Справа № 452/336/23
"15" лютого 2024 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,
при секретарі судового засідання Страхоцькій Т.А.
за участю:
відповідача ОСОБА_1 ,
свідка ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,
Приватне акціонерне товариство «Страхова група ТАС» 25 січня 2023 року звернулося до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу. В обґрунтування своїх вимог ПрАТ "Страхова група "ТАС" зазначає, що між ПрАТ "Страхова група "ТАС" та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК6903971, відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом за полісом є «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 . 30 вересня 2017 року в с. Викоти Самбірського району Львівської області сталася ДТП за участю забезпеченого автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля ВАЗ 21144 державний номер НОМЕР_2 . Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.10.2017 року (справа №452/2537/17) ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб ВАЗ 21144 державний номер НОМЕР_2 ,з вини ОСОБА_1 був пошкоджений, що підтверджується вказаною постановою. Власник пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 21144 державний номер НОМЕР_2 звернувся до ПрАТ "Страхова група "ТАС" з повідомленням про ДТП та виплатою страхового відшкодування. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля було проведено його огляд, про що складений протокол огляду КТЗ та звіт №838 про визначення вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ 25097,77 грн. На підставі зібраних даних позивачем складено Страховий акт №796Р/17/2018 від 10.01.2018 року на суму 23213,52 грн. та здійснено виплату в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням. Посилаючись на зазначене, позивач вважає, що відповідач на підставі абзацу «в», п. п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зобов'язаний відшкодувати шкоду в порядку регресу та просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року визначено суддю Самбірського міськрайонного суду Львівської області Корольчук Н.В. (а.с.24).
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Корольчук Н.В. від 13 березня 2023 року прийнято до розгляду дану цивільну справу та призначено підготовче судове засідання (а.с.27-28).
09 травня 2023 року відповідачем до суду надано заяву про застосування позовної давності та про врахування тієї обставини, що відповідачем в добровільному порядку відшкодовано потерпілій особі завдану шкоду в розмірі 630,00 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.59-60).
26.06.2023 року позивачем подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в якій він зазначав, що оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11березня 2020 року № 211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався . Зазначає, що карантин в Україні триває і вважає що позовна давність не сплинула аж до закінчення строку дії карантину. Щодо долученої розписки, вважає її такою, що не має значення до справи, оскільки вона складена після виплати страхового відшкодування (а.с.67-69).
10.07.2023 року відповідачем до суду надано заперечення, в якому він зазначив, що посилання позивача на карантин є безпідставними, оскільки робота судів не припинялася, обставини, що зазначив позивач не були перешкодами для звернення його до суду, наполягав на застосуванні позовної давності (а.с.72-73).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2023 року у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Корольчук Н.В. (розпорядження № 16 від 16 жовтня 2023 року) визначено суддю Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіну О.В. (а.с.77).
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіної О.В. від 14 листопада 2023 року справу призначено до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження (а.с.78).
Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті.
Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник позивача ПрАТ "Страхова група «ТАС» до суду не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про здійснення розгляду справи в його відсутності (а.с.57).
У відповідності до приписів ч.1 ст. 223 ЦПК України його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що він, дійсно, в 2017 році потрапив у ДТП, бо керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, був покараний судом, сплатив штраф та був позбавлений на рік права керування транспортним засобом. Вважає, що він не повинен відшкодовувати шкоду позивачу, так як він самостійно відшкодував шкоду потерпілій особі, заплатив 630,00 доларів США, про що свідчить розписка. У ПрАТ "Страхова група «ТАС» не було підстав за таких обставин виплачувати страхове відшкодування потерпілому. Також просив застосувати строк позовної давності, оскільки ДТП трапилося 30 вересня 2017 року, а з позовом до нього страхова звернулася у січні 2023 року.
Свідок ОСОБА_2 , яка є дружиною відповідача, суду показала, що дійсно у вересні 2017 року її чоловік потрапив у ДТП, було пошкоджено автомобіль, що належав ОСОБА_3 . За домовленістю з власником автомобілю вона передала останьому 630,00 доларів США 08 лютого 2018 року, про що ним було надано розписку, копію якої надано до суду.
Вислухавши пояснення відповідача та свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як встановлено судом ПрАТ "СГ "ТАС" відповідачу ОСОБА_1 було оформлено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК6903971 зі строком дії з 23.07.2017 року по 22.07.2018 року. Забезпеченим транспортним засобом за полісом є автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_1 (а.с.12).
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення №452/2537/17 було встановлено, що ОСОБА_1 30 вересня 2016 року о 13 год. 50 хв. в с. Викоти Самбірського району Львівської області, керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги п. п. 1.5; 2.3 «б»; 2.9 «а»; 12.1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ 21144», номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року в справі №452/2537/17 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч. 1
ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с. 10).
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2023 року в справі № 452/1233/23 виправлено описку в постанові Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року в справі № 452/2537/17, вказано правильну дату вчинення ДТП - 30 вересня 207 року ( а.с. 50-51).
22 жовтня 2017 року потерпілий ОСОБА_4 , враховуючи наявність у винуватця ДТП страхового поліса, звернувся до ПрАТ "СГ "ТАС" із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням його транспортного засобу «ВАЗ 21144», номерний знак НОМЕР_2 (а.с.13-14).
13.10.2017 року було проведено огляд пошкодженого автомобіля «ВАЗ 21144», номерний знак НОМЕР_2 , про що складено протокол огляду транспортного засобу (а.с.16-17).
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №838 від 08.11.2017 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ 25097,77 грн. (а.с.36-49).
Згідно Страхового акту №796Р/17/2018 від 10.01.2018 року розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 23213,52 грн. (а.с.18-19).
24 січня 2018 року ПрАТ "СГ "ТАС" перераховано ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 23213,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №56680 (а.с.35).
Згідно копії розписки від 08 лютого 2018 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 отримали від ОСОБА_1 630,00 доларів США на ремонт машини, яку він пошкодив 30.09.2017 року, претензій до нього не мають (а.с.60).
Таким чином, правовідносини, що склалися між сторонами, підлягають цивільно-правовому регулюванню.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до вимог п.п. 22.1 ст. 22, ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, застрахована, при настанні з його вини страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, зокрема шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу потерпілого. При цьому потерпілому відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Таким чином, потерпілий має право вимоги до страховика в договірному зобов'язанні згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Страховик здійснює виплати відповідно до умов договору, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде визнана страховим випадком, виключно в межах страхової суми.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.
Так, згідно п. а) підп.38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Згідно п. 2.9 А Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративним правопорушенням згідно ч. 1 ст.130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як встановлено судом постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року в справі № 452/2537/17 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с.10). При розгляді справи № 452/2537/17 судом було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до відповідальності, і страховик сплатив страхове відшкодування. А відтак, згідно п. а) підп.38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в даному випадку позивач після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення відповідача щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог спростовуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи, та були здобуті та досліджені судом у процесі розгляду справи. Правових підстав для зменшення розміру шкоди судом не встановлено.
Посилання відповідача на добровільне відшкодування шкоди потерпілій особі ОСОБА_4 шляхом передачі 630,00 доларів США, в даному випадку суд до уваги не приймає, оскільки така виплата відбулася 08 лютого 2018 року, тобто після виплати 24 січня 2018 року страховиком страхового відшкодування потерпілій особі.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, проаналізувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню до правовідносин у цій справі, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в порядку регресу відшкодування шкоди, є обґрунтованими.
Вирішуючи питання про застосування наслідків спливу позовної давності, про що заявлено відповідачем, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Строк позовної давності при регресі починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив відшкодування. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі №200/13392/13-ц.
Встановлено, що страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено ПрАТ "СГ "ТАС" 24 січня 2018 року. Тому перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати.
Строк позовної давності мав би спливати 24 січня 2021 року. З позовом у цій справі ПрАТ "СГ "ТАС" звернулося 25 січня 2013 року.
Відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211"Прозапобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 17 березня 2020 року №530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
У пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону №530-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Отже, оскільки 02 квітня 2020 набрав чинності Закон №530-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020, відповідно до п. п. 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з її пропуском не має.
Такі правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ "СГ "ТАС" про відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦКП України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн., сплачений останнім при зверненні до суду, що підтверджується даними платіжного документу (а.с.23).
Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 23213,52 грн. (двадцять три тисячі двісті тринадцять гривень п'ятдесят дві копійки) матеріальної шкоди в порядку регресу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суму судового збору в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні).
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група ТАС», юридична адреса: 03062, Київська область, м. Київ пр-т. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлений 19 лютого 2024 року.
Головуюча суддя