Номер провадження: 22-ц/813/1456/24
Справа № 522/8214/21
Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.
Доповідач Заїкін А. П.
19.02.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/8214/21
Номер провадження: 22-ц/813/1456/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - Комунальне підприємство «Одеськміськелектротранс»,
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1) Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», 2) ОСОБА_2 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одеськміськелектротранс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою адвоката Зуєвої Ірини Іванівни, діючої від імені Комунального підприємства «Одеськміськелектротранс», на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Павлик І.А. 06 квітня 2023 року, повний текст рішення складений 13.04.2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь: 1) вартість відновлюваного ремонту в розмірі - 70 796,10 грн.; 2) моральну шкоду в розмірі - 10 000 грн.; 3) 3 % річних, пеню та інфляційні втрати за період від 18.11.2019 року до дати ухвалення судового рішення. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати (а. с. 1 - 2,зворотна сторона).
ОСОБА_3 обґрунтовує свої вимоги тим, що 18.11.2019 року сталася ДТП з вини водія трамваю ОСОБА_2 , внаслідок чого отримали механічні пошкодження автомобілі, у тому числі і автомобіль позивача.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/11725/20 водія трамвая КП «Одеськміськелектротранс» ОСОБА_2 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна, у тому числі автомобіля HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 ..
Цивільно-правова відповідальність водія трамвая на час настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан», у зв'язку із чим позивач звернувся до неї із вимогою про виплату страхового відшкодування. Листом від 04.12.2020 року страхова компанія відмовила йому у здійсненні відшкодування, у зв'язку із неповідомленням про настання ДТП.
Згідно звіту оцінювача ОСОБА_4 , вартість відновлюваного ремонту автомобіля HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , складає - 70 796 грн., вартість виготовлення звіту складає - 2 868,60 грн..
Позиція сторін по справі в суді першої інстанції
19.08.2021 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від КП «Одеськміськелектротранс», у якому останнє просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. Оскільки на момент виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність КП «ОМЕТ» була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан», то саме на страхову компанію покладається обов'язок щодо відшкодування завданих збитків. Окрім того, наданий позивачем звіт з оцінки майна, зроблений оцінювачем ОСОБА_5 , є неналежним доказом, оскільки не відповідає вимогам ЦПК України, які встановлені при проведені судової авто-товарознавчої експертизи. Окрім цього, факт завдання позивачу моральної шкоди у розмірі - 10 000,00 грн. належним чином не обґрунтований, а тому задоволенню не підлягає. Стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат в даних правовідносинах не передбачено чинним законодавством (а. с. 65 - 68).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 06 квітня 2023 року задоволено частково позов ОСОБА_1 .. Стягнуто з КП «Одеськміськелектротранс» на користь ОСОБА_1 - 70 796,10 грн. на відшкодування вартості відновлювального ремонту. Стягнуто з КП «Одеськміськелектротранс» на користь ОСОБА_1 - 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено (а. с. 175 - 179).
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами. Разом з тим, позов підлягає задоволенню частково. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку на момент звернення позивача до суду з позовом у відповідача не існувало невиконаного грошового зобов'язання перед ним в частині відшкодування майнової шкоди, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та пені, яка також може бути стягнута за порушення грошового зобов'язання, за період з 18.11.2019 до дати ухвалення судового рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
09 травня 2023 року адвокат Зуєва Ірина Іванівна, діюча від імені Комунального підприємства «Одеськміськелектротранс», подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а. с. 184 - 188).
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції проігнорував ряд нормативно-правових актів, не досліджено у повному обсязі докази, які містяться в матеріалах справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги є тотожними з доводами, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
ОСОБА_1 не скористався правом надати відзив на апеляційну скаргу.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.05.2023 року апеляційну скаргу адвоката Зуєвої І.І., діючої від імені Комунального підприємства «Одеськміськелектротранс», на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року залишено без руху (а. с. 194 - 195).
23.05.2023 року на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника КП «Одеськміськелектротранс» про усунення недоліків (а. с. 198 - 200).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Зуєвої І.І., діючої від імені Комунального підприємства «Одеськміськелектротранс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року (а. с. 202).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 24.05.2023 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 24.05.2023 року доставлено до електронної скриньки КП «Одеськміськелектротранс» (а. с. 205).
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 24.05.2023 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 24.05.2023 року доставлено до електронної скриньки адвоката Зуєвої І.І. (а. с. 206).
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 24.05.2023 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 24.05.2023 року доставлено до електронної скриньки Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Гардіан» (а. с. 207).
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 24.05.2023 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 24.05.2023 року доставлено до електронної скриньки ОСОБА_1 (а. с. 208).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Товариству з додатковою відповідальністю «СК «Гардіан» повернулося до суду з відміткою про отримання 31.05.2023 року (а. с. 225).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 226 - 227).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 228 - 229).
Повторне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 повернулося до суду з приміткою пошти - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 231 - 232).
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про розгляд справи в апеляційному суді.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача до Одеського апеляційного суду не надходило.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.02.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа з ціною позову є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судом обставини, визначені відповідно до них правовідносини
18.11.2019 року о 11.45 год. в м. Одесі по вул. Старопортофранківська, 7, водій ОСОБА_2 , керуючи трамваєм «ТЗМ», не вибрав безпечну швидкість, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки при виникненні небезпеки, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілями «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_4 , за наслідками чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/11725/20 водія трамвая КП «Одеськміськелектротранс» ОСОБА_2 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна, у тому числі автомобіля HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (а. с. 5).
Згідно звіту оцінювача ОСОБА_4 № 07-024 від 04.08.2020 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 70 796 грн., вартість виготовлення звіту складає - 2 868,60 грн. (а. с. 6 - 12).
Цивільно-правова відповідальність водія трамвая на час настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в СК «Гардіан», у зв'язку із чим позивач звернувся до неї із вимогою про виплату страхового відшкодування.
Листом від 04.12.2020 року за № 04/12/20/3 Страхова компанія «Гардіан» відмовила ОСОБА_1 у здійсненні відшкодування, у зв'язку із ненадходженням письмового повідомлення від страхувальника про настання події, що має ознаки страхової (а. с. 30).
Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову у стягненні 3 % річних, пені та інфляційних втрат не оскаржується, у зв'язку із чим законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг його висновків не спростовують.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Згідно частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, виходячи з презумпції вини особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Разом з тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).
Відповідно до статті 3 Закону України 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно статті 6 Закону 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
За змістом статей 35, 36 зазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідне рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний прийняти протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Підстави відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені ст. 37 вказаного Закону, їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Щодо посилання апелянта на те, що наданий позивачем звіт оцінювача не може бути належним доказом на підтвердження визначення вартості пошкодження транспортного засобу.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав апеляційному суду належних, допустимих доказів (іншого висновку експерта тощо) у спростування доказів позивача з визначення вартості матеріального збитку.
Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2021 року клопотання представника відповідача - адвоката Зуєвої І.І. про призначення судової авто-товарознавчої експертизи задоволено. Призначено по справі судову авто-товарознавчу експертизу, на час виконання експертизи зупинено провадження у справі (а. с. 116 - 119).
У судовому засіданні в суді першої інстанції 08.12.2022 року адвокат Зуєва І.І. просила залишити її клопотання про призначення експертизи без розгляду (а. с. 169).
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що вказаний звіт оцінювача ОСОБА_4 № 07-024 від 04.08.2020 року наданий позивачем як належний доказ для визначення вартості матеріального збитку.
Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Щодо доводів апелянта про безпідставне відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2 000 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У зв'язку з пошкодженням майна потерпілого, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2 000 грн..
Доводи апелянта про безпідставне стягнення відшкодування моральної шкоди є неспроможними.
Таким чином, вищезазначені доводи апелянта не спростовують вищевказані висновки суду, зводяться до переоцінки доказів, що не є підставою для скасування рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Зуєвої Ірини Іванівни, діючої від імені Комунального підприємства «Одеськміськелектротранс», є недоведеними, а тому вона не підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Зуєвої Ірини Іванівни, діючої від імені Комунального підприємства «Одеськміськелектротранс», відсутні.
Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження
За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Зуєвої Ірини Іванівни, діючої від імені Комунального підприємства «Одеськміськелектротранс», - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе