у частині кваліфікації дій за ч. 1 ст. 263 КК України та виключити з мотивувальної частини вироку формулювання обвинувачення, визнаного судомо доведеним та з кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України кваліфікуючу ознаку як «носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу».
Вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання, носіння , зберігання без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї, не звернув увагу на те, що вогнепальну зброю у ОСОБА_7 працівники поліції виявили та вилучили під час проведення огляду за місцем його проживання, де він її зберігав.
Із обвинувального акта та встановлених судом обставин не вбачається, що ОСОБА_7 мав умисел на носіння та носив безпосередньо при собі вогнепальну зброю.
Вважає, що висновок суду про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України кваліфікуючої ознаки, як «носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу» суперечить фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України є підставою для зміни вироку, чим не погіршується становище обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
Прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення апеляційних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду , перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви Суду.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При перевірці доводів та вимог апеляційної скарги , колегія суддів враховує наступне.
Як видно, ОСОБА_7 обвинувачувався у тому , що він на початку березня 2023 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), перебуваючи на території одного з домоволодінь по АДРЕСА_3 (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), у порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого, вогнепальну зброю-обріз гладкоствольної мисливської рушниці ИЖ-43Е НОМЕР_1 калібру з номером НОМЕР_2 на личині колодки.
У подальшому ОСОБА_7 приніс вищезазначену вогнепальну зброю до свого домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції 12.04.2023 року.
Його дії органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК як незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Як видно із матеріалів провадження та вироку, судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснювався відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК.
Записом на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, доведено, що суд з'ясував правильне розуміння ОСОБА_7 фактичних обставин кримінального провадження, відсутність сумнівів у добровільності його позицій, а також роз'яснив наслідки застосування положень вказаної норми, після чого обвинувачений дав показання, в яких підтвердив фактичні обставини кримінального правопорушення відповідно до висунутого обвинувачення.
Як обвинувачений так і прокурор вказували на недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не спростовуються.
З матеріалів провадження вбачається, що прокурор підтримував пред'явлене обвинувачення у повному обсязі, обвинувачений не спростовував встановлені органом досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого злочину та підтвердив суді що переніс , тобто здійснив переміщення знайденої вогнепальної зброї до місця свого проживання.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений підтвердив , що під час розгляду справи в суді він не спростовував той факт , що переніс знайдену вогнепальну зброю до місця проживання в руках.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
В апеляційній скарзі , як убачається з її змісту, прокурор заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 394 КПК та вказує, що із обвинувального акта та встановлених судом обставин, не вбачається, що ОСОБА_7 мав умисел на носіння та носив безпосередньо при собі вогнепальну зброю та заявляє вимогу про зміну вироку в частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого.
Натомість колегія суддів вбачає, що за встановлених судом обставин вчинення інкримінованого злочину, які ніким не оспорювалися, суд дав вірну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК - придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Під носінням вогнепальної зброї слід розуміти умисні, без передбаченого законом дозволу дії по переміщенню, транспортуванню безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі тощо), предметів, які відносяться до предмета злочину, передбаченого ст. 263 КК.
Виявлення та вилучення працівниками поліції вогнепальної зброї під час проведення огляду за місцем проживання обвинуваченого, де він її зберігав, не вказує на неправильність кваліфікації дій обвинуваченого як носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Закон України про кримінальну відповідальність не пов'язує, що носіння вогнепальної зброї має місце лише тоді, коли вогнепальна зброя вилучена безпосередньо у особи при її переміщенні, як на те вказує апелянт.
Враховуючи викладене, колегія суддів, здійснивши апеляційний розгляд у межах визначених ч.1 ст. 404 КПК, дійшла висновку, що з підстав зазначених в апеляційній скарзі вирок щодо ОСОБА_7 зміні не підлягає.
В іншій частині вирок суду згідно приписів ч. 1 ст. 404 КПК в апеляційному порядку не переглядається.
Апеляційні вимоги слід визнати необґрунтованими, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 404, 407, 419 , ч. 2 ст. 376 КПК України , апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення і з цього часу протягом трьох місяців може бути оскаржена безпосередньо до касаційного суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3