Справа № 677/193/24
Провадження № 2а/677/5/24
19.02.2024 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Шовкуна В.О.,
за участі секретаря судового засідання - Демчишеної Ю.В.,
представника позивача адвоката Ковальчук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красилів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову винесену 23 січня 2024 року начальником Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки полковником Грушкою Миколою Анатолійовичем № 542, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 3400 грн., а провадження закрити у зв'язку за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 січня 2024 року начальником Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 було винесено постанову, згідно якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 3400 грн. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 , порушив вимоги абзацу 1 ч.1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додатку 2 підпункту 2 пункту 1 «Прави військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме не прибув 13.12.2023 року на 14 год. 00 хв. до 4-го відділу Хмельницького РТЦК та СП по повістці, яку отримав 08.12.2023 року, вчинив це в умовах дії особливого періоду, в результаті чого на порушника складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Позивач не зміг зявитися до 4 відділу Хмельницького РТЦК та СП з об'єктивних причин, оскільки в період з 13.12.2023 року по 16.01.2024 року перебував на амбулаторному лікуванні в КНП «Красилівська багатопрофільна лікарня». Також, факт доброчесності Позивача підтверджується тим, що 21.12.2023 року та 15.01.2024 року він надіслав листи на адресу 4 відділу Хмельницького РТЦК та СП з повідомленням про перебування на лікуванні з відповідними додатками. Крім того, одразу після закінчення лікування, 18.01.2024 року Позивач пройшов обстеження та медичний огляд визначення придатності до військової служби, що підтверджується відповідною довідкою від 19.01.2024 року. А тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Також звертає увагу те, що складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1КУпАП містить істотні порушення. Дана постанова складена без його участі. Він жодним чином не був повідомлений про наявність складених на нього адміністративних матеріалів та про притягнення його до адміністративної відповідальності. Про складення відносно нього протоколу стало відомо після ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови.
Вважає, що у даному випадку відповідачем при винесенні постанови порушено норми процесуального та адміністративного права, а тому просить її скасувати, а провадження в справі закрити.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Ковальчук І.М. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся у відповідності до вимог Закону, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши додані до них докази, прийшов до наступних висновків.
Згідно постанови № 542 від 23.01.2024 року накладено на гр. ОСОБА_1 штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень. (а.с. 8);
Згідно копії повістки на ВЛК ОСОБА_1 начальник 4 відділу РТЦК та СП наказує 13.12.2023 року з'явитися за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 9).
Згідно Інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров'я ОСОБА_1 перебував на лікарняному в період з 13.12.2023 року по 16.01.2024 року включно. (а.с. 10-12).
Про перебування на лікарняному ОСОБА_1 направлено відповідні заяви, що підтверджується наданими копіями заяв з підтвердженням про їх отримання відповідачем. (а.с. 13-16).
На підставі довідки 4/4296 від 19.01.2024 року військово-лікарської комісії позивачем було пройдено медичний огляд. (а.с. 17).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
З постанови про адміністративне правопорушення № 542 від 23.01.2024 року, складеної начальником Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 ч. 1 дод. 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» а саме: не прибув 13.12.2023 року на 14 год. 00 хв. до 4-го відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки по повістці, яку отримав 08.12.2023 року, чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до Постанови КМУ від 28 липня 2010 року № 673 «Про затвердження переліку поважних причини неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори»: «поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), які підтверджені відповідними документами (довідками), визнаються:… хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем.
Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Судом встановлено, згідно Інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров'я ОСОБА_1 перебував на лікарняному в період з 13.12.2023 року по 16.01.2024 року включно, про що було повідомлено (ПИСЬМОВО) Відповідача по справі.
Копію постанови від 23.01.2024 року Позивач отримав 26.01.2024 року. При складанні протоколу та постанови присутнім не був.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Так, за визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних та суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення, що є необхідними і достатніми для притягнення особи юридичної відповідальності.
Відповідно до Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 року, у протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (Розділ II п.4).
Так, ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. З 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На обов'язковості застосування судами вказаної правової позиції неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, адміністративне провадження № К/9901/2047/18, колегія суддів Касаційного адміністративного суду зауважила, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача відповідно до частини другої статті 71КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Помилковим є висновок про зобов'язання, виключно, скаржника надати докази відсутності порушення ним відповідних норм чи правил, переклавши, тим самим, обов'язок доказування, регламентований статтею 71 КАС України, з відповідача на позивача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами фактів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що зазначено в оскаржуваній постанові.
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд враховує, що ОСОБА_1 свою вину не визнав та просив закрити провадження у справі, однак всупереч вимог статті 77 КАС України відповідач не спростував доводів позивача про незаконність винесеної постанови та не врахував його письмові заяви по суті справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем не з'ясовано всіх обставин, за яких було вчинено правопорушення та які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд в межах розгляду даної справи не встановлює інші фактичні обставини, оскільки така оцінка первинно має бути надана суб'єктом притягнення та накладення адміністративного стягнення в межах належної адміністративної процедури, що визначена ст.ст. 268, 279-280 КУпАП.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки відповідач не подав докази на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню, а провадження по справі закриттю.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подачу фізичною особою позову сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., відповідач є суб'єктом владних повноважень, тому судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Так, між позивачем та адвокатом Ковальчук І.М. укладено договір № б/н від 31 січня 2024 року про надання правничої (юридичної) допомоги (а.с. 20).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано розрахунок витрат до Договору про надання правової допомоги від 31.01.2024 року та квитанція до прибуткового касового ордера від 31.01.2024 року. (а.с. 18-19).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.
Предметом спору у цій справі є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 3400 грн., в той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 3400 грн.
Крім того, справа за вказаним адміністративним позовом є справою незначної складності.
Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, суд приходить до висновку, що розумно обґрунтовані заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 542, винесену 23 січня 2024 року начальником Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки полковником Грушкою Миколою Анатолійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 605 гривень 60 копійок та 1500 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Красилівський районний суд з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Хмельницький районний центр комплектування та соціальної підтримки, місцезнаходження: 29009, вул. Юрія Сіцінського, 16, м. Хмельницький Хмельницької області, ЄДРПОУ: 266294351.
Суддя: В.О. Шовкун